донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.09.2015 справа №908/3149/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Кододової О.В., Агапова О.Л.
від позивачаМерзлякова В. П. - за довіреністю;
від відповідачане з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИС», м. Маріуполь, Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від 30.06.2015 року
у справі№ 908/3149/15 ( суддя Огороднік Д.М.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ, Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИС», м. Маріуполь, Донецької області
простягнення 77 603,76 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ, Луганської області задоволено частково;
стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмис" (87520, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Мамина-Сибиряка, б.40, кв.66; ЄДРПОУ 20344888; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Шмідта, 4; код ЄДРПОУ 05441447) штраф у розмірі 35019 (тридцять п'ять тисяч дев'ятнадцять)грн. 58коп., неустойку в розмірі 38436 (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять шість)грн. 48коп.; судовий збір у розмірі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три)грн. 02коп; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛМИС», м. Маріуполь, Донецької області направило до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2015р. по справі №908/3149/15;
прийняти нове рішення у справі, яким відмовити позивачу у задоволені позову повністю;
судові витрати (стосовно першої і апеляційної інстанції) покласти на позивача.
В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції встановлюються договором, якщо їх розмір не визначено законом. У спірних правовідносинах закон не регулює розміру неустойки, тому її розмір було встановлено договором.
При цьому в договорі жодним чином не вказано, що неустойка нараховується з першого дня порушення зобов'язання, як про те стверджує суд першої інстанції у оскаржу вальному рішенні. У зв'язку з чим апелянт наполягає на застосуванні під час вирішення спору формального розрахунку, який додається до скарги.
Також апелянт вказує на проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що стало перешкодою для виконання зобов'язань відповідача за договором поставки.
Крім того, апелянт вважає, що неналежне виконання ним умов договору поставки пов'язано з наявністю непереборної сили у вигляді проведення антитерористичної операції як у відповідача щодо здійснення поставки товару так і у позивача щодо його прийняття.
Ухвалою від 03.08.2015р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.
15.09.2015 року через канцелярію суду надійшли заперечення від представника Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ, Луганської області, відповідно до якого відповідач просить оскаржу вальне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні 16.09.2015 року представник позивача підтримав доводи викладені в запереченнях та просив оскаржу вальне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та надав клопотання про нездійснення технічної фіксації процесу.
Представники апелянта у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
20.05.2015 року на розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмис", м.Маріуполь про стягнення 77603,36грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №АМК-1279-2014-пст від 10.04.2014 в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим за порушення строків поставки позивачем нараховано неустойку в розмірі 42583,78грн. та штраф в розмірі 35019,58грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ, Луганської області задоволено частково;
стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмис" (87520, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Мамина-Сибиряка, б.40, кв.66; ЄДРПОУ 20344888; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Шмідта, 4; код ЄДРПОУ 05441447) штраф у розмірі 35019 (тридцять п'ять тисяч дев'ятнадцять)грн. 58коп., неустойку в розмірі 38436 (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять шість)грн. 48коп.; судовий збір у розмірі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три)грн. 02коп;
в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
10.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олмис", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алчевський металургійний комбінат", як покупцем підписаний договір поставки №АМК-1279-2014-пст.
Згідно з п.1.1 договору постачальник бере на себе обов'язок поставити обладнання (далі - товар), передати його у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Ціна, кількість, асортимент, якісні характеристики та строки поставки оговорюються сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід'ємними додатками до даного договору. В специфікаціях, окрім вищевказаних даних, може вказуватись інформація про пункти доставки та інші дані, що мають відношення до поставки товару (п.1.2 договору).
Загальна кількість товару, поставка якого здійснюється за даним договором, складається з загальної кількості товару, який був поставлений за всіма специфікаціями, оформленими до даного договору (п.2.2 договору).
Строк поставок партій товару зазначається в специфікаціях (п.3.5 договору).
Поставка товару здійснюється за цінами в національній валюті України, що визначені у відповідності до умов поставки, зазначених в специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки та маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою товару (п.4.1 договору).
Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до умов, вказаних в специфікаціях до даного договору (п.5.3 договору).
Договір діє до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань за даним договором (п.10.4 договору).
Також між сторонами підписані та погоджені специфікації №1, №2 та додаткова угода до договору, копії яких наявні в матеріалах справи.
В пункті 1 специфікації №1 від 10.04.2014 сторони погодили найменування (4 позиції), кількість, ціну та загальну вартість товару.
Сума даної специфікації складає 158712,18грн. (п.2 специфікації №1).
Згідно п.3 специфікації №1 оплата поставленої по специфікації продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування першої частини 60% передоплати від вартості даної специфікації на розрахунковий рахунок постачальника. Іншу частину передоплати в розмірі 40% від вартості даної специфікації , покупець перераховує протягом 5 банківських днів після отримання від постачальника повідомлення про факт готовності товару до відвантаження.
Відповідно до п.4 специфікації (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 21.05.2014) строк поставки продукції, що зазначена в позиціях 1-3 (п.1 специфікації) - 22 календарних дні з моменту перерахування 60% передоплати. Строк поставки продукції, що зазначена в 4 позиції (п.1 специфікації) - до 15.06.2014.
В пункті 1 специфікації №2 від 11.04.2014 сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару.
Сума даної специфікації складає 279032,52грн. (п.2 специфікації №2).
Згідно п.5 специфікації №2 розрахунок за партію товару здійснюється шляхом перерахування шляхом перерахування першої частини 60% передоплати від вартості даної специфікації на розрахунковий рахунок постачальника. Іншу частину передоплати в розмірі 40% від вартості даної специфікації , покупець перераховує протягом 5 банківських днів після отримання від постачальника повідомлення про факт готовності товару до відвантаження.
Строк поставки товару за даною специфікацією - 50 календарних дні з моменту перерахування 60% передоплати.
Договір поставки №АМК-1279-2014-пст від 10.04.2014, специфікації до договору та додаткова угода до специфікації №1 підписані сторонами, скріплені печатками підприємств та містяться в матеріалах справи.
На виконання умов договору та специфікацій №1, №2 покупцем 23.04.2014 здійснено 60% передоплату за товар на суму 95227,31грн. та на суму 167419,51грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями банківської виписки та платіжних доручень.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити: за специфікацією №1 поставку товару за позиціями 1-3 до 15.05.2014 включно, за 4 позицією - до 15.06.2014 включно; поставку товару за специфікацією №2 - до 12.06.2014 включно.
Судом апеляційної інстанції відповідно до наявних матеріалів справи встановлено, що, відповідач здійснив поставку товару, погодженого в специфікації №1: 16.05.2014 - за накладною №51 на суму 11158,20грн., 27.06.2014 - за накладною №068 на суму 120979,15грн., 03.07.2014 - за накладною №71 на суму 26574,83грн.
Поставка товару, погодженого сторонами в специфікації №2, була здійснена відповідачем: 27.06.2014 - за накладною №69 на суму 52680,00грн., 09.07.2014 - за накладною №76 на суму 66720,00грн. та за накладною №77 на суму 52680,00грн., 11.07.2014 - за накладною №78 на суму 66720,00грн.
Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (ст. 662 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи дійшла до висновку, що в матеріалах справи наявні докази в підтвердження поставки відповідачем та отримання позивачем товару за договором №АМК-1279-2014-пст від 10.04.2014 на загальну суму 397512,18грн. Докази поставки товару на суму 40232,52грн. за специфікацією №2 в матеріалах справи відсутні.
Крім того, встановлено, що свої зобов'язання щодо поставки товару відповідач виконав з порушенням встановлених в договорі строків.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції ( далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Війна або військові дії не були об'явлені в Україні у встановленому законом порядку. Фактично відповідно Указу Президента України була розпочата антитерористична операція (АТО), яка не є війною або військовими діями.
Згідно статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що єдиним належним та достатнім документом, якій підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Також, згідно ст.8.1 договору при настанні обставин соціального, політичного та міжнародного походження (воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії, бойкоти, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції або дії державних органів), які є обставинами неможливості частково або в повному обсязі виконання зобов'язань за даним договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань співрозмірно часу дії форс-мажорних обставин.
