"15" вересня 2015 р.Справа № 916/3204/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.
при секретарі судового засідання Шитря О.М.
за участю представників сторін:
від Фонду держмайна України - не з'явився;
від прокуратури - Закернична І.П. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;
від ПАТ «Фармак» - Тесля Ю.О. - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення господарського суду Одеської області від 23 березня 2015 року
по справі №916/3204/13
за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України
до Публічного акціонерного товариства «Фармак»
про витребування майна
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 15.09.15р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
20.11.2013р. заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармак» (надалі - відповідач, ПАТ «Фармак»), в якому просив суд витребувати від ПАТ «Фармак» у власність держави Україна в особі Фонду держмайна України нерухоме майно бази відпочинку «Смуглянка», розташованої за адресою - бульвар Золотий берег,113, в смт.Затока Лиманського району Одеської області, а саме: прохідну літ.«Б», побутовий корпус літ.«В», спальний корпус літ.«Г», їдальня літ.«Д», будівля холодильнику літ.«Є», будинок для літнього проживання робітників літ.«Ж», склад літ.«З», допоміжна будівля літ. «К».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у процесі приватизації ДП «Завод Тіра» у 1995р. та перетворення його у ВАТ, до статутного капіталу ВАТ «Тіра» не увійшла база відпочинку «Смуглянка». Згідно розшифровки вартості об'єктів соціально-побутового призначення вартість об'єктів бази відпочинку "Смуглянка" становить 189072 тис. крб., що підтверджується планом - розміщення акцій. Це також підтверджено Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який затверджено розпорядженням Регіонального відділення Фонду держмайна України від 30.03.1995р., де вартість майна становить 759065118тис.крб. Таким чином база відпочинку «Смуглянка» залишилась у державній власності, так як об'єкти соціально-побутового призначення на той час не підлягали приватизації. ВАТ «Завод Тіра» в порушення вимог чинного законодавства здійснило продаж бази відпочинку «Смуглянка» ТОВ «СПИЛЛЄ», внаслідок чого майно вибуло з володіння держави за відсутності волевиявлення ФДМУ, як державного органу приватизації. Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 26.05.2000р. залишеним без змін постановою Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000р. по справі №01-1/17-7/253 за позовом прокурора Одеської області про визнання договору купівлі-продажу б/в «Смуглянка» від 29.03.1996 р. недійсним, спірний договір був визнаний недійсним. 12.03.1998р. ТОВ «СПИЛЛЄ» перепродало зазначену базу відпочинку ПАТ «Фармак». Однак база відпочинку «Смуглянка» вибула із володіння Фонду державного майна України без його волі, а відтак нерухоме майно, яке входить до цієї бази, підлягає витребуванню із володіння ПАТ «Фармак», оскільки це є єдиним передбаченим законодавством способом захисту прав держави як власника цього майна.
З посиланням на норми п.2 ст.3 ЗУ «Про приватизацію державних підприємств», п.п. «і» п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», ст.267 ЦК України прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
09.12.2013р. відповідач подав суду першої інстанції заяву про припинення провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.
03.03.2014р. ПАТ «Фармак» подало місцевому господарському суду заяву про застосування позовної давності з посиланням на норми ч.3 ст.267 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2014р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.07.2014р. справу прийнято до свого провадження суддею Шаратовим Ю.А.
