04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" вересня 2015 р. Справа№ 910/11321/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю представників cторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р.
у справі №910/11321/15 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
про зобов'язання вчинити певні дії
Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. по справі № 910/11321/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивачем - Харківським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 10.08.2015 р. подано письмову заяву, в якій останній просить розгляд справи №910/11321/15 здійснювати без участі представника позивача. Колегія суддів вирішила заяву задовольнити та розглядати апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
26 жовтня 2011 р. між відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (відповідач, банк за договором) в особі начальника відділення №20 Щербакової Світлани Юріївни та Харківським обласним відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі директора Нововодолазької міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Сільчук Людмили Василівни (позивач, клієнт за договором) було укладено Договір банківського рахунку № 70154/РКО.
Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, Банк відкрив Клієнту поточні рахунки № 25607070154010, №25606070154011, №25605070154012 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України.
Згідно умов п. 2.3.3. Договору, Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.
Крім того, 26 жовтня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Нововодолазькою міжрайонною виконавчою дирекцією Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було укладено договір №70154/КЛ-Б про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт - Банк".
Також, 13 лютого 2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору банківського рахунку №70154/РКО від 26.10.2011 р., відповідно до якої п. 1.1. договору викладено в наступній редакції: "Банк відкриває Клієнту поточні рахунки № 25600125954010, №25609125954011, №25608125954012 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання Банком повідомлення про взяття рахунку на облік державної податкової служби."
Крім того, 13 лютого 2012 р. між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору банківського рахунку №70154/РКО від 26.10.2011 р., відповідно до якої п. 1. договору викладено в наступній редакції: "Клієнт доручає Банку, а Банк бере на себе зобов'язання щоденно здійснювати договірне списання залишку грошових коштів станом на 17 год. 30 хв. з поточного рахунку Клієнта 25608125954012 на рахунок Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом оформлення меморіального ордеру.
За твердженням позивача, останній надав відповідачу для виконання наступні платіжні доручення:
- з рахунку № 256001125954010 платіжні доручення № 23 від 30.01.2015., № 26 від 30.01.2015, № 25 від 30.01.2015, № 32 від 30.01.2015; № 34 від 02.02.2015, № 35 від 02.02.2015, №36 від 03.02.2015; № 37 03.02.2015, № 39 від 03.02.2015, № 40 від 03.02.2015;
- з рахунку № 25608125954012 банк здійснив договірне списання шляхом оформлення меморіальних ордерів № 181574464 від 03.02.2015.
Згідно з виписками по рахунках, засвідченими відмітками відповідача, зазначені вище платіжні документи були проведені відповідачем в день їх подання. Але згідно із виписками по рахунках, засвідченими відмітками відповідача, кошти в загальній сумі 29 104, 03 грн. були повернуті відповідачем із позначкою "Сторно 101 Імпорт міжбанківських платежів".
Таким чином, платіжні доручення, надані відповідачу для виконання, виконані так і не були.
Відповідно до п. 4.2. Договору, операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час, виконуються банком того ж дня.
Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив зобов'язати відповідача виконати умови Договорів та перерахувати кошти згідно платіжних документів в загальній сумі 29 104,03 грн., а саме: 29 007,96 грн. з рахунку №25600125954010; 96,07 грн. з рахунку №25608125954012.
Згідно п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Згідно ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору, відповідачем не були виконані платіжні доручення, надані позивачем.
Однак, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 було прийнято рішення № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра". Пунктом 1,2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 06.02.2015 процедуру виведення ПАТ "Комерційний банк "Надра" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра" по 05.06.2015 (включно).
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Пунктом 1 частини 6 статті 36 вказаного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Проте, згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Таким чином, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договорів банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а тому у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.
Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" у відповідача запроваджено процедуру тимчасової адміністрації з 06.02.2015 по 05.05.2015, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення не підлягають задоволенню в силу приписів п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд відзначає, що задоволення вимог кредиторів банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості, визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Отже, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. у справі №910/11321/15 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2015 р. у справі №910/11321/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - без задоволення.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов