"15" вересня 2015 р. Справа № 910/12665/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Оберемко С.В. за дорученням № 2-59д від 25.12.2014 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4436 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2015 року у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до Філії Бурове управління "Укрбургаз" публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Харків
про стягнення коштів
Публічне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" звернулось до господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" заборгованості у розмірі 221431, 25 грн., з яких: 173065,76 грн. основного боргу, 45433,19 грн. інфляційних втрат, 2617,32 грн. 3% річних та 314,98 грн. пені (а.с. 6-8).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2015 року здійснено у справі №910/12665/15 заміну відповідача з неналежного - ПАТ "Укргазвидобування"(код ЄДРПОУ 30019775) на належного відповідача - Філію Бурове управління "Укрбургаз" публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та направлено справу №910/12665/15 за підсудністю до господарського суду Харківської області (а.с.68-70).
Ухвалою господарського суд Харківської області від 16.07.2015 року прийнято справу № 910/12665/15 до провадження та призначено до розгляду (а.с. 73,74).
Рішенням господарського суду Харківської області від 12 серпня 2015 року (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Філії Бурового управління "Укрбургаз" публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод" 45433,19 грн. інфляційних витрат, 2617,32 грн. 3% річних, 314,98 грн. пені та 4428,64 грн. судових витрат. В частині стягнення 173065,76 грн. провадження у справі припинено (а.с.132-135).
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в відмовити в задоволенні позову в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Вказує на те, розмір процентів визначений п. 7.11 Договору та складає 0,001% від суми простроченого платежу, у зв'язку з чим вважає, що господарським судом помилково стягнуто 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с.144-146).
Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2014 року між ПАТ "Криворізький суріковий завод" (Постачальник) та ПАТ "Укргазвидобування" в особі заступника директора Філії Бурового управління "Укрбургаз" ( Покупець) укладений Договір поставки № УБГ 171/015-14 (а.с.13-16).
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід"ємною частиною, а Покупець - прийняти та оплатити Товар.
Згідно з п. 1.2 Договору, найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у Специфікації.
У п. 4.1 Договору сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред"явлення рахунку на оплату товару та видаткової накладної, шляхом перерахування коштів а рахунок позивача, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.
Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов"язання.
Зі Специфікації № 1 від 12.08.2014 року вбачається, що сторони узгодили загальну вартість товару у розмірі 315978,00 грн, умови поставки товару, поставки та строки оплати - 45 календарних днів після отримання товару (а.с. 16).
З Видаткової накладної № 2244 від 18.09.2014 року також вбачається, що на виконання умов вказаного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 312155,33 грн. (а.с. 17).
З довіреності № 75 від 17.09.2014 року на отримання цінностей від ПАТ "Криворізький суріковий завод" вбачається, що товар отриманий представником відповідача Красюком Н.В. (а.с.18).
Позивач у позовній заяві вказував на те, що відповідач частково оплатив товар, проте частина товару залишилась несплаченою на суму 173 065,76 грн., у зв'язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом.
З аналізу діючого законодавства вбачається, що відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем за товар поставлений за вищезазначеним договором згідно видаткової накладної № 2244 від 18.09.2014 р. становила 173065,76 грн., що не заперечувалось відповідачем.
З платіжного доручення №634 від 24.06.2015 року вбачається, що після порушення провадження у справі, відповідач сплатив суму основної заборгованості в розмірі 173065,76 грн. (а.с. 116).
Відповідно до ч.1 п.1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги, що відповідачем під час розгляду справи сплачено суму основної заборгованості у розмірі 173065,76 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у сумі 173065,76 грн. підлягає припиненню на підставі ч.1 п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив отриманий товар у визначені Договором строки, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 03.11.2014 по 03.05.2015 року у розмірі 314,98 грн.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
З п. 7.11 укладеного Договору вбачається, що за порушення строків оплати Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не заперечував факту несвоєчасної оплати заборгованості за поставлений товар.
Приймаючи до уваги, що умовами укладеного між сторонами Договору поставки передбачена можливість стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленого товару, а граничним строком оплати за поставлену продукції є 02.11.2014 р., перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідач на користь позивача пені за період з 03.11.2014 по 03.05.2015 року у розмірі 314,98 грн.
Також позивач у зв'язку із несвоєчасаною оплатою просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 45433,19 грн. та 3% річних у розмірі 2617,32 грн.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Листа Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції.
У ст.253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні втрати за період з 03.11.2014 року по 05.05.2015 року складають 45433,19 грн. та 3% річних за період з 03.11.2014 року по 05.05.2015 року складають 2617,32 грн. (а.с.7).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат, колегія суддів вважає, що господарським судом також обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 45433,19 грн. та 3% річних у розмірі 2617,32 грн.
До посилань відповідача у апеляційній скарзі на те, що розмір процентів визначений п. 7.11 Договору та складає 0,001% від суми простроченого платежу, у зв'язку з чим господарським судом помилково стягнуто 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів ставиться критично, оскільки п. 7.11 Договору передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу і вказаний пункт не встановлює розмір річних за прострочення виконання грошового зобов"язання.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи відповідача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2015 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2015 року у справі № 910/12665/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили
Повна постанова складена 21.09.2015 року.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В.В.