"22" вересня 2015 р. Справа № 922/3776/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Черниш В.С., за довіреністю від 29.09.2014р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь", м. Харків (вх. №4066 Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015р.
у справі №922/3776/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Донвентилятор", м. Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь", м. Харків
про стягнення 114600,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2015р. у справі №922/3776/15 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Донвентилятор" 114600,00 грн. боргу за договором поставки № 413-206/Т від 28 березня 2014 року та 2292,00 грн. судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015р. у справі №922/3776/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що сума за договором поставки від 28.03.2014р. №413-206/Т складає 372 000,00 грн., з яких відповідач авансом перерахував позивачу 257 400,00 грн., а тому залишок складає 114 600,00 грн. На думку апелянта, приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд не врахував, що 15 000,00 грн. з цієї суми становить вартість невиконаних позивачем пусконалагоджувальних робіт з шеф надзору, а щодо суми 99 600,00 грн., то, на думку заявника апеляційної скарги, строк виконання платіжного зобов'язання не наступив у зв'язку з відсутністю між сторонами погодженого строку здійснення другого платежу відповідно до п.3.1.2 договору. Крім того, зазначає, що позивачем не пред'явлено відповідно вимогу відповідачу згідно частини 3 статті 530 Цивільного кодексу України до моменту подання позовної заяви до господарського суду.
Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду (витяг з реєстру апеляційних скарг (справ), які пройшли автоматичний розподіл) апеляційну скаргу призначено до розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 03.08.2015р., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 08.09.2015 року.
26.08.2015р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12343), в якому останній просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просив розглядати справу за відстуності представника з причини неможливості прибуття в судове засідання.
Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р., у зв'язку з відпусткою судді Ільїна О.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.
Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. розгляд справи відкладено на 22.09.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також зі зміною складу колегії суддів.
У судовому засіданні 22.09.2015р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015р. у справі №922/3776/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102216111540, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Донвентилятор" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь" (покупець) укладено договір № 413-206/Т на загальну суму 372000,00 грн., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити відповідачу устаткування, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його згідно умов договору та додатків до нього, у тому числі протоколу розбіжностей, які є його невід'ємною частиною, протягом 15 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі продукції, але не пізніше 90 календарних днів від дати поставки.
Як вбачається з видаткової накладної від 02 липня 2014 року №1023, товарно-транспортною накладною №P1023 була відвантажена продукція - димосос ДН-22 вартістю 372000,00 грн., яку отримав представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь" Рудаченко С.В. за дорученням № 346 від 26 червня 2014 року.
Для оплати був виставлений рахунок №163 від 31 березня 2014 року на суму 372 000,00 грн.
Згідно п. 3.1.3 договору та протоколу розбіжностей до нього, оплата повинна бути зроблена частинами, остаточний розрахунок за отримане Устаткування проводиться протягом 15 днів після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, але не пізніше 90 календарних днів від дати поставки.
Строк оплати минув 02 жовтня 2014 року. Актом прийому-передачі до договору без номеру пункт 1 "Покупець прийняв (видаткова накладна № 1023 від 02 липня 2014 року) Устаткування" та пункт 3 відповідач підтверджує, що "даний акт прийому-передачі є невід'ємною частиною договору № 413-206/Т від 28 березня 2014 року та є підставою для проведення перерахунків за отримане Устаткування згідно договору". Строк дії договору минув 31 грудня 2014 року.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем частково було погашено заборгованість в сумі 257 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 828 від 31 березня 2014 року на суму 186000,00 грн. та платіжним дорученням № 2265 від 26 червня 2014 року.
Зазначене вище стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з позовною заявою, в якій останній просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором у розмірі 114 600,00 грн. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що строк оплати минув 2 жовтня 2014 року, проте сума заборгованості не сплачена й на сьогоднішній день.
16.07.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк визначений статтею 530 Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось вище, між сторонами у даній справі укладено договір № 413-206/Т на загальну суму 372000,00 грн., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити відповідачу устаткування, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його згідно умов договору та додатків до нього, у тому числі протоколу розбіжностей, які є його невід'ємною частиною, протягом 15 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі продукції, але не пізніше 90 календарних днів від дати поставки.
Пунктом 3.1.1 вказаного договору передбачено, що перший платіж (авансовий) здійснюється протягом 15 банківських днів від дати підписання договору в розмірі 50% від загальної суми устаткування та складає 178 500,00 грн.
Пунктом 3.1.2 вказаного договору сторони погодили, що другий платіж (авансовий) здійснюється по факту виготовлення устаткування до відвантаження в розмірі 40% від вартості устаткування та складає 142 800,00 грн. та здійснюється на протязі 10 банківських днів від дати підписання акту прийому-передачі згідно п.4.3 договору.
Видатковою накладною №1023 підтверджено, що позивачем поставлено товар відповідачу, а дорученням від 26.06.2014р. №346 підтверджено, що представник прийняв вказаний товар 02.07.2014р.
Актом прийому-передачі відповідач підтверджує, що «даний акт прийому-передачі є підставою для проведення перерахунків за отримане устаткування згідно договору».
Таким чином, відповідач підтвердив своє зобов'язання оплати отриманого устаткування.
Крім того, листом від 24.06.2014р. №69-Д відповідач просив позивача поставити устаткування (димосос ДН-22КГМ-1000) та гарантував оплату другого платежу згідно з п.3.1.1 договору поставки №413-206/Т.
Пунктом 3.1.3 вказаного договору та протоколу розбіжностей до нього сторони погодили, що остаточний розрахунок за отримане устаткування 35 700,00 грн. та вартість робіт у сумі 15 000,00 грн. здійснюється після підписання акту здачі - приймання виконаних робіт, але не пізніше 90 календарних днів від дати поставки (п.4.9 договору та протоколу розбіжностей до нього).
Як зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу, шеф - надзор за монтажем та проведенням пусконалагоджувальних робіт не виконувався за провиною відповідача, у зв'язку з відсутністю повідомлення від останнього.
Колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи не містять доказів повідомлення від відповідача про початок пусконалагоджувальних робіт. Виконання робіт не може бути проведено пізніше 90 календарних днів від дати поставки.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на оплату 15 000,00 грн.
Відповідно до п.12.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині гарантійних обов'язків - до повного їх виконання.
Таким чином, остаточний розрахунок за договором сплинув 2 жовтня 2015 року, а строк дії договору - 31.12.2014р.
А отже, враховуючи неналежне виконання зобов'язання за договором відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та наявними у справі доказами, а отже, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь", м. Харків слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь", м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015р. у справі №922/3776/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 22.09.2015р.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Тихий П.В.