ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.09.2015Справа №910/20732/15
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 20474912
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 13550765
за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Єсназарова Тимура Єсенкельдійовича, м.Полтава
за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Глухова Ярослава Володимировича, м.Полтава
про стягнення 3771,88 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Майструк Е.С. - по дов.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 3771,88 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Науково-виробничому товариству з обмеженою відповідальністю «Поіск» страхового відшкодування на підставі договору №74775Га/14п від 20.03.2014р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до відповідача.
Відповідач у судове засідання 16.09.2015р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.
Ухвалою від 14.08.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Єсназарова Тимура Єсенкельдійовича, а також Глухова Ярослава Володимировича в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Треті особи у судове засідання 16.09.2015р. також не з'явились, представників не направили, пояснень по суті спору не представили.
При цьому, за висновками суду, відповідач та треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03150, м.Київ, Голосіївський район, вул.Горького, бул.122.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України).
У відповідності до наявних в матеріалах справи документів, а саме довідок відділу адресно-довідкової роботи управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, місцем проживання третьої особи 1 є: м.Полтава, вул.Грушевського, буд.19, кв.49; третьої особи 2: м.Полтава, вул.Бакінських комісарів, буд.27, кв.2.
На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 14.08.2015р. з метою повідомлення відповідача та третіх осіб про час та місце розгляду справи.
Ухвала суду, що була скерована на адресу відповідача, вручена адресату, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103034471863.
Одночасно, конверти з судовою кореспонденцією для третіх осіб було повернуто на адресу господарського суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».
У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
До того ж, з метою належного повідомлення означених учасників судового процесу щодо часу та місця розгляду спору судом було складено відповідні телефонограми.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами відповідача та третіх осіб, які наявні в матеріалах справи, в тому числі, зазначені у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача та третіх осіб про дату, час і місце розгляду справи.
Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача та третіх осіб можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач та треті особи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою від 14.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Наразі, з огляду на неявку відповідача та третіх осіб 1, 2 у судове засідання 16.09.2015р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Наразі, судом прийнято до уваги, що ухвалою від 14.08.2015р. явка сторін та третіх осіб у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду справи наведеними учасниками судового процесу не заявлялось.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач та треті особи в процесі розгляду справи так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на приписи ст.69 вказаного нормативно-правового акту, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені документи, господарський суд встановив:
Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як свідчать матеріали справи, 20.03.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Поіск» (страхувальник) було укладено договір №74775/14п добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого відповідно до п.4 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:
марка/модель: Volkswagen Caddy,
реєстраційний номер: ВІ 9557 АХ,
рік випуску: 2008р.
За умовами п.24.2.2 договору №74775Га/14п від 20.03.2014р. страховим ризиком є, в тому числі, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто, будь-які пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин, додаткового обладнання.
Вказаним правочином встановлено франшизу в розмірі 640 грн. у разі настання означеного вище страхового випадку.
Вигодонабувачем є Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Поіск»
(п.3 договору №74775Га/14п від 20.03.2014р.).
У п.19 договору №74775Га/14п від 20.03.2014р. зазначено, що територією дії останнього є Україна, країни СНД, Грузія та Європа.
Строк дії правочину визначено з 03.04.2014р. по 02.04.2015р. (п.18 договору №74775Га/14п від 20.03.2014р.).
Зі приписами ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспорної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як встановлено судом, Єсназаровим Тимуром Єсенкельдійовичем та Глуховим Ярославом Володимировичем було складено повідомлення б/н від 09.01.2015р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 09.01.2015р. у м.Полтава, по вул.Леніна, 2 об 11 годині сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН, що належав Ткаченко Ларисі Григорівні, керування яким здійснював Глухов Ярослав Володимирович та 2. Volkswagen Caddy, державний номер ВІ 9557 АХ, що належав Науково-виробничому товариству з обмеженою відповідальністю «Поіск» та керував яким Єсназаров Тимур Єсенкельдійович.
З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 09.01.2015р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Volkswagen Caddy, державний номер ВІ 9557 АХ було заподіяно пошкодження у вигляді подряпини правового заднього крила.
Наразі, суд вказує, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Одночасно, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів відсутності підстав для оформлення дорожньо-транспортної пригоди шляхом складання европротоколу матеріали справи не містять, зокрема, суду не надано відомостей перебування водіїв транспортних засобів у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння чи під дією лікарняних препаратів, які б знижували їх пильність, реакцію, тощо.
До того ж, господарський суд зауважує, що сам лише факт складання та підписання обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення б/н від 09.01.2015р. як належний доказ вчинення 09.01.2015р. дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, який прийнятий на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування». Одночасно, обґрунтованість застосування повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) як належного доказу настання дорожньо-транспортної пригоди наведено у Постанові №4 від 01.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 990 вказаного Кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справи України, розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України.
На підставі Розпорядження №698 від 17.11.2011р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України», Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 грн. потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 грн. потерпілому.
За умовами п.28.10 договору №74775Га/14п від 20.03.2014р. при пошкодженні транспортного засобу внаслідок настання страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з рахунків станції технічного обслуговування.
У п.27.4.1 договору №74775Га/14п від 20.03.2014р. зазначено, що у разі складання водіями повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без відповідного звернення до Державної автомобільної інспекції, сума страхового відшкодування сплачується з урахуванням франшизи та не може перевищувати 25 000 грн.
Пунктом 14.1 договору №74775Га/14п від 20.03.2014р. визначено, що сума страхового відшкодування визначається на базі станції технічного обслуговування за вибором страховика.
Як свідчать матеріали справи, страхувальник звернувся до страховика з повідомленням про настання страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс Полтава».
13.01.2015р. було проведено огляд транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер ВІ 9557 АХ, в результаті якого встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.01.2015р., наведеному автомобілю було завдано такі пошкодження: арка крила заднього правого, двері праві задні. За наслідками огляду було складено акт б/н від 13.01.2015р. огляду транспортного засобу (дефектна відомість).
Згідно рахунку №0000000045 від 15.01.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс Полтава», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер ВІ 9557 АХ складала 5411,88 грн.
26.01.2015р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1.003.15.01119/VESKO1866, у відповідності до змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату Науково-виробничому товариству з обмеженою відповідальністю «Поіск» страхового відшкодування в сумі 4771,88 грн.
Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №153461 від 27.01.2015р. підтверджується, що позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в сумі 4771,88 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування - Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс Полтава». Вказане платіжне доручення скріплене печаткою банку про проведення фінансової операції.
За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №74775Га/14п від 20.03.2014р. добровільного страхування наземного транспорту.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.
Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Наразі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність вини водія автомобіля Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.01.2014р., з огляду на наступне:
Як встановлено судом, у розглядуваному спорі сторонами було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка.
Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.
Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Зі змісту наявного в матеріалах справи повідомлення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 09.01.2015р., сталась внаслідок зіткнення автомобілів Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН та Volkswagen Caddy, державний номер ВІ 9557 АХ.
Фактично з наведеної у повідомленні схеми дорожньо-транспортної пригоди слідує, що водій автомобіля Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН, здійснюючи рух, здійснив наїзд на нерухомий (припаркований) автомобіль Volkswagen Caddy, державний номер ВІ 9557 АХ.
За поясненнями Єсназарова Тимура Єсенкельдійовича, які наведені у повідомленні про настання події, що має ознаки страхового випадку, водій транспортного засобу Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН здійснив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Caddy, державний номер ВІ 9557 АХ, який не рухався.
З пояснень Глухова Ярослава Володимировича, що наведені у повідомленні про обставини події за участю транспортного засобу, слідує, що вказана вище дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті руху транспортного засобу по слизький дорозі, внаслідок чого водій не впорався з керуванням.
Наразі, господарський суд зауважує, що відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п.2.3 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України).
Тобто, з наведеного вбачається, що водій транспортного засобу незалежно від часу, погодних умов та якості дорожнього покриття повинен бути уважним при керуванні транспортним засобом, чого у даному випадку водієм транспортного засобу Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН здійснено не було, що і призвело до наїзду на нерухомий транспортний засіб Volkswagen Caddy, державний номер ВІ 9557 АХ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 14.08.2015р. третіх осіб було зобов'язано надати письмові пояснення стосовно дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.01.2015р.
Проте, всупереч приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, третіми особами 1 та 2 вимоги ухвали виконано не було, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невірного зазначення будь-яких відомостей про дорожньо-транспортну пригоду 09.01.2015р., які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, складеному її учасниками, відповідачем та третіми особами до матеріалів справи не представлено, жодних заперечень з приводу порушенням водієм транспортного засобу Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН п.2.3 Правил дорожнього руху не надано.
Таким чином, наявність вини водія автомобіля Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 09.01.2015р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Будь-яких доказів, що свідчили б про відсутність в діях водія транспортного засобу Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН Глухова Ярослава Володимировича вини, ані відповідачем, ані третьою особою 2 до матеріалів справи не представлено.
Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.
Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/20732/15.
Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/23498 від 20.08.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» за полісом АІ1370915. Наведеним полісом встановлено франшизу в розмірі 1000 грн.
Отже, враховуючі наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.01.2015р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Fiat Regata, державний номер ВІ 1899 АН було застраховано саме Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс».
Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з розглядуваним позовом саме до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» є обґрунтованим.
Таким чином, враховуючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що відповідачем та третьою особою 2 так і не було спростовано вини Глухова Ярослава Володимировича у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.01.2015р., приймаючи до уваги врахування заявником франшизи, що визначена полісом відповідача,господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» про стягнення страхового відшкодування в сумі 3771,88 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 3771,88 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (03150, м.Київ, Голосіївський район, вул.Горького, буд.122, ЄДРПОУ 13550765) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 3771,88 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 16.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 21.09.2015р.
Суддя М.О. Любченко