ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
Іменем України
м. Київ
09 вересня 2010 року 17:33 год. № 2а-10533/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача - Дочірнього підприємства "Печерське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (далі - ДП "Печерське монтажне управління") -ОСОБА_1,
відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ) - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ДП "Печерське монтажне управління" до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2009 року № 0001312310/0,
У липні 2010 року ДП "Печерське монтажне управління" звернулося до Окружного аміні-стративного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить визнати недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 15 жовтня 2009 року № 0001312310/0, яким йому визначено податкове зобов'язання у розмірі 112833,41 грн. (у т.ч.: за основним платежем - 74202,27 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 38631,14 грн.).
Посилаючись на положення Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 "Про місцеві податки і збори" (далі - Декрет КМ № 56-93), Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" та Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 лютого 1994 року № 7 "Про введення збору за право на використання символіки міста Києва", в обґрунтування позовних вимог зазначено, що назва позивача не відноситься до місцевої символіки, яка могла бути об'єктом справлянням збору за право на використання такої символ-ліки, оскільки не є назвою чи зображенням архітектурних, історичних пам'яток. Використання слова "Печерське" в назві підприємства лише вказує на місцезнаходження підприємства за територіальною ознакою, зокрема, на те, що місцем розташування позивача на момент його створення був Печерський район м. Києва. Позивач не використовує слово "Печерське" в рекламі або при реалізації продукції, оскільки для цього використовує знак для товарів і послуг "ЮТЕМ", а слово "Печерське" використовується лише в найменуванні підприємства та в бланках ділових паперів підприємства, що не відноситься до використання символіки з комерційною метою.
Відповідач надав письмові заперечення, у яких посилаючись на результати проведеної перевірки, зазначив, що слово "Печерськ" є назвою об'єкта культурної спадщини, який в свою чергу є історичною пам'ятною місцевістю міста Києва. Використання позивачем у назві слова "Печерське", яке є похідним від слова "Печерськ", є використанням символіки міста Києва з комерційною метою. Оскільки позивач не подавав до податкового органу податкових декларацій та не сплачував вказаний збір, відповідач згідно із пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 та пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) самостійно визначив податкове зобов'язання та нарахував штрафні (фінансові) санкції.
Під час розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.
На підставі наявних доказів, пояснень представників сторін, суд встановив наступне.
ДП "Печерське монтажне управління" (ідентифікаційний код 00121152) зареєстровано як юридичну особу Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 18 червня 1998 року, про що свідчить свідоцтво А00 № 054252.
ДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП "Печерське монтажне управління" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено Акт від 2 жовтня 2009 року № 599/1-23-03-00121152.
Згідно із п. 2.4 цього Акта ДП "Печерське монтажне управління" взято на облік в ДПІ 2 липня 1998 року за № 118-Х.
Перевіркою встановлено (стр.стр. 21, 22 Акта), що підприємство у своєму найменуванні використовує символіку міста Києва згідно Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15 січня 1996 року № 39. Відповідно до цього Переліку та Положення ДП "Печерське монтажне управління" є платником збору за право на використання символіки міста Києва. Перевіркою повноти визначення збору за право використання місцевої символіки встановлено не подання податкових розрахунків збору за період з І кв. 2007 року по І кв. 2009 року, не нарахування та не сплату збору всього в сумі 74202,27 грн., у т.ч.: І кв. 2007 року - 5236,70 грн., ІІ кв. 2007 року - 4412,73 грн., ІІІ кв. 2007 року - 13806,17 грн., ІV кв. 2007 року - 23379,54 грн., І кв. 2008 року - 13000,39 грн., ІІ кв. 2008 року - 7893,79 грн., ІІІ кв. 2008 року - 3123,63 грн., ІV кв. 2008 року - 2256,52 грн., І кв. 2009 року - 1092,80 грн.
На підставі Акта від 2 жовтня 2009 року № 599/1-23-03-00121152 та відповідно до пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.1 та пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2009 року № 0001312310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 112833,41 грн. (у т.ч.: за основним платежем - 74202,27 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 38631,14 грн.).
Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності визначення податковим органом податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за не подання податкових розрахунків збору за право на використання символіки міста Києва, його не нарахування та не сплату.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (далів -Закон № 1251-ХІІ) визначено принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Статтею 1 цього Закону визначено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1251-ХІІ платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 1251-ХІІ платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ст. 13 Закону № 1251-ХІІ в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
Пунктом 9 ч. 2 ст. 15 Закону № 1251-ХІІ передбачено, що до місцевих зборів (обов'язкових платежів) належить збір за право використання місцевої символіки.
У відповідності до ч. 3 цієї статті місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення встановлені Декретом КМ № 56-93.
Згідно із п. 10 ст. 1 цього Декрету до місцевих податків і зборів належить збір за право використання місцевої символіки.
Статтею 12 Декрету КМ № 56-93 визначено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комер-ційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продук-ції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займа-ються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Декрету КМ № 56-93 органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.
Згідно з ст. 22 вказаного Декрету відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування поклада-ється на платників відповідно до чинного законодавства. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.
Відповідно до ст. 22 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.
На реалізацію положень Закону № 1251-ХІІ та Декрету КМ № 56-93 рішенням Київської міської ради від 15 лютого 1994 року № 7 "Про введення збору за право на використання символіки міста Києва" затверджено Положення про збір за право на використання символіки міста Києва (далі - Положення), а рішенням Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 21 березня 1995 року № 72 (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15 січня 1996 року № 39) схвалено Перелік назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки (далі - Перелік).
У відповідності до Положення до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим Переліком. Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції; зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо (п. 1.2). Використання символіки м. Києва (в назвах підприємств, товарних знаках, при виготовленні продукції, наданні послуг, здійсненні робіт) з комерційною метою дозволяється тільки при наявності дозволу, наданого Головним управлінням культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (п. 1.3).
Відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 9 червня 2004 року № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 червня 2004 року за № 792/9391, назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарськими кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування. Назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання.
У своєму найменуванні позивач використовує слово "Печерське".
Історичний топонім "Печерськ" - це історична місцевість у центрі Києва, розташована між Липками, Кловом, Звіринцем і Дніпровськими схилами, яка почала формуватися ще у ХІІ ст.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пунктом 135 Переліку назву "Печерськ" віднесено до переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті у встановленому порядку.
Таким чином, слово "Печерськ" є назвою об'єкта культурної спадщини, а слово "Печерське" є похідним від назви "Печерськ".
Розділом III Положення встановлено, що платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку міста Києва з комерційною метою.
Отже, ДП "Печерське монтажне управління" є платником збору, оскільки як юридична особа - суб'єкт господарювання використовує у своєму найменуванні похідну від назви об'єкту, що відноситься до місцевої символіки згідно Переліку.
Відповідно до розділу II Положення об'єктом оподаткування збором для юридичних осіб є: загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємств, організацій, установ, які у власних назвах або товарних знаках використовують символіку міста у комерційних цілях; вартість окремих видів продукції (робіт, послуг), при виготовленні (виконанні, наданні) яких використовується символіка м. Києва.
Згідно із п. 4.1 Положення збір з юридичних осіб стягується у розмірі 0,1 відсотка вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки міста Києва (за вирахуванням податку на додану вартість).
Відповідно до ст. 6 Закону № 1251-ХІІ об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
Згідно із п.п. 6.2 та 6.3 Положення підприємства (юридичні особи) розрахунок сплати збору за право на використання символіки міста Києва подають Державній податковій інспекції за місцем реєстрації платника не пізніше сорока календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року № 63 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за право на використання місцевої символіки". Збір за право на використання символіки міста Києва сплачується підприємствами та організаціями щоквартально не пізніше десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання розрахунку сплати збору.
Відповідальність за повноту, правильність обчислення та своєчасність сплати збору покладається на платників збору відповідно до чинного законодавства (п. 8.1 Положення).
Таким чином, ДП "Печерське монтажне управління" повинно було подавати до ДПІ розрахунок сплати збору, нараховувати та сплачувати збір.
Як зазначено вище, позивачем розрахунок сплати збору не подавався, збір не нарахову-вався та не сплачувався. Дані обставини представником позивача не заперечувалися.
Згідно із пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Як убачається із Акта від 2 жовтня 2009 року № 599/1-23-03-00121152 (стр.стр. 4, 21, 22) при розрахунку податкового зобов'язання ДПІ об'єктом оподаткування брався дохід ДП "Печерське монтажне управління" від продажу товарів (робіт, послуг) за відповідний період (без врахування інших доходів підприємства, а також приросту балансової вартості запасів), ставка збору - 0,1 відсоток доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за відповідний квартал, що відповідає вимогам розділу ІІ та п. 4.1 Положення, ст. 6 Закону № 1251-ХІІ та ст. 12 Декрету КМ № 56-93.
Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Згідно із розрахунком сума штрафних (фінансових) санкцій за неподання відповідачем податкового розрахунку сплати збору за відповідний звітний період (квартал) становить 1530,00 грн. (17 н.м.д.г.*10*9).
Відповідно до пп. 17.1.2 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого пп. 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із розрахунком сума штрафних (фінансових) санкцій на підставі цього підпункту становить 37101,14 грн.
Суд зауважує, що у позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача аргументованих заперечень з приводу суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій не висловлювалося.
Оцінюючи доводи представника позивача, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до зазначеного раніше п. 1.2 Положення не є використанням місцевої символіки зображення об'єктів історичних пам'яток міста Києва згідно з Переліком на бланках ділових паперів.
Водночас дане положення не стосується справи, яка розглядається, оскільки фактичні обставини цієї справи полягають у використанні в найменуванні підприємства назви (похідної від назви) об'єкту, що відноситься до місцевої символіки згідно Переліку.
Тому посилання на те, що слово "Печерське" використовується лише на бланках ділових паперів, а тому не є використанням місцевої символіки, суд уважає необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Посилання на те, що слово "Печерське" має відношення до місцезнаходження підприєм-ства, суд уважає безпідставними, оскільки у матеріалах справи окрім тверджень представника відповідача відсутня будь-яка інформація щодо територіального розташування ДП "Печерське монтажне управління" у Печерському районі міста Києва. До того ж, дана обставина не звільняє платників збору від його сплати.
Твердження щодо використання у комерційній діяльності ДП "Печерське монтажне управління" словесної торговельної марки (знак для товарів і послуг) "ЮТЕМ" та посилання на ліцензійні договори № 28 від 1 січня 2006 року та № 11-тм від 1 січня 2010 року суд не приймає до уваги, оскільки це приватні відносини двох суб'єктів господарювання Ліцензіара та Ліцензіата, які не мають відношення до назви підприємства. Крім того, копія договору № 28 від 1 січня 2006 року належним чином не оформлена та не засвідчена, а договір № 11-тм укладений 1 січня 2010 року та не охоплює період за який проводилася перевірка (з 1 січня 2007 року по 31 березня 2009 року).
Також суд уважає за необхідне зазначити, що позивач використовує місцеву символіку без отримання дозволу Головного управління культурної спадщини виконавчого органу Київ-ради (Київської міської державної адміністрації).
Однак, дана обставина є підставою для притягнення керівника підприємства до адміністративної відповідальності (ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопо-рушення) та не є перешкодою для визначення податковим органом податкового зобов'язання і штрафних санкцій у разі, якщо підприємство відповідає визначеним чинним законодавством критеріям: платник збору, об'єкт оподаткування; ставка збору тощо.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси-лається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи безді-яльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2).
Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав. Натомість відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, а також критерії оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, визначені ст. 2 КАС, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та правомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ від 15 жовтня 2009 року № 0001312310/0.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 128, 158-163, 167 КАС, суд
Відмовити Дочірньому підприємству "Печерське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення 5-денного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили відповідно до правил, визначених ст. 254 КАС.
Постанова у повному обсязі складена 20 вересня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко