"14" вересня 2015 р. Справа № 922/2079/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - Донця Д.О., довіреність №416 від 16 березня 2015 року,
відповідача - Кваскової Є.В., довіреність № 8 від 30 березня 2015 року,
прокурора - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.3264Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 18 травня 2015 року у справі №922/2079/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м.Маріуполь,
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
за участю прокуратури Донецької області,
про тлумачення умов договору оренди,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про тлумачення умов договору оренди №1055/03, укладеного 17 червня 2003 року із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (відповідачем). Рішенням господарського суду Харківської області від 18 травня 2015 року у справі № 922/2079/15 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 липня 2015 року, враховуючи неприбуття в судове засідання відповідача, а також те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь у судових засіданнях та дослідженні доказів, надавати господарському суду усні та письмові пояснення, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, колегією суддів було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2015 року з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи було відкладено розгляд справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 26 серпня 2015 року, у зв'язку із відпусткою судді Медуниці О.Є., було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 922/2079/15.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2015 року було створено колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2015 року з огляду на зміну складу колегії суддів, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд справи.
У судове засідання, яке відбулось 14 вересня 2015 року, з'явились позивач та відповідач. Прокурор у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням (Том 1 а.с.43).
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка прокурора не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.
31 березня 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про тлумачення умов договору оренди №1055/03, укладеного 17 червня 2003 року із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (відповідачем).
Заявлену вимогу обґрунтував неоднаковим розумінням сторонами абзацу 4 пункту 3.1 статті 3 спірного договору в редакції додаткової угоди №5, а саме: "При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкту оренди", а тому просив суд розтлумачити спірний пункт договору наступним чином: "При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на 31 травня 2013 року".
Судом першої інстанції, з огляду на той факт, що спірну оцінку майна станом на 31 травня 2013 року провести неможливо, оскільки інвентаризація цілісного майнового комплексу державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" так і не була проведена, було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач в обгрунтуванні апеляційної скарги вказує на помилкове застосування судом норм матеріального права та необхідності використання при визначенні розміру орендної плати ставки 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою станом на 31 травня 2013 року
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.
17 червня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (позивачем, орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди №1055/03 на державне майно, а саме, цілісний майновий комплекс ДП "Азовський судноремонтний завод", що розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 2.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13 червня 2013 року по справі №5006/37/152пн/2012, залишеним в законній силі постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2014 року, було задоволено позовні вимоги ТОВ "СРЗ" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про укладання додаткової угоди №5 до договору оренди №1055/03 від 17 червня 2003 року в редакції орендаря, за змістом якої пункт 10.1. спірного договору оренди викладено в наступній редакції: "10.1. Цей договір укладено строком на тринадцять років, що діє з 17 червня 2003 року до 17 червня 2016 року включно.".
Зазначена додаткова угода №5 до спірного договору оренди передбачала умову приведення даного договору оренди до вимог чинного законодавства (здійснення незалежної оцінки, перерахунок орендної плати тощо), зокрема:
"1.Доповнити пункт 3.1 статті 3 договору абзацом 4 наступного змісту: "При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкту оренди."
2.Викласти пункт 3.2 статті 3 договору у наступній редакції: "Орендар за власний рахунок здійснює незалежну оцінку вартості основних засобів та нематеріальних активів протягом 45 днів з дня затвердження результатів інвентаризації. До дня затвердження результатів незалежної оцінки орендар сплачує орендну плату без змін. Після затвердження результатів незалежної оцінки протягом 30 днів орендар зобов'язується сплатити різницю між сплаченою орендною платою (в тому числі авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абзацу 4 пункту 3.1 статті 3 договору, за період з 18 червня 2013 року до дня затвердження результатів незалежної оцінки без пені."
Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення необхідних заходів щодо приведення спірного договору оренди до вимог чинного законодавства України та у відповідності до рішення господарського суду Донецької області від 13 червня 2013 року по справі №5006/37/152пн/2012, відповідачем було створено комісію з оцінки державного майна - цілісного майнового комплексу ДП "Азовський судноремонтний завод", станом на 28 лютого 2015 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи відповідним наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області №00224 від тієї ж дати.
11 березня 2015 року позивач звернувся до відповідача з листом (вих.№ГД-39), в якому наголошував, що відповідно до умов додаткової угоди №5 до спірного договору оренди, визначений перший день продовжуваного договору - 18 червня 2013 року, а тому, на думку позивача, останнім числом місяця, на яке повинна бути проведена інвентаризація та оцінка цілісного майнового комплексу державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" є 31 травня 2013 року.
Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про тлумачення положень договору, а саме абзацу 4 пункту 3.1 статті 3 основного договору оренди у чинній редакції: "При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкту оренди.".
Відповідно до ч.2 ст.213 Цивільного кодексу України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Правила тлумачення змісту правочину визначені в ч.ч.3, 4 ст.213 Цивільного кодексу України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч.3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, встановлена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, ч.2 ст. 213 Цивільного кодексу України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення в тексті самого правочину та визначає, що тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні пункти.
Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення непорозумінь та суперечностей у трактуванні його положень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доводів апеляційної скарги, у сторін виникло неоднакове розуміння положень абз.4 п.3.1 ст.3 Договору, а саме щодо часу оцінки об'єкта оренди, дати на яку має бути проведено інвентаризацію та оцінку цілісного майнового комплексу державного підприємства "Азовський судноремонтний завод". Так, на думку позивача, датою проведення оцінки повинно бути 31 травня 2013 року.
Колегія суддів вважає таку позицію позивача хибною з наступних обставин.
Cлід зазначити, що безпосередній зміст додаткової угоди №5 до спірного договору оренди в редакції позивача затверджений рішенням господарського суду Донецької області від 13 червня 2013 року по справі №5006/37/152пн/2012Ю передбачає, що оцінка цілісного майнового комплексу державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" здійснюється протягом 45 днів з дня затвердження результатів інвентаризації. При цьому, в межах пункту 2 додаткової угоди було визначено, що позивач повинен протягом 30 днів сплатити різницю між сплаченою орендною платою (в т.ч. авансових платежів) та орендною платою визначеною за правилами абз.4 п.3.1 ст.3 договору, за період з 18 червня 2013 року до дня затвердження результатів незалежної оцінки.
Таким чином, даний пункт договору не визначає кінцевої дати проведення позивачем оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Азовський судноремонтний завод", як майбутньої підстави перерахунку орендної плати.
Втім, 1)зміст даного пункту договору не містить жодного посилання на можливість використання результатів оцінки, результатів інвентаризації проведених на певну дату;
2)в частині визначення розміру орендної плати, пункт договору має чітке посилання на період сплати позивачем перерахованого розміру орендної плати без пені - з 18 червня 2013 року до дня затвердження результатів незалежної оцінки .
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідності до пункту 2 додаткової угоди №5, позивач не обмежений у строку проведення оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" (маючи безпосередній обов'язок сплати різниці орендної оплати після проведення такої оцінки), втім, така оцінка не може бути проведена раніше 18 червня 2013 року, оскільки сплата перерахованого розміру орендної плати без пені, повинна здійснюватися позивачем за період з 18 червня 2013 року по дату оцінки.
Зазначене виключає можливість розуміння в контексті пункту 2 додаткової угоди №5 дати проведення оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" - 31 травня 2013 року.
Не передбачають можливість проведення оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" - 31 травня 2013 року й вимоги законодавства.
Згідно із п.5 Методики оцінки об'єктів оренди (надалі - методика №629), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року №629 (зі змінами), оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться після закінчення підготовчого етапу, під час якого проводиться інвентаризація майна підприємства на визначену орендодавцем дату оцінки.
У відповідності до п.7 методики №629, інвентаризація проводиться відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1993 року №158 (далі - положення №158), та положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Згідно із п.4 положення №158, головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об'єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.
Абзацом 2 п.5-2 положення №158 визначено, що дата інвентаризації збігається з датою оцінки.
У відповідності до п.6 розділу 1 положення №158, інвентаризація майна державного підприємства або організації чи їх окремих структурних підрозділів або цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів повинна бути закінчена за 15 календарних днів, якщо інше не передбачено законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Згідно із п.10 методики №629, оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу здійснюється станом на останнє число місяця, на яке проводиться інвентаризація майна та складається передавальний баланс.
До 15 числа місяця, що настає після дати інвентаризації комісії з інвентаризації подають протокол інвентаризації, передавальний баланс, затверджені керівником підприємства, та інші дані, необхідні для оцінки майна, до комісії (зазначений строк може бути продовжений за рішенням орендодавця, але не більш як на 15 днів).
Відповідно до п.7 положення №158, узагальнення результатів інвентаризації, підготовка пропозицій і висновків інвентаризаційної комісії щодо врегулювання встановлених різниць проводиться у 5-денний термін після подання всіх інвентаризаційних описів (актів).
Згідно із п.15 методики №629, оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу здійснюється у 45-денний строк з дня затвердження протоколу про результати інвентаризації та завершується складанням акта встановленого зразка.
Правовий аналіз вищенаведених норм дає підстави встановити, що процедура оцінка державного майна включає в себе декілька етапів:
1)визначення дати інвентаризації (на кінець місяця), яка збігається з датою оцінки державного майна;
2)проведення безпосередніх інвентаризаційних дій протягом 15 днів;
3)подання до комісії з інвентаризації протоколу інвентаризації, передавального балансу, затверджених керівником підприємства, та інші даних, необхідних для оцінки майна до 15 числа місяця, що настає після дати інвентаризації;
4)узагальнення результатів інвентаризації, підготовка пропозицій і висновків інвентаризаційної комісії щодо врегулювання встановлених різниць протягом 5-ти днів після подання всіх інвентаризаційних описів;
5)безпосередня оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу протягом 45-ти днів з дня затвердження протоколу про результати інвентаризації;
6)складання акта встановленого зразка.
Спираючись на той факт, що рішенням господарського суду Донецької області від 13 червня 2013 року по справі №5006/37/152пн/2012Ю було затверджено зміст додаткової угоди №5 до спірного договору оренди в редакції позивача та продовжено термін договору з 18 червня 2013 року, у відповідності до вимог законодавства не вбачається жодної можливості здійснення інвентаризації майна саме станом на 31 травня 2013 року, оскільки в даному випадку виконання усіх інвентаризаційних дій, подання протоколу інвентаризації, передавального балансу, затверджених керівником підприємства, та інших даних, необхідних для оцінки майна мало відбутися включно до 15 червня 2013 року.
Разом з цим, позивач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення у справі, оскільки не враховано проведення позивачем інвентаризації державного майна державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" станом на 31 травня 2013 року.
Підтверджуючи факт проведення інвентаризації майна державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" станом на 31 травня 2013 року, позивачем було надано матеріали інвентаризації майна державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" (Том 2).
Як зазначалось раніше, виходячи з позиції позивача, що інвентаризація майна була проведена підприємством станом на 31 травня 2015 року, останній в строк до 15 червня 2013 року (у разі продовження до 30 червня) повинен був надати до комісії протокол інвентаризації, передавальний баланс, затверджені керівником підприємства, та інші дані, необхідні для оцінки майна, дя його подальшого затвердження.
В той же час, слід звернути увагу, що у відповідності до Наказу №225 Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (Том 2 а.с.8-11) від 14 червня 2013 року було вирішено провести повну інвентаризацію державного майна Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" станом на 31 травня 2013 року. Таким чином, лише 14 червня 2013 року позивачем було вирішено провести повну інвентаризацію майна державного підприємства "Азовський судноремонтний завод".
Зі змісту наданих позивачем інвентаризаційних матеріалів - копії зведеної відомості результатів інвентаризації орендованих, покращень орендованих з власних коштів станом на 31 травня 2013 року; копії інвентаризаційного опису основних засобів №1-№62 від 12 липня 2015 року (Том 2), вбачається, що інвентаризація була розпочата Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ" 17 червня 2013 року та закінчена лише 12 липня 2013 року.
Відтак, надані позивачем матеріали не підтверджують факт проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ" інвентаризації державного майна державного підприємства "Азовський судноремонтний завод" саме станом на 31 травня 2013 року, оскільки позивачем не дотримано вимог Методики оцінки об'єктів оренди (надалі - методика №629), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року №629, Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1993 року №158 (далі - положення №158), та положень (стандартів) бухгалтерського обліку, та здійснено ряд дій з інвентаризації майна поза межами строків визначених пунктами п.6 розділу 1 положення №158, п.10 методики №629, що унеможливлює здійснити перевірку наявності товарно-матеріальних цінностей, стану їх зберігання для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності станом на 31 травня 2013 року.
Вищевказане підкреслює безпідставність доводів позивача стосовно помилкового застосування судом норм матеріального права та необхідності використання при визначенні розміру орендної плати ставки 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою станом на 31 травня 2013 року (Том 1 а.с.161-166).
Крім того, колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, зазначає, що подаючи позов у зазначеній справі позивач фактично порушує питання про зміну істотних умов договору, а саме, розміру орендної плати, яка підлягатиме сплаті після переоцінки майна Державного підприємства "Азовський судноремонтний завод", змінюючи порядок перерахунку орендної плати, який у відповідності до редакції додаткової угоди пов'язується з днем затвердження результатів незалежної оцінки, та початковою датою перерахунку 18 червня 2013 року, а не про тлумачення його умов.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення рішення господарського суду Харківської області від 18 травня 2015 року у справі №922/2079/15 без змін.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 18 травня 2015 року у справі №922/2079/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2015 року.
Головуючий суддя Россолов В.В.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Тихий П.В.