04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" вересня 2015 р. Справа№ 910/14320/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.
за участю представників
від позивача: Мицько Р.М. - дов. від 12.08.2015 року № 83/16
від відповідача: Саранюк В.М. - дов. від 05.06.2015 року № 14-72
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року
у справі № 910/14320/15 (суддя Полтницька Н.Б.)
за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м. Київ)
до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м.Київ)
про зобов'язання вчинити дії
До господарського суду міста Києва звернулася Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" з позовом до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" про зобов'язання відповідача списати заборгованість позивача з оплати 676 060 грн. 14 коп. інфляційних нарахувань та 505 894 грн. 63 коп. 3% річних.
Рішенням від 03.08.2015 року господарський суд міста Києва в позові відмовив повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/14320/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року апеляційна скарга ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/14320/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 17.09.2015 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповівідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 29.01.2010 року Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (постачальник за договором) та Дочірня компанія „Газ України" (споживач за договором) уклали договір поставки природного газу № 2010-09-06/10-42-Р, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцеві у 2010 році у власність імпортований природний газ з ресурсу 2009 року для подальшої реалізації промисловим та газорозподільним підприємствам (споживачам), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.4 договору від 29.01.2010 року № 2010-09-06/10-42-Р факт передачі газу підтверджується актами приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представника сторін виключно в обсягах, які зазначені у письмовому замовленні покупця протягом 3 робочих днів з дати надходження зазначеного замовлення.
Відповідно до п. 5.1 договору від 29.01.2010 року № 2010-09-06/10-42-Р розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами у гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що передається, протягом 20 банківських днів з дати підписання зазначених у пункті 3.4 актів приймання-передачі газу.
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2010 року № 01/10-НГУ-ІМП-П-03/09 на суму 2 403 014 грн. 65 коп., від 31.01.2010 року № 01/10-НГУ-ІМП-П-10/09 на суму 215 949 грн. 24 коп., від 31.01.2010 року № 01/10-НГУ-ІМП-П-11/09 на суму 374 409 грн. 43 коп., від 31.01.2010 року № 01/10-НГУ-ІМП-П-12/09 на суму 1 819 967 грн. 08 коп., від 28.02.2010 року № 01/10-НГУ-ІМП-П-12/09 на суму 48 737 грн. 26 коп., від 31.05.2010 року № 01/10-НГУ-ІМП-П-12/09 на суму 678 955 грн. 38 коп. та від 31.08.2010 року № 01/10-НГУ-ІМП-П-12/09 на суму 78 458 грн. 49 коп. відповідач поставив позивачу природний газ на 5 619 491 грн. 53 коп.
Як зазначає позивач, ним в порушення умов договору належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого газу, у зв'язку з чим 27.03.2013 року позивачем було отримано позовну заяву від відповідача про стягнення 5 619 491 грн. 53 коп. заборгованості за отриманий природній газ за договором поставки природного газу від 29.01.2010 року № 2010-09-06/10-42-Р, 676 060 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 505 894 грн. 63 коп. 3 % річних.
04.06.2011 року набрав чинності Закон України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319-VI, згідно зі статтею 1 якого дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК „Газ України", ДК „Укртрансгаз", ДК „Укргазвидобування", ДАТ „Чорноморнафтогаз" та ДП „Енергоринок".
Згідно п.п. 2.1.1 ст. 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню:
- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК „Газ України", ДК „Укртрансгаз", ДК „Укргазвидобування", ДАТ „Чорноморнафтогаз" та ДП „Енергоринок", що обліковувалася станом на 01.01.2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовим рішенням) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року, і несплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Згідно з п. 2.6. ст. 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 01.01.2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.
Отже, зважаючи на суб'єктний склад, характер правовідносин та наявність відповідних умов для застосування механізму врегулювання питань щодо заборгованості за спожитий природний газ, дія цього Закону поширюється на сторін у справі.
П. 2.5 ст. 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено, що списання заборгованості відповідно до цього закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 затверджено „Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (далі - Порядок), який визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, а також за кам'яне і буре вугілля, газ нафтопереробки, нафтопродукти і природний газ підприємств, що виробляють електричну енергію, перед Держрезервом, яку реструктуризовано відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, відповідно до Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Згідно з п. 6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
У відповідності до п. 7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до п. 8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в п. 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31.12.2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.
Місцевим господарським судов вірно встановлено, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ, встановленої Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894.
Крім того згідно з п. 2 ст. 3 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" він набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30.06.2012 року.
Отже, Закон України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" діяв до 30.06.2012 року, вказаний строк є присічним, поновленню не підлягає, а позивач звернувся до суду з позовом лише у червні 2015 року, тобто з пропуском вказаного строку.
Присічний строк - це строк, який встановлюється законом або договором як межа існування та здійснення суб'єктивного права або обов'язку в часі, зі спливом якого припиняється суб'єктивне право чи суб'єктивний обов'язок. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску, є підставою для відмови в позові.
Нормами ч. 3 ст. 4 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача провести списання заборгованості позивача, беручи до уваги те, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду Закон України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який є підставою позову, втратив чинність.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позвиача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року по справі № 910/14320/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року по справі № 910/14320/15 залишити без змін.
3. Справу № 910/14320/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк