79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.03.10 Справа № 1/101
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»за №16001/62 від 22.01.2010р.
на рішення господарського суду Чернівецької області
від 12.01.2010 року у справі № 1/101
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс», м.Чернівці
до відповідача закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним іпотечного договору та договору застави майна
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2
від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
Права і обов'язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, представникам роз'яснено.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію та довідки з ЄДРПОУ, закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»змінило найменування на публічне акціонерне товариство та, відповідно до п.1. Статуту, є правонаступником всіх прав та обов»язків закритого акціонерного товариства (а.с.14-49, том ІІ), відтак, відповідачем у справі слід вважати публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк».
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 року у справі № 1/101 (суддя Желік Б.Є.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Блікс», визнано недійсним іпотечний договір №31 від 30.10.2007р., укладений між ТзОВ «Блікс» та ЗАТ КБ «ПриватБанк»; визнано недійсним договір застави майна від 30.10.2007р., укладений між ТзОВ «Блікс» та ЗАТ КБ «ПриватБанк»; судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду мотивоване тим, що при підписанні спірних договорів застави та іпотеки директор ТзОВ «Блікс» діяв з порушенням Статуту товариства та частини 2 ст.203 ЦК України, що відповідно до ст.215 ЦК України, є підставою недійсності правочину. Також судом зазначено, що відповідно до рукописного тексту протоколу №7/2007 позачергових зборів учасників ТОВ “Блікс” від 26.07.2007р., директор ТзОВ «Блікс»ОСОБА_5 був уповноважений укласти кредитну угоду на суму 400 000 євро та договори іпотеки і застави з АТОВ „Український інноваційний банк”.
Дане рішення оскаржується відповідачем у справі -публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк»(далі -ПАТ КБ «Приватбанк»), оскільки, на його думку, таке прийнято з неповним з»ясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник посилаючись на те, що позивачем з метою отримання кредиту надано банку протокол позачергових зборів учасників ТзОВ «Блікс»за №7/2007 від 26.07.2007р., оригінал якого знаходиться в матеріалах кредитної справи, відповідно до якого директор позивача ОСОБА_5 уповноважувався отримати у банківській установі кредит або кредитну лінію в сумі 980 000євро, у зв»язку з чим уповноважувався підписати від імені товариства кредитну угоду (договір). Також, даним протоколом затверджено перелік нерухомості та обладнання, що може бути передано в іпотеку та в заставу; тощо.
Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.93-95, том ІІ) та усними пояснення представника в судовому засіданні, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
30.10.2007 року між ТзОВ «Блікс»та КБ «ПриватБанк»укладені договір іпотеки №31 та договір застави майна №31, в забезпечення отриманого позивачем кредиту згідно кредитного договору №31 від 29.10.2007р.(а.с.29-36, том І). Дані договори підписані директором позивача ОСОБА_5 (а.с.20-28, том І).
Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6
Стаття 145 ЦК України передбачає, що у товариствах з обмеженою відповідальністю, у якості органу управління виступають загальні збори його учасників (вищий орган товариства) та виконавчий орган, якій здійснює поточне керівництво діяльністю товариства і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція органів управління товариства також передбачена статутом товариства.
Згідно з ч. 3 п. 9.12 статуту позивача директор товариства має право за попередньою згодою загальних зборів засновників укладати угоди, зазначені у пп. й), к), л), м), н), с) п. 9.7 статуту позивача. Згідно з пп. м), с) п. 9.7. статуту позивача виключною компетенцією загальних зборів товариства є прийняття рішення про відчуження основних засобів, що належать позивачу, про передачу в заставу або оренду рухомого та нерухомого майна, що належить позивачу та надання згоди на укладання від імені товариства угод на суму, яка перевищує еквівалент 5 000 доларів США.
У матеріалах справи знаходяться три протоколи, якими загальні збори учасників позивача надають повноваження директору ОСОБА_5 на укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави.
Відповідно до рукописного протоколу № 7/2007 позачергових зборів учасників позивача від 26.07.2007 р. директор ОСОБА_5 уповноважений, в забезпечення кредитної угоди на суму 400 000 євро, яку він повинен був укласти з АТОВ “Український інноваційний банк”, укласти також угоди іпотеки та застави майна (а.с.50-52, том І).
Також, позивачем разом із позовом наданий суду друкований протокол № 7/2007 з аналогічним порядком денним, в якому зазначається про укладення кредитної угоди з банком АТОВ „Укранський Інноваційний банк”, але вже на суму 980 000 євро (а.с.53, том І).
