04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" вересня 2015 р. Справа№ 910/12825/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.
за участю представників
від позивача: Грабік О.А. - дов. від 01.01.2015 року б/н
від відповідача: Клименко О.Є. - дов. від 03.06.2015 року б/н
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РМ-Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року
у справі № 910/12825/15 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства „Полімер" (м. Вінниця)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „РМ-Інвест" (м. Київ)
про стягнення 161 501 грн. 83 коп.
До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство „Полімер" з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „РМ-Інвест" про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу за отриманий товар в розмірі 1 930 грн. 92 коп., 3% річних в розмірі 3 568 грн. 35 коп., інфляційних витрат в розмірі 38 614 грн. 65 коп. та пені в розмірі 34 387 грн. 91 коп.
Рішенням від 23.07.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „РМ-Інвест" на користь ТОВ -підприємства „Полімер" заборгованість у розмірі 1 930 грн. 92 коп., 34 387 грн. 91 коп. пені, 3% річних у розмірі 3 568 грн. 35 коп., 38 614 грн. 65 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції та судовий збір у розмірі 1 827 грн. Повернув з Державного бюджету України на користь ТОВ - підприємства „Полімер" 2 263 грн. 04 коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення від 29.04.2015 року № 781.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „РМ-Інвест" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі № 910/12825/15 і у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року апеляційна скарга ТОВ „РМ-Інвест" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/12825/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 17.09.2015 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
03.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство „Полімер" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „РМ-Інвест" (покупець) уклали договір поставки № 03-09/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити поліетиленову термозбіжну плівку, а покупець прийняти та оплатити товар (п. 1.1), найменування та асортимент товару, що підлягає поставці за договором, вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1), ціна при поставці автотранспортом на склад покупця, м. Київ, вул. Промислова, 4-Б складає 34,5 грн./кг та включає в себе транспортні витрати (п. 5.1), загальна ціна цього договору складає суму всіх його накладних, підписаних сторонами на кожну поставку товару (п. 6.1), покупець здійснює 100% оплату вартості товару, протягом 5-ти календарних днів з моменту поставки товару, банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку, наданого постачальником, поставка кожної партії товару підтверджується відповідними товаросупровідними документами (п. 7.1), товар приймається на підставі видаткової накладної та у відповідності з паспортом якості, наданим постачальником (п. 12.1), строк пред'явлення претензій щодо асортименту, кількості та якості товару становить 20 календарних днів з дня поставки, днем поставки вважається день передачі товару покупцю (п. 12.2), товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю - згідно із рахунком - фактурою та видатковою накладною (п. 12.3), за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 13.2).
Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Постачальником було поставлено, а покупцем було прийнято товар відповідно до видаткових накладних від 15.09.2014 року № 00000003347 на суму 36 114 грн. 60 коп., від 29.09.2014 року № 00000003548 на суму 183 616 грн. 24 коп., від 04.11.2014 року № 00000004136 на суму 140 904 грн. 90 коп., від 25.11.2014 року № 00000004492 на суму 149 346 грн. 78 коп., від 03.12.2014 року № 00000004623 на суму 62 839 грн. 99 коп., від 08.12.2014 року № 00000004676 на суму 99 239 грн. 99 коп., від 11.12.2014 року № 00000004750 на суму 160 019 грн. 99 коп., від 15.12.2014 року № 00000004805 на суму 145 303 грн. 98 коп., від 23.12.2014 року № 00000004953 на суму 173 135 грн. 18 коп., від 26.12.2014 року № 00000005008 на суму 173 109 грн. 38 коп., від 08.01.2015 року № 00000000012 на суму 173 726 грн. 52 коп., від 29.01.2015 року № 00000000271 на суму 157 099 грн. 80 коп., від 20.02.2015 року № 00000000519 на суму 57 432 грн. 17 коп., від 02.03.2015 року № 00000000631 на суму 45 041 грн. 40 коп., а всього на загальну суму 1 756 930 грн. 92 коп.
Як вказував позивач відповідачем не було належним чином виконано зобов'язань з повної оплати отриманого ним товару, у зв'язку з чим, за відповідачем на момент подання позову була наявна заборгованість в сумі 84 930 грн. 92 коп., а на момент винесення рішення по справі вона була частково погашена і зменшилася до 1 930 грн. 92 коп. Позивачем було зменшено позовні вимоги на суму погашеної основної заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач твердження позивача не спростував та доказів оплати поставленого товару не надав. Натомість відповідач вказував на неналежне оформлення довіреностей на одержання цінностей.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що довіреності по формі №М-2 на отримання товару надавались самим відповідачем уповноваженій на отримання товару особі, а отже, відповідальність за внесення даних в довіреність несе саме відповідач. Належним та допустимим доказом отримання товару за договором є видаткові накладні, які скріплені печатками сторін.
Твердження відповідача стосовно того, що видаткові накладні не є належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару суд відхиляє.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Також з п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 року № 06/767/2013 вбачається, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Таким чином, видаткові накладні, підписані представниками обох сторін, є належним підтвердження здійснення господарської операції.
При цьому вказані вище видаткові накладні скріплені печаткою відповідача.
Відповідно до п. 64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893, обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах.
Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються (п.68 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893).
Згідно з п. 69 Інструкції у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.
Отже відповідальність за печатки, штампи, фірмові бланки та їх використання несе саме суб'єкт господарювання, а також уповноважені ним особи.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що сума основного боргу у розмірі 1 930 грн. 92 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін в цій частині.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У п. 13.2 договору від 03.09.2014 року № 03-09/14 зазначено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 34 387 грн. 91 коп. за період з 21.09.2014 року до 27.04.2015 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 34 387 грн. 91 коп
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 568 грн. 35 коп. за період з 21.09.2014 року по 27.04.2015 року та інфляційних втрат у розмірі 38 614 грн. 65 коп. за період жовтня 2014 року - березня 2015 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок 3% річних та втрат від інфляції та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних в розмірі 3 568 грн. 35 коп. та втрати від інфляції в розмірі 38 614 грн. 65 коп.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РМ-Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року по справі № 910/12825/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року по справі № 910/12825/15 залишити без змін.
3. Справу № 910/12825/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк