03 вересня 2015 рокусправа № 808/7816/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.,
суддів: Гімона М.М., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізкій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі №808/7816/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преслав» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізкій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Преслав» (далі - ТОВ «Преслав») 11 листопада 2014 року звернулось до суду з позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно з якою, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати прийняту відповідачем податкову вимогу №240-25 від 28 листопада 2014 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказана податкова вимога повинна бути скасована, оскільки відповідачем безпідставно нарахувано пеню за період заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року по податковому повідомленню-рішенню, прийнятого за актом перевірки від 15 червня 2012 року №73/2202/34385040, оскільки на момент нарахування пені податковий борг з податку на додану вартість був відсутній.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що враховуючи відсутність у ТОВ «Преслав» податкового боргу з податку на додану вартість на момент нарахування пені, суд приходить до висновку, що податкова вимога форми № 240-25 від 28.11.2014 є протиправною та підлягає скасуванню.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
В апеляційній скарзі посилається положення п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України згідно якого пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження, тобто в цьому випадку пеня нараховується незалежно від того чи виникне податковий борг чи ні та зазначає, що податкове повідомлення-рішення про нарахування основного платежу з податку на додану вартість не оскаржувалося, сума грошового зобов'язання по ньому є узгодженою.
Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №73/2202/34385040 року від 15 червня 2012 року (а.с.11-31).
Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про заниження ТОВ «Преслав» податку на додану вартість на суму 250800,00 грн. у квітні 2011 року.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162302 від 15 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 250800,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн. (а.с. 32).
Позивачем до податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 1695 від 27 червня 2012 року, в якому сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті позивачем була зменшена на суму 219889,00 грн. (а.с.33-37)
За результатами камеральної перевірки податковим органом розрахунку № 1695 від 27 червня 2012, сума грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0000162302 від 15 червня 2012 року зменшилась на суму 219889 грн. та становить 30912 грн.
Позивач у добровільному порядку виконав вказане податкове повідомлення-рішення, сплативши, визначену у ньому суми грошових зобов'язань (а.с.38).
Відповідач довідкою №1037/10119 від 04 липня 2012 року повідомив позивача, що станом на 02 липня 2012 ТОВ «Преслав» не має заборгованості зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) які контролюються Приморською ОДПІ.
08 жовтня 2014 року відповідачем прийнято податкову вимогу № 189-25, якою позивачу нарахована сума податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 25049,77 грн. (а.с.4).
27 листопада 2014 року прийнято рішення про скасування податкової вимоги № 189-25 від 08 жовтня 2014 року, про що ТОВ «Преслав» повідомлено листом № 6093//10/25 від 27 листопада 2014 року (а.с.61).
28 листопада 2014 року відповідачем прийнято податкову вимогу № 240-25, якою позивачу нарахована сума податкового боргу (пеня) за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 23272,82 грн. (а.с.62)
Правомірність та обґрунтованість вказаної податкової вимоги є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
В свою чергу, пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України передбачено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Крім того, підпунктом 2.3 пункту 2 розділу II Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 № 953 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2010 за №1350/18645 (далі - Інструкція), визначено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем сума податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням № 0000162302 від 15 червня 2012 року була повністю погашена 27 червня 2012 року. При цьому податкове повідомлення-рішення про нарахування основного платежу з податку на додану вартість не оскаржувалося, сума грошового зобов'язання по ньому є узгодженою .
Тобто, згідно з ПК України, позивач був зобов'язаний у день настання строку погашення податкового зобов'язання, здійснити нарахування пені за весь період заниження до дня зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в випадку погашення грошового зобов'язання, тобто до 26 червня 2012 року включно.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає правомірним прийняття відповідачем оскаржуваної податкової вимоги №240-25 від 28 листопада 2014 року.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позову.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізкій області - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі №808/7816/14- скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 03 вересня 2015 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: О.М. Панченко