ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.09.2015Справа №910/15442/15
За позовомПублічного акціонерного товариства «Міський Комерційний Банк»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Стокмастер»
простягнення 3 492 644,43 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Ковтун Е.О.
від відповідача:не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Міський Комерційний Банк» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Стокмастер» (надалі - «Товариство») про стягнення 3 492 644,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов кредитного договору №888/980-ЮО від 16.10.2012 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 2 635 931,51 грн. та пені у розмірі 856 712,92 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.07.2015 р.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/948 від 10.07.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2015 р. справу №910/15442/15 передано для розгляду судді Босому В.П.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду на 29.07.2015 р.
Судове засідання 29.07.2015 р. не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. розгляд справи призначено на 31.08.2015 р.
Розгляд справи 31.08.2015 р. не відбувся та був перенесений на 09.09.2015 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.09.2015 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 37-Б, кв. 26, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
16.10.2012 р. між Банком та Товариством (позичальник) було укладено кредитний договір №888/980-ЮО (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 45 000 000,00 грн. починаючи з 16.10.2012 р. на умовах, передбачених цим договором.
У подальшому договором №3 від 20.12.2012 р. про внесення змін до кредитного договору №888/980-ЮО від 16.10.2012 р. внесені зміни до кредитного договору та ліміт кредитної лінії збільшено до 51000000,00 грн.
Згідно п. 1.5 Договору процентна ставка за користування кредитом встановлюються в розмірі 24,5 % річних.
Відповідно до п. 3.6 Договору проценти сплачуються у такому порядку: щомісячно до 5-го числа включно, місяця наступного за місяцем користування коштами.
За змістом п. 4.2.2 Договору позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісію на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також інші платежі, які передбачені цим договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує інші стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання щодо поверненню банку суми кредиту та/або процентів за неправомірне користування кредитом сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 р. у справі №910/5056/15-г стягнуто з Товариства на користь Банку 37 339 750,00 грн. заборгованості за Договором за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 616 191,78 грн. поточної заборгованості, 11 433 780,91 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 2 004 781,39 грн. пені за прострочені відсотки.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами.
Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 р. у справі №910/5056/15-г стягнуто з Товариства на користь Банку 37 339 750,00 грн. заборгованості за Договором за основним зобов'язанням (тіло кредиту ), 616 191,78 грн. поточної заборгованості, 11 433 780,91 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 2 004 781,39 грн. пені за прострочені відсотки.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Отже, рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2015 р. у справі №910/5056/15-г має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти існування заборгованості Товариства по тілу кредиту, а також невиконання умов кредитного договору по поверненню суму основного боргу та сплати процентів повторного доведення не потребують.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно п. 1.5 Договору процентна ставка за користування кредитом встановлюються в розмірі 24,5 % річних.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариством неналежним чином виконуються грошові зобов'язання за Договором в частині повернення суми кредиту, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з нього на підставі Договору процентів за користування кредитними коштами у період з 19.12.2014 р. по 06.03.2015 р. на суму 2 635 931,51 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по процентам за кредитом у розмірі 2 635 931,51 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по процентам за кредитом у розмірі 2 635 931,51 грн. є правомірними та обґрунтованим.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 856 712,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у період з 19.12.2014 р. по 06.03.2015 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поверненню кредиту та перерахуванню процентів за користування кредитом не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 5.3 Договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 856 712,92 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по процентам за кредитом у розмірі 2 635 931,51 грн. та пені у розмірі 856 712,92 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Міський Комерційний Банк» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Стокмастер» (04060, м. Київ, вул. Ризька, 37-Б, кв. 26; ідентифікаційний код 37200853) на користь Публічного акціонерного товариства «Міський Комерційний Банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33; ідентифікаційний код 34353904) заборгованість процентам за кредитом у розмірі 2 635 931 (два мільйони шістсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 51 коп. та пеню у розмірі 856 712 (вісімсот п'ятдесят шість тисяч сімсот дванадцять) грн. 92 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Стокмастер» (04060, м. Київ, вул. Ризька, 37-Б, кв. 26; ідентифікаційний код 37200853) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 69 852 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 89 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.09.2015 р.
Суддя В.П. Босий