У судовому ж засіданні суду апеляційної інстанції відповідачем подана нотаріально засвідчена копія, що була зроблена 03.03.10р. з оригіналу протоколу позачергових зборів учасників позивача №7/2007 від 26.07.2007р., що знаходиться у матеріалах кредитної справи, який був наданий позивачем банку з метою отримання кредиту (а.с.82-92, том ІІ). Відповідно до цього протоколу директор позивача ОСОБА_5 уповноважувався отримати у банківській установі, з якою буде досягнута відповідна домовленість, кредит або кредитну лінію в сумі 980 000 євро, у зв'язку з чим, також, уповноважувався підписати від імені товариства кредитну угоду. З метою ж забезпечення своїх зобов'язань по виконанню кредитних угод, був затверджений перелік нерухомості та обладнання, які директор позивача повинен був передати у заставу та в іпотеку відповідній банківській установі. Цей протокол (як і переклад) були підписані учасником товариства - ОСОБА_7, секретарем Хомецьким Сергієм Степановичем та перекладачем ОСОБА_8. Підписи учасника товариства та перекладача посвідченні нотаріально.
Зазначені обставини свідчать про наявність волевиявлення учасників товариства, яким директору позивача ОСОБА_5 були надані усі необхідні повноваження для укладання іпотечного договору № 31 від 30.10.2007 року та договору застави майна № 31 від 30.10.2007 року.
Доказів, які б свідчили про визнання будь-якого із трьох вищеперелічених протоколів недійсними, а також доказів їх фальсифікації суду не надано. За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про фальсифікацію друкованого протоколу, копія якого надана відповідачем, оскільки докази, які б підтверджували цю обставину суду не надані, а такий висновок суперечить ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Книга ж реєстрації протоколів зборів учасників позивача, що була надана у судовому засіданні, та у якій міститься інформація лише щодо рукописного протоколу, є його внутрішнім документом, не є обов'язковим або типовим, заповнюється у дозвільній формі і розбіжності між кількістю записів в ній (збігу номерів тощо) та справжньої кількості протоколів не можуть впливати на дійсність/недійсність цих протоколів, а лише свідчить про неналежне заповнення цієї книги. Зазначене також підтверджується тим, що книга реєстрації містить відомості тільки про рукописний протокол про надання повноважень директору на укладення кредитної угоди у сумі 400 000 Євро, у той же час не містить жодної інформації про друкований протокол на суму 980 000 Євро, яким вирішено взяти кредит в АТОВ „Укранський Інноваційний банк”, та який надавався суду самим позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недодержання сторонами в момент укладення оскаржуваних договорів вимог ст. 203 ЦК України, оскільки вищезазначені докази та дії по виконанню сторонами умов договору свідчать про те, що позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договорів є вільним і відповідає їх внутрішній волі, оскаржувані договори вчинені у формі, встановленій законом та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підстави для визнання недійсними договорів застави та іпотеки, що передбачені ст. 215 ЦК України -відсутні.
Заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що нотаріальне посвідчення оскаржуваних договорів свідчить про виконання вимог ст.ст. 43, 44, 54 Закону України „Про нотаріат” та п.п.38, 41, 42, 92 та 96 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме, свідчить про визначення нотаріусом відповідного обсягу цивільної дієздатності правоздатності та дієздатності сторін, про перевірку повноважень представників цих юридичних осіб, при встановлені дійсних намірів кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. У ч. 3 ст.209 ЦК України зазначено, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України.
Слід зазначити також, що посилання позивача на обмеження повноважень директорабезпідставі ще й тому, що згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. З цими нормами кореспондуються норми ч. 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно якої, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААА №060954 від 29.10.2007р., з якого вбачається, що в реєстрі не зареєстровані будь-які обмеження щодо представництва від імені позивача. Друкований протокол наданий апелянтом свідчить про надання директору позивача необхідних повноважень на укладення оспорюваних договорів. Тобто, жодним доказом у матеріалах справи не підтверджується той факт, що відповідач був обізнаний про те, що директор позивача уповноважений укладати договори виключно із АТОВ «Український інноваційний банк».
Крім цього, оспорювані договори були предметом розгляду у справі № 5/127/б про банкрутство ТзОВ „Блікс”, у якій кредиторські вимоги відповідача включені до першої черги саме на підставі цих договорів. Дана обставина підтверджується ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.09.2009р. у цій справі, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.09р. (а.с.57-62, том ІІ).
Таким чином, судом першої інстанції при винесенні рішення порушені вимоги ст.ст. 34, 43, 84 ГПК України, ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України. Наведене свідчить, що оскаржуване рішення господарського суду Чернівецької області прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити.
Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010р. у справі №1/101 скасувати.
Прийняти нове рішення: В позові відмовити.
Господарському суду Чернівецької області видати наказ на повернення відповідачу за рахунок позивача 85 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Краєвська М.В.