"15" вересня 2015 р.Справа № 923/229/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.,
при секретарі судового засідання Шитря О.М.
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського училища культури
на рішення господарського суду Херсонської області від 23 квітня 2015 р.
у справі №923/229/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні
до відповідача Херсонське училище культури
про стягнення 14581 грн. 85 коп.
встановив:
У лютому 2015 року Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі-позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонського училища культури (далі-відповідач) про стягнення завданої шкоди у розмірі 13407,85 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на приписи ст.1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В подальшому позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача завдану шкоду в сумі 14541,85 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 23 квітня 2015 року (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з Херсонського училища культури на користь Управління Пенсійного Фонду 14581,85 грн. завданої шкоди, а також стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 1827 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Задовольняючи позов, господарський суд не врахував приписів норм ст.ст.1166, 1172 Цивільного кодексу України і не встановив ні наявності в діях відповідача (його працівника) складу цивільного правопорушення, ані пов'язаності шкоди з виконанням трудових обов'язків особою, яка на думку суду не виконала своїх службових обов'язків щодо подання коректної звітності перед позивачем.
Господарським судом при розгляді справи не було вирішено питання про залучення до участі у справі працівника в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення у даній справі впливає на його права та обов'язки (пред'явлення регресного позову до працівника організацією за заподіяну майнову шкоду).
За твердженнями скаржника, в діях працівників бухгалтерії Херсонського училища культури, які своєчасно і правильно подавали до Пенсійного фонду відомості про заробіток пенсіонерів, відсутня вина у неправильному нарахуванні пенсій пенсіонерам і своїми діями вони не заподіяли шкоди позивачу та не порушили вимог ч.2 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як далі зазначає скаржник, позивачем при розгляді справи не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем порядку надання, реєстрації в системі персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей з поміткою страхувальника «коригуючи», а тому не має причинного зв'язку між діями та заподіяною шкодою у зв'язку з подвоєнням розміру заробітної плати при автоматичному перерахунку пенсій.
Позивач робив перерахування пенсій працюючим пенсіонерам і повинен був контролювати правильність та обґрунтованість перерахування пенсій, а, отже, посилання позивача на автоматичне перерахування пенсій не звільняє його від вдосконалення комп'ютерного програмного забезпечення для належного контролю за витрачанням коштів пенсійного фонду.
Крім того, як зазначає скаржник, господарський суд стягнув переплату пенсій за період, що виходить за межі строків позовної давності.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу, але в судовому засіданні 08.07.2015р. представник позивача заперечував проти її задоволення, вважаючи рішення господарського суду законним та обґрунтованим.
Скаржник в судові засідання не з'являвся та не повідомляв суд про причини неявки його представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 №25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2 установлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599 (далі - Постанова № 7-6), та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року №26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152 (далі - Постанова № 26-1).
Відповідно до положень Постанови №7-6 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком повинен був подати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Водночас, якщо застрахована особа зверталась за призначенням (перерахунком) пенсії протягом поточного року (до терміну подання річної звітності) для додаткового обліку даних про застраховану особу за період, що минув після останнього звіту, в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник повинен був надати територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації усі відсутні у СПОВ відомості про застраховану особу-заявника за період роботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії.
У разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.
На підставі поданого документа з позначкою «коригуючи» у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості, що подані страхувальником у документі з позначкою «коригуючи».
На підставі поданого документа з позначкою «скасовуючи» недостовірні відомості облікової картки вилучаються із переліку актуальних для використання, але залишаються у електронному архіві для збереження історії звітування. Скасування відомостей здійснюється, якщо некоректними виявились такі ключові реквізити первинного звіту, як код страхувальника, звітний рік, номер облікової картки застрахованої особи, код категорії застрахованої особи, код підстави для спеціального стажу.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на обліку в управлінні Пенсійного фонду в місті Херсоні перебувають та отримують пенсію за віком ОСОБА_2 з 19.06.2000р., ОСОБА_3 з 15.12.1997р. (по вислузі років), ОСОБА_4 з 18.03.1998р., ОСОБА_5 з 14.04.2004р. (пенсія по інвалідності), ОСОБА_6 з 03.08.1996р., ОСОБА_7 з 01.04.2002р., ОСОБА_8 з 30.12.1998р.
Всі дані про заробітну плату застрахованих осіб, поданих страхувальниками, зберігаються у Центральному сховищі ПФУ. За умови співпадання основних реквізитів індивідуальних відомостей на застраховану особу у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості. Така заміна відбувається тільки на центральному рівні. У випадку, коли основні реквізити індивідуальних відомостей на застраховану особу не співпадають, у Центральному сховищі ПФУ залишаються актуальними обидва документи, що призводить до недостовірного відображення розміру заробітної плати застрахованої особи, а саме задвоєнню заробітної плати за період співпадання по обох звітах з позначками «Призначення пенсії» та «Початкового».
Управлінням Пенсійного фонду було проведено перевірку правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованої особи, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, згідно з якою було складено акт №92 від 11.08.2014р.
Цією перевіркою було встановлено, що загальна сума надміру виплачених пенсійних коштів вищезазначеним пенсіонерам складає 14581,85 грн. Така переплата виникла у зв'язку з тим, що при перерахунку пенсії та в подальшому при автоматичних перерахунках пенсії, які проводилися відповідно до Законів України про Держбюджет на відповідний рік, автоматично було враховано подвійні суми заробітної плати при розрахунку розміру пенсії вказаним пенсіонерам.
Така ситуація склалась внаслідок подання відповідачем некоректної звітності до управління ПФУ при призначенні пенсії та несвоєчасного її коригування.
У зв'язку з цим без достатньої правової підстави пенсійні кошти отримали: ОСОБА_2 в сумі 770,38 грн., ОСОБА_3 в сумі 316,56 грн., ОСОБА_4 в сумі 3921,77 грн., ОСОБА_5 в сумі 645,12 грн., ОСОБА_6 в сумі 3318,03 грн., ОСОБА_7 в сумі 3676,21 грн., ОСОБА_8 в сумі 1893,78 грн., чим завдано матеріальну шкоду державі в особі Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
Судова колегія приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджена, як сума завданої шкоди, так і наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно стягнення шкоди за період, що виходить за межі строків позовної давності, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порушення вимог пенсійного законодавства, які були допущені відповідачем та призвели до переплати пенсій вищезазначеним особам, були виявлені лише у серпні 2014 року, під час проведеної УПФУ в м. Херсоні перевірки. Відтак, подана позивачем позовна заява у даній справі є поданою в межах строку позовної давності.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції скаржником не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які скаржник посилався, як на підставу своїх вимог.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Рішення господарського суду Херсонської області від 23 квітня 2015 року у справі №923/229/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Херсонського училища культури без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2015р.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Лавриненко Л.В.
Філінюк І.Г.