донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.10.2011 р. справа №13/5009/2111/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
ОСОБА_4 участю представників:
від позивача:ОСОБА_5 за довіреністю ВРК №917957 від 27.05.2011р., ОСОБА_4 згідно свідоцтва В02 №132424 від 18.09.1995р.
від відповідача:представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від21.07.2011р. (повний текст підписано 22.07.2011р.)
у справі№13/5009/2111/11 (суддя Серкіз В.Г.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя
проусунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя, про: зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нежитловим приміщенням VI, літера А-9, розташованим за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул.. Бородинська, 7; зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу в проведені у нежитловому приміщені VI, літера А-9, розташованому за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул.. Бородинська, 7 будівельних робіт по встановленню перегородок в приміщеннях 5 і 6, обладнанню приміщення системами опалення, енергопостачання, водопроводу і каналізації; стягнення з відповідача 5000грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2011р. (повний текст підписано 22.07.2011р.) у справі №13/5009/2111/11 відмовлено у задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги позивача не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами. Також рішенням суду стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_6 - 600грн. витрат з оплати послуг адвоката.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2011р. у справі №13/5009/2111/11 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що до теперішнього часу позивач не отримав дозволу ДАБК на проведення реконструкції спірного приміщення, не розробив та не узгодив в установленому порядку проект реконструкції.
У судовому засіданні 26.10.2011р. позивач та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000грн. з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Також представник позивача у судовому засіданні просив апеляційний суд залучити до матеріалів справи фототаблицю, додаток №2 до висновку експертизи №995 від 16.02.2009р., рахунок на сплату з відміткою про сплату, акт від 09.10.2009р., постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 25.01.2010р. ВП №16899679, які, на його думку, також підтверджують здійснення відповідачем перешкод у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідач та його представник у судове засіданні 26.10.2011р. не з'явились, заявивши клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки останній є інвалідом ІІІ групи та за станом здоров'я не в змозі з'явитись у судове засідання.
Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, обмежений строк для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розглянути апеляційну скаргу без його участі за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши позивача та його представника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.04.2009р. у справі №28/421/08 виділено ОСОБА_6 ? частини нерухомого майна VI, літера А-9, загальною площею 67,0кв.м., розташованого за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 7, яка складається з частини приміщення 6 площею 21,6кв.м., частини приміщення 5 площею 5,44кв.м., приміщення 9 площею 2,3кв.м., приміщення 8 площею 1,8кв.м., тамбуру 7 площею 1,9кв.м. (загалом 33,14кв.м.) та визнано за ним право власності на зазначене майно.
Також вказаним рішенням зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за рахунок власних коштів (навпіл): в приміщенні 6 встановити перегородку товщиною 0,15м, оборудувавши таким чином: приміщення з площами 21,6кв.м та 15,8кв.м.; в приміщенні 5 встановити перегородку товщиною 0,15м, оборудувавши таким чином: приміщення з площами 5, 54кв.м та 5, 44кв.м. та зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за рахунок власних коштів оборудувати свої частки окремими системами опалення, енергопостачання, водопроводу та каналізацією.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2009р. у справі №28/421/08 абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 30.04.2009р. у справі № 28/421/08 доповнено реченням наступного змісту: “Виділити Приватному підприємцю ОСОБА_4 та визнати за нею права власності на коридор 1 площею 1,8кв.м, кімнату 2 площею 7,5кв.м, туалет 3 площею 0,9кв.м, вмивальник 4 площею 1, 1 кв. м., частину коридору 5 площею 5, 44кв.м., частину кімнати 6 площею 15, 8кв.м., кладовку 10 площею 0,2кв.м., кладовку 11 площею 0,2кв.м., кладовку 12 площею 0,2кв.м. (загалом 33,14кв.м.).
Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Запорізької області від 30.04.2009р. у справі №28/421/08 набрало законної сили 25.06.2011р.
На думку позивача, відповідач своїми діями, а саме: використовуючи без дозволу позивача її частку приміщення, перешкоджаючи проведенню будівельних робіт по переобладнанню приміщення шляхом: розкидання будматеріалів, вимкненням електропостачання, не допуском будівельників у приміщення і закриттям дверей на замки, створює перешкоди у користуванні ФОП ОСОБА_4 нежитловим приміщенням VІ, літера А-9, загальною площею 33,5кв.м., яке розташоване на першому поверсі нежитлового будинку за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 7.
Крім того, за твердженням ФОП ОСОБА_4 з вини ФОП ОСОБА_6 вона зазнала моральних страждань із-за неможливості використовувати приміщення для заняття підприємницькою діяльністю.
ОСОБА_4 таких обставин ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом про: зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нежитловим приміщенням VI, літера А-9, розташованим за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 7; зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу в проведені у нежитловому приміщені VI, літера А-9, розташованому за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 7 будівельних робіт по встановленню перегородок в приміщеннях 5 і 6, обладнанню приміщення системами опалення, енергопостачання, водопроводу і каналізації; стягнення з відповідача 5000грн. моральної шкоди.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Стаття 391 ЦК України надає право власнику майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Однією з умов подання позову в порядку ст.391 ЦК України є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Іншою необхідною умовою для застосування даної статті є доведеність факту здійснення відповідачем перешкод у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном, а також, обґрунтування в чому полягають такі перешкоди.
Відповідно до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.04.2009р. у справі №28/421/08 поділене між позивачем та відповідачем нежитлове приміщення VІ, розташоване на першому поверсі нежитлового будинку за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 7, визнано за ними право власності у виділених частках та зобов'язано відокремити приміщення, встановивши перегородки.
При цьому, судова колегія зазначає, що право власності позивача на частину нежитлового приміщення визнано у судовому порядку та встановлення сторонами перегородки не є умовою для набуття цього права, тому позивач відразу після набрання рішенням законної сили має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено вчинення відповідачем самого факту порушення його права володіння та користування частиною нежитлового приміщення. До того ж позивачем, який зазначає, що він позбавлений права володіння належним йому майном, невірно обрано спосіб захисту права власності на таке майно, яке захищається способом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа спірним майном.
Водночас, листом №11-7/8-121/1 від 22.06.2009р., у відповідь на звернення відповідача 02.04.2009р. до Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області щодо надання висновків можливості функціонування об'єкту, інспекція повідомила, що для виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення необхідно отримати дозвіл інспекції ДАБК згідно діючого законодавства.
Також в матеріалах справи міститься лист №4703 від 08.10.2009р., в якому Головне управління архітектури та містобудування міської ради, розглянувши звернення відповідача щодо необхідності розподілу приміщення закусочної «Соточка»на два приміщення, за рішенням господарського суду, та отримавши схему розподілу нежитлового приміщення по вул. Бородінський, 7, повідомило, що оскільки передбачається зміна умов функціонування, організація входів в приміщення та зміна техніко-економічних показників приміщення, необхідною умовою реконструкції приміщення є розробка проекту реконструкції на підставі розроблених та затверджених рішенням міськвиконкому містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.
В ст.23 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємства.
Таким чином, будівництвом є спорудження нових об'єктів і реконструкція чи перепланування існуючих об'єктів.
Позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних доказів в підтвердження неправомірних дій відповідача щодо виконання сторонами рішення господарського суду Запорізької області від 30.04.2009р. у справі №28/421/08 в частині їх зобов'язання відокремити приміщення, встановивши перегородки. Так, ФОП ОСОБА_4 на час винесення рішення не отримала дозволу інспекції ДАБК на проведення реконструкції спірного приміщення, не розробила та не узгодила в установленому порядку проект реконструкції. Отже, у позивача відсутні правові підстави стверджувати, що ФОП ОСОБА_6 перешкоджає ФОП ОСОБА_4 користуватися та розпоряджатися нежитловим приміщення VІ, розташованим на першому поверсі нежитлового будинку за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 7.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови ФОП ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про: зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем нежитловим приміщенням VI, літера А-9, розташованим за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул.. Бородинська, 7; зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу в проведені у нежитловому приміщені VI, літера А-9, розташованому за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул.. Бородинська, 7 будівельних робіт по встановленню перегородок в приміщеннях 5 і 6, обладнанню приміщення системами опалення, енергопостачання, водопроводу і каналізації.
Разом з тим, позивач з посиланням на положення ст.1167 ЦК України, просить стягнути з відповідача 5000грн. моральної шкоди.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право на компенсацію моральної шкоди передбачається ст.23 ЦК України, яка надає приблизний перелік проявів моральної шкоди.
Частиною 2 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до положень ст.1167 ЦК України, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди винною стороною, не надав суду доказів порушення його законних немайнових прав відповідачем.
ОСОБА_4 таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5000грн. обґрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 ГПК України.
Факт надання позивачу послуг адвокатом підтверджується договором про надання правової допомоги від 20.07.2011р., квитанцію від 20.07.2011р. про оплату послуг адвоката у сумі 600грн. та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_7. Відтак, суд першої інстанції вірно визнав заявлені вимоги про стягнення витрат за адвокатські послуги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарською суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2011р. (повний текст підписано 22.07.2011р.) у справі №13/5009/2111/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального га процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та по сплаті послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2011р. (повний текст підписано 22.07.2011р.) у справі №13/5009/2111/11 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2011р. (повний текст підписано 22.07.2011р.) у справі №13/5009/2111/11 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий І.В. Зубченко
Судді: І.А. Бойко
ОСОБА_3
Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС