ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2015Справа №910/17877/15
За позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 58 682,56 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Діденко І.В.
від відповідача:ОСОБА_3
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - «Підприємець») про стягнення 58 682,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору банківського обслуговування від 10.08.2011 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30 383,15 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк процентами у розмірі 17 240,60 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 9 068,04 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1 990,77 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.08.2015 р.
17.08.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про застосування у справі наслідків строку позовної давності в частині виконання грошового зобов'язання з повернення коштів.
В судових засіданнях 17.08.2015 р. та 07.09.2015 р. судом оголошувались перерви на 07.09.2015 р. та 14.09.2015 р. відповідно.
В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на те, що договір між сторонами всупереч приписам чинного законодавства України був укладений не у письмовій формі, а відтак вказаний договір не може бути ні договором банківського рахунку, ні кредитним договором.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
10.08.2011 р. Підприємець звернувся до Банку з заявою про відкриття поточного рахунку, за змістом якої банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.
У відповідності до заяви, відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_3 в гривні та картковий рахунок НОМЕР_2 в гривні.
Підписавши цю заяву, відповідач приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Зазначені «Умови та правила надання банківських послуг» розміщені в мережі Інтернет на сайті банку.
Також в заяві вказано, що «Умови та правила надання банківських послуг» актуалізуються не частіше 1 разу на місяць з обов'язковою публікацією на сайті банку до 25-го числа місяця, що передує змінам. Усі клієнти повинні в обов'язковому порядку виконувати вимоги цього документа й ознайомлюватись із внесеними змінами.
За змістом п. 3.2.1.2.2.5 «Умов та правила надання банківських послуг» клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки встановлені п.п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, та відповідно до п. 3.2.1.2.2.2 сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3.
Відповідно до пункту 3.18.1.16 «Умов та правила надання банківських послуг» у відповідній редакції при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умови та правила надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронноцифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Пунктом п. 3.18.1.1 «Умов та правила надання банківських послуг» у відповідній редакції визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи кліентбанк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, яке полягає у проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Пунктом 3.18.1.3 Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умови та правила надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода») (п. 3.18.1.8).
Положеннями п. 3.18.1.6 Умов у відповідній редакції встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Пунктом 3.18.4.1.4 Умов у відповідній редакції визначено, що під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розділом 3.18.4 Умов у відповідній редакції встановлено порядок розрахунків. Так, відповідно до п. 3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1). При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2). У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п.3.18.4.1.3).
Відповідно до п. 3.18.4.9 Умов у відповідній редакції розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.5 Умов клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.18.4.4.
У відповідності до п. 3.18.1.17 Умов при перерахунку клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на інші рахунки або картки, утримувачами якого є або сам власник поточного рахунку або інші зв'язані з ним фізичні особи, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань знімається комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахунків. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, яка підлягає сплаті банку зі свого поточного рахунку.
На підставі наказу № СП-2014-6780656 від 10.06.2014 р. з 1 липня 2014 року внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг якими, зокрема, було змінено відсоткову ставку за користування кредитом понад 90 днів.
Так, з липня 2014 року відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 «Умов та правила надання банківських послуг» у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними, а при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9).
Про час вступу в дію нових розмірів відсоткових ставок за користування кредитним лімітом відповідачу були надіслані смс-повідомлення. Крім того, банком доводилась інформація через електронні системи Приват24.
Відповідно до п. п. 1.1.2.1.6 актуалізованих «Умов та правила надання банківських послуг» визначено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку Клієнт має звернутися до Банку для розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком.
Заяв чи претензій відповідача з приводу розірвання договору чи незгоди з умовами банку матеріали справи не містять, тобто, відповідач надав згоду на встановлення змінюваної процентної ставки та подальшу її зміну.
Пунктом 1.1.6.4.актуалізованих «Умов та правила надання банківських послуг» встановлено, що зміни, внесені в Умови та правила діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями клієнта щодо використання послуг Банку.
Відповідач у спірний період користувався послугами банку, а отже його слід вважати за будь-яких умов таким, що прийняв внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг.
Пунктом 3.18.4.4 «Умов та правила надання банківських послуг» встановлено обов'язок клієнта сплачувати банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п. п. 3.18.1.6 та 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.
Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов банк при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом «Умов та правила надання банківських послуг» має право, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно з ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, по зобов'язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими що настали у вказану у повідомленні дату. В зазначену дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю сплатити інші зобов'язання.
Як вбачається з довідки №9-К.2.3-7.6.010.01-2015 від 14.08.2015 р. та наданих позивачем банківських виписок з рахунку клієнта, позивачем наданий кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача, в свою чергу відповідач отриманий кредит у повному обсязі не погасив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 30 383,15 грн., та має заборгованість зі сплати процентів та комісії за користування кредитом.
13.11.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 03.11.2014 р. №10810К3V7S01О з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 10.08.2011 р., яка залишилась останнім без задоволення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, в результаті чого за ним рахується заборгованість в розмірі 58 682,56 грн., з яких: 30 383,15 грн. - заборгованість за кредитом, 17 240,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 9 068,04 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 990,77 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Стосовно твердження відповідача про неукладеність між сторонами договору кредиту у встановлений чинним законодавством України формі суд відзначає наступне.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.
Положеннями ст. 639 Цивільного кодексу України унормовано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку, який є змішаним договором, оскільки містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
За змістом ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до положень ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Відповідно до ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У п. 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
За таких обставин суд приходить до висновку, що договір банківського обслуговування був укладений в письмовій формі шляхом підписання заяви на відкриття поточного рахунку від 10.08.2011 р., що не суперечить нормам чинного законодавства України.
Подібні висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2015 р. у справі №910/25707/14, прийнятої за наслідками перегляду рішення в аналогічній справі.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Умовами укладеного між сторонами договору в редакції відповідних Умов та Правил було передбачено змінювану проценту ставку, при цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що відповідач не погоджувався з даними умовами чи звертався до банку з заявою про розірвання договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується використання відповідачем кредитних коштів, що вбачається з виписки по рахунку, наданої позивачем, при цьому, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування в частині повної та своєчасної сплати коштів, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 30 383,15 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 17 240,60 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1 990,77 грн.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 30 383,15 грн., процентів у розмірі 17 240,60 грн. та комісії у розмірі 1 990,77 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підприємцем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Підприємця суми заборгованості за кредитом в розмірі 30 383,15 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17 240,60 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 990,77 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Стосовно заяви позивача про застосування строку позовної давності у даній справі су відзначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 р. за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст. 175 Господарського кодексу України. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Статтю 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.
Зокрема, у ч. 1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
При цьому, частиною 3 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. (п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 р.).
Пунктом 4.4.1 вказаної постанови передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із банківської виписки з рахунку відповідача, у період з 2011 року по 2014 рік позивачем здійснювалося внесення на поточний рахунок грошових коштів з метою погашення заборгованості за договором банківського обслуговування, відсотків та пені.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що часткове погашення заборгованості, процентів та пені вказує на визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем за Договором, що свідчить про переривання в 2014 році перебігу строку позовної давності.
При цьому, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а відтак у даному випадку строк позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу почав свій перебіг заново та на момент звернення до суду (13.07.2015 р.) не сплив.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 068,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п. 3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 9 068,04 грн.
При цьому суд відзначає, що частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності в частині нарахованої пені ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України в даному випадку відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємця на користь Банку заборгованості по кредиту у розмірі 30 383,15 грн., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 17 240,60 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 9 068,04 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1 990,77 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість по кредиту у розмірі 30 383 (тридцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 15 коп., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 17 240 (сімнадцять тисяч двісті сорок) грн. 60 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 9 068 (дев'ять тисяч шістдесят вісім) грн. 04 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1 990 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.09.2015 р.
Суддя В.П. Босий