Відповідно до п.8.2 договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов'язана протягом не більше ніж 5 календарних днів з дати їх настання або припинення повідомити в письмовій формі іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, мають бути підтверджені Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом.
Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що в матеріалах справи докази направлення повідомлення позивачу на виконання п.8.2 договору відсутні. До того ж, в матеріалах справи наявні листи відповідача від 25.06.2014 та від 17.07.2014, адресовані позивачу, в яких відповідач повідомляє про виготовлення продукції та просить здійснити остаточний розрахунок. Встановлено, що зазначені листи були направлені позивачу вже після початку антитерористичної операції, проте жодних повідомлень про неможливість поставки відповідач не направляв.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не може підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, колегія суддів вказує на те, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи Сертифіката Торгово - промислової палати відповідачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки.
За таких обставин, позивач вважає, що оскільки відповідач поставив товар з порушенням умов договору, а саме строків поставки товару, до нього необхідно застосувати штрафні санкції, передбачені п.7.2 договору.
Так, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до п.7.2 договору за порушення строків поставки товару, передбачених даним договором або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 8% від вартості непоставленого або недопоставленого товару. При цьому, якщо строки поставки товару порушені більш ніж на 15 календарних днів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення, починаючи з дня прострочення. Неустойка нараховується з моменту фактичного порушення договірного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що виходячи з системного аналізу змісту положень ст.549 Цивільного кодексу України та ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, законодавцем в Господарському кодексі закріплюється неустойка, штраф та пеня як різні види відповідальності, а в Цивільному кодексі штраф та пеня є різновидами неустойки. Водночас, така неузгодженість в праві не позбавляє сторін в договорі погодити одне із визначених законодавцем правил.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільник Кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексуУкраїни, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 7.2 договору поставки, яка не суперечить висновкам законодавства.
Договором поставки №АМК-1279-2014-пст від 10.04.2014 передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати штрафу та неустойки.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штраф за порушення строків поставки товару за специфікацією №1 в розмірі 12696,98грн. та за специфікацією №2 в розмірі 22322,60грн.
Встановлено, що судом першої інстанції була перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку штрафу та правомірно встановлено, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявлених сумах.
З огляду на те, що відповідачем порушені строки поставки товару більш ніж на 15 календарних днів, позивачем на підставі п.7.2 договору була нарахована та заявлена до стягнення неустойка в розмірі 42583,78грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем в розрахунку було припущено помилок при встановленні дат та сум поставки за специфікацією №2 та суд першої інстанції здійснив власний розрахунок неустойки.
Так, судом першої інстанції встановлено, що неустойка може бути нарахована з першого дня прострочення та до дня фактичної поставки. Таким чином, за накладною №71 від 03.07.2014 на суму 26574,83грн. за період з 15.06.2014 по 16.05.2014 неустойка складає: 26574,83*0,3%*18=1435,04грн.; за накладною №76 від 09.07.2014 на суму 66720,00грн. за період з 12.06.2014 по 08.07.2014 неустойка складає: 52680*0,3%*27=4267,08грн.; за накладною №77 від 09.07.2014 на суму 52680,00грн. за період з 12.06.2014 по 08.07.2014 неустойка складає: 66720*0,3%*27=5404,32грн.; за накладною №78 від 11.07.2014 на суму 66720,00грн. за період з 12.06.2014 по 10.07.2014 неустойка складає: 66720*0,3%*28=5604,48грн. Неустойка за непоставлений товар на суму 40232,52грн. може бути нарахована за період з 12.06.2014 по 10.03.2015 та складає: 40232,52*0,3%*180=21725,56грн.
Колегія суддів апеляційної з огляду на викладене та відповідно до досліджених матеріалів справи вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення неустойки в сумі 38436,48грн. та частині стягнення штрафу в сумі 35019,58грн.
З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2015р. у справі №908/3149/15 суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Результати апеляційного провадження у справі № 908/3149/15 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИС», м. Маріуполь, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2015р. у справі №908/3149/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2015р. у справі №908/3149/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький
апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Судді: О.В. Кододова
О.Л.Агапов