Ухвалами місцевого господарського суду від 26.08.2014р. призначено судову будівельну-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду першої інстанції від 03.03.2015р. поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. (суддя Шаратов Ю.А.) відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
Рішення суду вмотивовано посиланнями на норми ч.1 ст.316, ст.ст.326,387, 330, 388 ЦК України та обґрунтовано тим, що прокурором та позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об'єкти нерухомого майна, щодо яких заявлено вимогу про витребування, є тими самими (тотожними) об'єктами, які були придбані ПАТ «Фармак» за договором купівлі-продажу від 12.03.1998р. з ТОВ «СПИЛЛЄ». Висновком судової експертизи, проведеної в рамках даної справи, підтверджується невідповідність переліку об'єктів нерухомого майна, що складали базу відпочинку «Смуглянка», яка залишилась у державній власності після приватизації Державного підприємства «Завод «Тіра», об'єктам нерухомого майна, щодо витребування яких заявлено позовні вимоги в даній справі, та які перебувають у володінні ПАТ «Фармак». Тобто, прокурором та позивачем не доведено наявність права власності держави на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у володінні ПАТ «Фармак», та щодо яких заявлено вимогу про витребування, а саме на: прохідну літ. „Б"; побутовий корпус літ. „В"; спальний корпус літ. „Г"; їдальню літ. „Д"; будівлю холодильнику літ. „Є"; будинку для літнього проживання робітників літ. „Ж"; склад літ. „З"; допоміжну будівлю літ. „К". При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги лист КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" від 31.05.2012р. №1337, на який міститься посилання у позовній заяві та в якому повідомляється, що вищезазначене нерухоме майно належить Фонду держмайна України, оскільки лист не є витягом або інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданими компетентною особою - державним реєстратором або нотаріусом, відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141, на підставі ч.3 ст.11 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону України від 11.02.2010р. №1878-VI, який набув чинності з 01.01.2012р. Лист КП «Білгород-Дністровське БТІ» від 31.05.2012р. №1337 не є допустимим доказом для підтвердження обставин наявності чи відсутності права власності на нерухоме майно. Окрім того, цей лист не містить жодних посилань на фактичні та правові підстави на підтвердження наданої інформації, зокрема, щодо належності Фонду державного майна України конкретних об'єктів нерухомості.
В частині застосування до спірних правовідносин строку позовної давності місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на те, що судом встановлено відсутність порушеного права Фонду держмайна України, позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості та відповідно до норм ст.261 ЦК України та роз'яснень, які містяться у 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», відсутні підстави для застосування позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду від 23.03.2015р., Фонд держмайна України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Фонд держмайна України зазначив, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим на підставі ст.104 ГПК України підлягає скасуванню з наступних підстав:
- ВАТ «Завод «Тіра», в порушення вимог чинного законодавства, здійснило продаж бази відпочинку «Смуглянка» ТОВу «СПИЛЛЄ» за договором купівлі-продажу від 29.03.1996р., внаслідок чого майно вибуло із володіння держави за відсутності волевиявлення Фонду як державного органу приватизації. Фонд як державний орган приватизації не вчиняв будь-яких дій щодо схвалення правочину стосовно відчуження державного нерухомого майна бази відпочинку «Смуглянка»;
- що стосується висновку експерта, то: експертом не надано чітких висновків на поставлені судом питання, а ті факти, які встановлено експертами, будуються на припущеннях та не підтверджуються належними документальними доказами. Експертом не встановлено відсутності нерухомого майна, що увійшло до основного фонду бази відпочинку «Смуглянка» та залишились у державній власності після приватизації Державного підприємства «Завод «Тіра», а лише зроблено припущення про проведення ПАТ «Фармак» робіт з реконструкції, переобладнання та перепланування спірних приміщень бази відпочинку «Смуглянка». Під час проведення експертизи експертом встановлено, що реконструкція, переобладнання, перепланування та побудова нових об'єктів нерухомості бази відпочинку «Смуглянка» здійснювалися без дозвільної документації, що є порушенням законодавства;
- відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Вищенаведені обставини доводять, що власником спірного майна є Держава в особі Фонду. Згідно зі ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015р. відновлено Фонду держмайна України пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 21.07.15р.; відстрочено Фонду Держмайна України сплату судового збору у розмірі 2276,50грн. за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. по справі №916/3204/13 строком до 21.07.2015р.; зобов'язано Фонд держмайна України у строк до 21.07.2015р. сплатити судовий збір у розмірі 2276,50грн. та надати суду відповідні докази зарахування судового збору в доход Держбюджету України.
20.07.2015р. Фонд держмайна України надіслав Одеському апеляційному господарському суду клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору у розмірі 2276,50грн. за подання апеляційної скарги у справі №916/3204/13.
20.07.2015р. ПАТ «Фармак» надіслало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. відмовлено у задоволенні клопотання Фонду держмайна України про звільнення від сплати судового збору у розмірі 2276,50грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. у справі №919/3204/13; відстрочено Фонду держмайна України сплату судового збору у розмірі 2276,50грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. у справі №916/3204/13 до прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення по справі.
