79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.03.10 Справа № 06/69-92
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»за № 2201/10 від 22.01.2010р.
на рішення господарського суду Волинської області
від 12.01.2010 року у справі № 06/69-92
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», м.Луцьк
до відповідача акціонерного товариства відкритого типу «Волиньрембуд», м.Луцьк
про визнання недійсним договору про пайову участь
за участю представників:
від позивача не з»явився
від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
Права і обов'язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, представникам роз'яснено.
Рішенням господарського суду Волинської області від 12.01.2010р. у справі № 06/69-92 ( колегія суддів: Дем»як В.М., ОСОБА_4, Сур»як О.Г.) в позові про визнання недійсним договору №80 від 24.11.2003р. про пайову участь у будівництві, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Завод будівельних конструкцій»та акціонерним товариством відкритого типу (далі-АТВТ) «Волиньрембуд», - відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що спірний договір відповідає вимогам закону, укладений з додержанням встановленої форми та правоздатними сторонами, відтак, відсутні підстави для визнання його недійсним.
Дане рішення оскаржується позивачем у справі -ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», оскільки, на його думку, рішення суду є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить таке скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник вважає, що судом не взято до уваги, що оскільки спірний договір є договором підряду на капітальне будівництво, що встановлено в рішенні господарського суду Волинської області від 11.03.2009р. у справі №6/117-64 за участю тих самих сторін про розірвання даного договору, і, відповідно до ст.353 ЦК УРСР, умова про затвердження проектно-кошторисної документації є однією з істотних умов договору підряду на капітальне будівництво, відтак, відсутність погодженого між сторонами кошторису при укладенні договору є підставою для визнання договору недійсним в силу ст.48 ЦК УРСР. Також скаржник вказує на те, що рішення прийнято за відсутності його представника, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, чим порушено право сторони на захист.
Відповідач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.67-69,77) та усними поясненнями представників в судових засіданнях. Зокрема, вказує на сплив строку позовної давності на подання даного позову, а також про встановлення та дослідження факту укладення спірного договору, наявності всіх істотних умов договору та відповідність його закону при розгляді справи №6/117-64, рішення з якої набрало законної сили.
Скаржник явку представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.58).
Колегія суддів розглянувши повторне клопотання скаржника про відкладення розгляду справи (а.с.176), з врахуванням позиції представників відповідача, які заперечили щодо задоволення даного клопотання, прийшла до висновку, що таке задоволенню не підлягає, оскільки документально не підтверджене, та беручи до уваги, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2010р. розгляд справи відкладався, власне, на підставі клопотання скаржника, а також зважаючи на строк розгляду справи, визначений ст.102 ГПК України. Повторне подання такого клопотання розцінюється судовою колегією як зловживання скаржником наданими йому правами, визначеними ст.22 ГПК України.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов»язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
24.11.2003року між ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (виконавець по договору, позивач у справі) та АТВТ «Волиньрембуд»(замовник по договору, відповідач у справі) було укладено договір № 80 про пайову участь у будівництві житла, відповідно до п.1.1. якого, предметом договору є будівництво 80-ти квартирного житлового будинку по вул. Драгоманова в м.Володимир-Волинський на взаємовигідних умовах (а.с.4), а саме, відповідно до п.1.2. договору, виконавець зобов'язався побудувати з власних матеріалів і передати замовнику трьохкімнатні квартири №№ 41, 43, 45, 48 та двохкімнатну квартиру № 47, загальною площею 328,39кв.м. у вищезазначеному будинку.
Замовник зобов'язався прийняти і оплатити вартість цього житла на умовах, передбачених цим договором (п.1.3. договору).
Згідно п.3.3. даного договору, розрахункова вартість житла на момент укладення договору визначена в сумі 298000грн., яка становила перший внесок у розмірі 100% вартості, які на умовах п.3.4.1. договору замовник зобов'язався перерахувати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору.
Строки будівництва визначено з 08.2003 року по 12.2005 року (п.4.1. договору).
Відповідно до п.4.3. договору, за згодою між сторонами договір може бути розірваний достроково на погоджених між ними умовами.
Строк дії договору встановлювався з моменту його підписання та до виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до зазначених умов (п.4.4. договору).
У зв'язку з неналежним виконанням умов даного договору зі сторони виконавця, АТВТ "Волиньрембуд" звернувся до господарського суду із позовом про розірвання договору про пайову участь в будівництві №80 та відшкодування збитків в розмірі 1 001 585,50 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 6/117-64 позов задоволено - договір №80 від 24.11.2003р. розірвано та стягнуто з ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" збитки, завдані неналежним виконанням умов даного договору (а.с.5-11).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2009р. рішення суду першої інстанції у даній справі залишено без змін (а.с.13-12).
ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», вважаючи, що при укладенні договору про пайову участь, сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме, не погоджено проектно-кошторисної документації, звернулося з позовом про визнання даного договору недійсним.
Відповідачем у відзиві на позов позовні вимоги заперечено, а також звернуто увагу суду на пропуск позивачем строку позовної давності та заявлено клопотання про застосування у спорі позовної давності (а.с.44-45).
Судова колегія, заслухавши пояснення представників відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:
Предметом позовних вимог у даній справі визначено визнання недійсним договору про пайову участь в будівництві житла від 24.11.2003р., а тому на спірні правовідносини між сторонами поширюється дія Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення спірної угоди (в редакції 1963р. з наступними змінами,).
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Угода повинна відповідати вимогам закону, що діє на час її укладення.
Як вбачається з матеріалів справи предметом договору є будівництво та передача житла, а саме, трьохкімнатних квартир №№ 41, 43, 45, 48 та двохкімнатної квартири № 47, загальною площею 328,39кв.м., у 80-ти квартирному житловому будинку по вул.Драгоманова у м. Володимир-Волинський, відтак, спірний договір за своєю правовою природою є договором підряду, укладення якого регулювалось главою 28 ЦК УРСР.
Відповідно до змісту ст.332 ЦК УРСР, за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик роботу за завданням замовника з його або з своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Разом з цим судова колегія зазначає, що даний договір був предметом дослідження у справі № 6/117-64 за позовом АТВТ «Волиньрембуд»до ТзОВ «Завод будівельних конструкцій»про розірвання договору №80 про пайову участь у будівництві житла від 24.11.2003р. та стягнення збитків. Рішенням господарського суду Волинської області у справі № № 6/117-64 встановлено, що між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору підряду, які регулюються главою 28 ЦК УРСР та главою 61 ЦК України.
Відповідно до змісту ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішенням суду у справі № 6/117-64 встановлено, що спірний договір є договором підряду на капітальне будівництво вважається судовою колегією безпідставним, відтак, відсутність проектно-кошторисної документації при укладенні даного договору не є підставою для визнання такого договору недійсним (неукладеним).
Окрім того, відповідно до ст.ст. 638, 651 ЦК України, розірвати можливо лише укладений та дійсний договір, який відповідав вимогам цивільного законодавства при його укладенні. Отже, господарськими судами під час вирішення спору у справі № 6/117-64, встановлено та досліджено факт укладення договору № 80, наявність всіх необхідних істотних умов договору та відповідність його закону.
Згідно ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Положення ст. 48 ЦК УРСР застосовуються при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (ст.ст.45-47, 49-58 ЦК УРСР).
Отже, місцевий господарський суд підставно прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, вказавши, що при його укладенні додержана встановлена форма, визначена для даного виду угод, зміст даного договору відповідає вимогам закону, і такий підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов до хибного висновку про безпідставність застосування строку позовної давності, з посиланням на рішення у справі № 6/117-64, оскільки для позову про визнання правочину недійсним право на позов виникає з моменту його вчинення, а для позову про розірвання договору - з моменту порушення стороною договору своїх зобов»язань, а також, коли особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.
Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до ст.71 ЦК України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).
Відповідно до ст.76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови в позові (ч.1 ст.80 ЦК УРСР).
В даному випадку, позивач звернувся за захистом свого права у листопаді 2009 року, клопотання про відновлення пропущеного строку до суду не подав, відтак, судова колегія прийшла до висновку, що ним пропущено строк позовної давності при зверненні з позовом про визнання недійсним договору від 24.11.2003р.
Посилання відповідача на порушення судом принципів рівності сторін та змагальності учасників судового процесу, вважається судовою колегією безпідставним. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копії ухвали місцевого господарського суду від 18.11.2009р. ТзОВ «Завод будівельних конструкцій»(а.с.29), ухвала від 24.12.2009р. відправлена на адресу позивача згідно відмітки господарського суду Волинської області 29.12.2009р., останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов»язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи. Скаржник, в даному випадку, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційноиму провадженні не скористався наданими йому правами, визначеними даною статтею.
Отже, враховуючи, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду, як такого, що прийнято у відповідності до матеріалів та обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Волинської області від 12.01.2010р. у справі №06/69-92 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Краєвська М.В.