В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги Фонду держмайна України.
Представник ПАТ «Фармак» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
Фонд держмайна України свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направив, незважаючи на те, що про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень у матеріалах справи.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду наступного.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.03.1995р. керівником Регіонального відділення Фонду держмайна України по Одеській області було видано наказ за №359 відповідно до якого було вирішено створити ВАТ «Завод Тіра» шляхом перетворення державного підприємства Білгород-Дністровський завод «Тіра» у відкрите акціонерне товариство. В цей же день, 30.03.1995р. розпорядженням керівника РВ Фонду держмайна України по Одеській області №31 було затверджено Акт оцінки вартості майна Білгород-Дністровський завод «Тіра».
У процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ «Тіра» не увійшла база відпочинку «Смуглянка» (Одеська обл., смт. Затока, Лиманський р-н, бульвар Золотий берег, 113).
Згідно із п. 1.2.6 розшифровки вартості об'єктів соціально-побутового призначення залишкова вартість бази відпочинку «Смуглянка», що не увійшла до статутного капіталу ВАТ, становить 189072 тис. крб., в тому числі: їдальня із 4-х будиночків ПДУ, будиночок ПДУ у кількості 9шт., будинок 2-х поверховий типу СКД-2-6 - 2 шт., будинок ПДУ - 3 шт., паркан бази відпочинку на суму 31892 тис. грн. та обладнання на суму 157180 грн.
Відповідно до п.5 Плану розміщення акцій ВАТ «Завод Тіра», який затверджено РВ ФДМУ по Одеській області у 1995р., до переліку об'єктів, залишкова вартість яких не включена до статутного фонду ВАТ увійшла база відпочинку «Смуглянка» залишковою вартістю 189072 тис. крб.
29.03.1996р. між ВАТ «Завод Тіра» (продавець) та ТОВ «СПИЛЛЄ» (покупець) було укладено договір б/н купівлі-продажу (б/в «Смуглянка»), за умовами якого продавець продав, а покупець купив базу відпочинку згідно умов договору.
На підставі вищенаведеного договору купівлі-продажу базу відпочинку «Смуглянка» знято з балансу ВАТ «Завод Тіра».
12.03.1998р. між ТОВ «СПИЛЛЄ» (продавець) та ВАТ «Фармак» (наразі -ПАТ «Фармак») (покупець) було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу б/в «Смуглянка», відповідно до якого Продавець продав, а Покупець оплатив вартість бази згідно умов договору, а саме відповідно до п.3.1 договору загальна вартість проданого об'єкту складає 285000грн.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що документацією на об'єкт, що продається, є: Акт передачі з описом бази відпочинку «Смуглянка».
На виконання умов укладеного договору купівлі-продажу між ТОВ «СПИЛЛЄ» та ВАТ «Фармак» було здійснено передачу бази відпочинку «Смуглянка», а саме за актом приймання-передачі бази відпочинку «Смуглянка» продавцем було передано, а покупцем прийнято основні фонди б/в «Смуглянка» з описом бази відпочинку, а саме: їдальня із 4-х будиночків з електрообладнанням та холодильниками, санітарно-гігієничний корпус, житловий 2-х поверховий будинок - 2 шт., будівлю прохідної та кабінет адміністрації, загальною балансовою вартістю 54310 грн., в тому числі ПДВ 20% - 7196грн.
Разом з цим, рішенням арбітражного суду Одеської області від 26.05.2000р. (залишеним в силі постановою Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000р. у справі №01-1/17-7/253) задоволено позов прокурора Одеської області в інтересах РВ Фонду держмайна України по Одеській області до ВАТ «Завод Тіра» та ТОВ «СПИЛЛЄ» - визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29.03.1996р. б/в «Смуглянка», укладений між ВАТ «Завод Тіра» та ТОВ «СПИЛЛЄ».
В той же час, як вбачається з матеріалів справи та КП «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалою господарського суду Одеської області від 02.01.2013р. порушено провадження у справі №916/12/13-г за позовом Фонду державного майна України до Публічного акціонерного товариства «Фармак», Товариства з обмеженою відповідальністю «СПИЛЛЄ», в якому Фонд держмайна України просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.03.1998р., укладений між ТОВ «СПИЛЛЄ» та ПАТ «Фармак»; витребувати від ПАТ «Фармак» у власність держави в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, а саме, базу відпочинку «Смуглянка», розташовану за адресою: бульвар Золотий берег, 113 в смт. Затока Лиманського району Одеської області.
В позовній заяві, як на підставу для задоволення позовних вимог, Фонд держмайна України посилався на наступне.
У процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ «Тіра» не увійшла база відпочинку «Смуглянка». Згідно розшифровки вартості об'єктів соціально-побутового призначення вартість об'єктів бази відпочинку «Смуглянка» становить 189072 тис. крб., що підтверджується планом розміщення акцій. Це також підтверджено Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який затверджено розпорядженням регіонального відділення від 30.03.1995 р. де вартість майна становить 759065118тис.крб. Таким чином база відпочинку «Смуглянка» залишилась у державній власності, так як об'єкти соціально-побутового призначення на той час не підлягали приватизації. ВАТ «Завод Тіра» в порушення вимог чинного законодавства здійснило продаж бази відпочинку «Смуглянка» ТОВ «СПИЛЛЄ» за договором купівлі-продажу від 29.03.1996р., тобто майно вибуло з володіння держави за відсутності волевиявлення Фонду держмайна України, як державного органу приватизації. Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 26.05.2000р. залишеним без змін постановою Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000р. по справі №01-1/17-7/253 за позовом прокурора Одеської області про визнання договору купівлі-продажу б/в «Смуглянка» від 29.03.1996 р. недійсним, спірний договір був визнаний недійсним. Зважаючи на викладене, покупець спірного нерухомого майна - ТОВ «СПИЛЛЄ» не набув у встановленому законом порядку права власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу, а отже, відповідно не мав законного права його відчужувати. В свою чергу, ТОВ «СПИЛЛЄ» перепродало зазначену базу відпочинку ПАТ «Фармак» за договором купівлі продажу від 12.03.1998р. Таким чином, укладений 12.03.1998р. договір купівлі продажу між ТОВ «СПИЛЛЄ» та ВАТ «Фармак» не відповідає вимогам ЗУ «Про приватизацію майна державних підприємств», ст.225 ЦК України і є недійсним відповідно до ст.48 ЦК України. Єдиним передбаченим чинним законодавством способом захисту інтересів держави в даному випадку є витребування державного майна - б/в «Смуглянка» - із незаконного володіння ПАТ «Фармак» відповідно до ст.387 ЦК України.
Таким чином, підстави позовних вимог про витребування нерухомого майна бази відпочинку «Смуглянка» у ПАТ «Фармак» на користь Держави в особі Фонду держмайна України є повністю тотожніми у справі №916/12/13-г та у справі №916/3204/13, на що обґрунтовано звернув увагу ПАТ «Фармак» у заяві від 03.03.2014р. у матеріалах справи (т.1, а.с.39-44) з наданням вичерпних пояснень в обґрунтування своєї позиції стосовно необхідності припинення провадження у справі згідно із п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.
Ідентичним є також і склад сторін у справах №916/12/13-г та №916/3204/13, оскільки в обох справах за позовною вимогою про витребування нерухомого майна бази відпочинку «Смуглянка» позивачем виступає Фонд держмайна України, а відповідачем - ПАТ «Фармак», при цьому до ТОВ «СПИЛЛЄ» звернена тільки вимога Фонду держмайна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.03.1998р. у справі №916/12/13-г, в якій розглядались об'єднані позовні вимоги, зв'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами (ст.58 ГПК України).
Незмінним залишився й предмет позовних вимог - витребування нерухомого майна бази відпочинку «Смуглянка» з незаконного володіння ФАТ «Фармак», та аналогічним чином обґрунтовано застосування цього способу захисту порушеного права власності держави на це майно як єдиного можливого в обставинах, що склалися.
Ухвалами господарського суду Одеської області:
- від 16.01.2013р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.02.2013р.) залучено до участі у справі №916/12/13-г в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Відкрите акціонерне товариство «Завод Тіра»;
- від 04.02.2013р. допущено заступника прокурора Одеської області до участі у розгляді справи №916/12/13-г;
- від 04.02.2013р. залучено до участі у справі № 916/12/13-г в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.02.2013р. по справі №916/12/13-г відмовлено у задоволенні позову Фонду держмайна України до ПАТ «Фармак», ТОВ «СПИЛЛЄ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - РВ ФДМ України по Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВАТ «Завод Тіра», за участю прокуратури Одеської області - про визнання недійсним договору та витребування майна.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2013р. по справі №916/12/13-г скасовано; прийнято нове рішення, яким позов Фонду державного майна України задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.03.1998р., укладеного між ТОВ «СПИЛЛЄ» та ПАТ «Фармак». Витребувано у ПАТ «Фармак» у власність держави в особі Фонду держмайна України нерухоме майно, а саме базу відпочинку «Смуглянка», розташовану за адресою: Одеська область, смт. Затока, бульвар Золотий Берег, 113.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2013р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2013р. у справі №916/12/13-г скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2013р. у справі №916/12/13-г залишено в силі. Стягнуто з Фонду держмайна України на користь ПАТ «Фармак» витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1605,80грн.
Таким чином, наразі існує чинне рішення господарського суду Одеської області (справа №916/12/13-г), яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Згідно із ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п.4.1,4,2, 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Принципова відмінність наслідків цих дій полягає у тому, що у першому випадку повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, а у другому (після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду) позивач має право знову звернутись до господарського суду з тим же позовом у загальному порядку. Приписи статей 80 і 81 ГПК застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в останній - з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 111 7 ГПК) щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг. Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Таким чином, на думку колегії суддів, провадження по справі №916/3204/13 підлягає припиненню у відповідності до норм п.2 ч.1 ст.80 ГПК України незалежно від того, що в даній справі позов про витребування майна подано прокурором в інтересах держави в особі Фонду держмайна України, що випливає з наступного.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Згідно із ч.1 ст.18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.29 ГПК України (в редакції, чинній на час подання позовної заяви по справі №916/3204/13) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.02.2012р. «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.
Таким чином, прокурор при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі конкретно визначеного державного органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не є позивачем по справі, в даній справі позивачем по справі є Фонд державного майна України, а не Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області, а спір між Фондом держмайна України та ПАТ «Фармак» стосовно нерухомого майна бази відпочинку «Смуглянка» про його витребування вже вирішений господарським судом Одеської області в межах справи №916/12/13-г.
Суд першої інстанції надав неповну оцінку рішенню господарського суду Одеської області від 27.02.2013р. у справі №916/12/13-г як такому, що встановлює обставини, що мають преюдиційне значення для даної справи, не звернув увагу та не дослідив тотожність предмету позову, суб'єктного складу сторін та підстав позовних вимог у спорі про витребування нерухомого майна бази відпочинку «Смуглянка» у даній справі із справою №916/12/13-г, чим припустився порушення норм процесуального права - положень ст.ст.4-3,4-7,43 ГПК України та п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, яка підлягала застосуванню.
Вищий господарський суд України, скасовуючи 14.07.2014р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. по даній справі зазначив про те, що вирішуючи даний спір, господарські суди першої та апеляційної інстанції на приписи даної правової норми уваги не звернули та на підставі відповідних доказів які мали надати як позивач так і відповідач, не з'ясували: перелік об'єктів нерухомого майна, що складали базу відпочинку «Смуглянка», яка залишилась у державній власності після приватизації Державного підприємства «Завод «Тіра»; чи співпадає цей перелік з тими об'єктами нерухомого майна, щодо витребування яких заявлено позовні вимоги в даній справі; чи перебувають саме спірні в справі об'єкти у володінні відповідача та з яких підстав.
На виконання вказівок, що їх містить постанова Вищого господарського суду від 14.07.2015р. у даній справі, судом апеляційної інстанції досліджувалися вищезазначені питання та встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу від 12.03.1998р., укладеному між ТОВ «СПИЛЛЄ» та ВАТ «Фармак», останнє придбало базу відпочинку «Смуглянка», яка складається з: їдальні із 4-х будиночків з електрообладнанням та холодильниками, санітарно-гігієничного корпусу, житлових 2-х поверхових будинків - 2 шт., будівлі прохідної та кабінету адміністрації (Акт приймання- передачі б/в «Смуглянка» від ТОВ «СПИЛЛЄ» ВАТ «Фармак»).
В той же час, як вбачається з інвентаризаційного опису основних засобів по базі відпочинку «Смуглянка», (копія якого наявна а матеріалах справи - т.1, а.с.220-223), б/в «Смуглянка» складається з: їдальні 4-х будиночків ПДУ (1975); їдальні з прибудовою, в тому числі навісом з лавкою, дитячою площадкою, холодильник (1975), будинку 2-х етажного типа СКД-2-Б (спальний корпус) з озелененням (1975); будинку ПДУ (прохідна) з пішохідними доріжками (1975); будинку ПДУ (побутовий корпус) (1975); будинку ПДУ (будинок для літнього проживання робітників) альтанки 4 шт. (1975); огорожі бази відпочинку (1975); металевого павільйону (будинок кафе) (1975); складу (1975); допоміжної будівлі (пожежні ємкості) (1975); допоміжної будівлі (1975).
Згідно технічних паспортів, складених на замовлення ПАТ «Фармак» у 2014 році, на території бази відпочинку «Смуглянка», що знаходиться за адресою: бульвар Золотий Берег,113 в смт.Затока Лиманського району Одеської області розташовані наступні об'єкти нерухомості: громадський будинок літ. «Ж» будинок для літнього проживання робітників; громадський будинок літ. «І» допоміжна будівля; громадський будинок літ. «К» допоміжна будівля; громадський будинок літ. «Л» допоміжна будівля; громадський будинок літ. «Д» їдальня, літ «Є» будівля холодильника; громадський будинок літ. «В» побутовий корпус; громадський будинок літ. «Б» прохідна; громадський будинок літ. «З» склад; громадський будинок літ. «Г» спальний корпус; громадський будинок літ. «О» спальний корпус.
Подальші висновки з приводу законності чи незаконності володіння відповідачем цим нерухомим майном суд апеляційної інстанції вважає неможливими, оскільки це спрямовує розгляд справи у площину вирішення спору про витребування нерухомого майна бази відпочинку «Смуглянка» по суті вимог, що суперечить висновку про припинення провадження у даній справі згідно п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.
Вищий господарський суд України у своєму Інформаційному листі від 12.03.2009р. №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначив про те, що згідно з пунктом 3 статті 103 ГПК апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково. За змістом частини першої статті 99 названого Кодексу відповідні повноваження апеляційної інстанції безпосередньо випливають з повноважень суду першої інстанції стосовно припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) і залишення позову без розгляду (стаття 81 цього Кодексу). До того ж саме зазначені статті 80 і 81 ГПК містять вичерпний перелік підстав для відповідно припинення провадження у справі та для залишення позову без розгляду, і в разі вчинення господарським судом зазначених процесуальних дій посилання на конкретний пункт тієї чи іншої з цих норм є обов'язковим для суду будь-якої інстанції. Отже, наведене положення пункту 3 статті 103 ГПК кореспондується з приписами статей 80 і 81 цього Кодексу, і в разі припинення апеляційною інстанцією провадження у справі або залишення нею позову без розгляду (повністю або частково) вона має посилатися на відповідний припис як пункту 3 статті 103, так і статті 80 або 81 ГПК.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки на момент подання позову та розгляду справи №916/3204/13 у господарському суді Одеської області вже було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав (справа №916/12/13-г), то рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. у справі №916/3204/13 підлягає скасуванню у відповідності до норм п.3 ч.1 ст.103 ГПК України, а провадження у справі №916/3204/13 на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України - припиненню.
Керуючись ст.ст.49, п.2 ч.1 ст.80, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. скасувати.
Провадження у справі №916/3204/13 припинити.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 21.09.2015р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Таран С.В.