донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.06.2011 р. справа №11/5009/1652/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників
від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю №879408 від 21.10.2010р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар, Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області
від06.05.2011р. (повний текст підписано 10.05.2011р.)
по справі№11/5009/1652/11 (суддя Гончаренко С.А.)
за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар, Запорізька область
до відповідача Фінансового управління Енергодарської міської ради, м. Енергодар, Запорізька область
про стягнення 833,80грн.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Фінансового управління Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області про відшкодування вартості безпідставно отриманих послуг у сумі 833,80грн.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 06.05.2011р. (повний текст підписано 10.05.2011р.) у справі №11/5009/1652/11 позовні вимоги в частині стягнення 672,10грн. вартості отриманих протягом квітня 2008 року -листопада 2009 року послуг з технічного обслуговування ліфтів визнав обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та задовольнив у повному обсязі. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 161,70грн. вартості отриманих протягом вересня 2007 року -березня 2008 року послуг з технічного обслуговування ліфтів відмовив у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено стороною у справі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2011р. у справі №11/5009/1652/11 виправлено описку допущену у рішення від 06.05.2011р. у цій справі та в абзаці першому резолютивної частини рішення замість слів «Позов задовольнити»зазначено «Позов задовольнити частково».
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від від 06.05.2011р. у справі №11/5009/1652/11 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги не погоджується із відмовою у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 161,70грн. з причин пропуску строку позовної давності, оскільки вважає, що даний висновок господарського суду не відповідає положенням ст.264 Цивільного кодексу України, господарським судом невірно визначена дата початку перебігу строку позовної давності. Так, 27.11.2009р. між ВП “Запорізька АЕС” та Фінансове управління Енергодарської міської ради підписана мирова угода у справі №21/79/09, за умовами якої відповідач зобов'язувався відшкодувати борг за послуги з технічного обслуговування ліфтів у сумі 749,40грн. протягом 36 місяців рівним щомісячними платежами. На думку скаржника, факт підписання відповідачем 27.11.2009р. мирової угоди свідчить про визнання свого обов'язку з оплати вартості наданих послуг з технічного обслуговування ліфтів і є підставою для переривання строку позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу Фінансове управління Енергодарської міської ради проти доводів скаржника заперечило та зазначило, що договір між сторонами відсутній, зобов'язань відповідач щодо сплати за користування послугами з технічного обслуговування ліфтів не брав, домовленості з позивачем про відшкодування витрат на утримання будівлі та за користування зазначеними послугами не було. Разом з тим, відповідач просив застосувати строки позовної давності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.
Враховуючи приписи ст.ст.22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представником позивача було заявлено клопотання щодо не здійснення запису судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, яке задоволено судом та складено протокол без фіксації судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач, звертаючись з позовом до Фінансового управління Енергодарської міської Ради м. Енергодар Запорізької області про відшкодування вартості безпідставно отриманих послуг у сумі 833,80грн., визначив їх як витрати на утримання приміщення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №282 “Про забезпечення завершення будівництва та прийняття в експлуатацію Запорізької АЕС у цілому ”, Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатома в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція ” в якості замовника здійснював будівництво адміністративної будівлі на 200 співробітників.
21 грудня 2005 року був оформлений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Право власності на адміністративну будівлю на 200 працівників загальною площею 4555,2кв.м по вул. Курчатова, 11 в м. Енергодар належить державі Україна в особі ДП “НАЕК “Енергоатом”, про що видано свідоцтво про право власності №813.
На підставі рішення №48 від 17.02.2006р. Виконавчого комітету Енергодарської міської ради апарат міської ради та її виконавчого комітету розміщено в адміністративному будинку за адресою вул. Курчатова, 11 в м. Енергодар.
09 грудня 2009 року між Фінансовим управлінням Енергодарської міської Ради та Запорізьким відділенням фонду Державного майна України був укладений договір №2512/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”.
У період з вересня 2007р. по листопад 2009р. Фінансовим управлінням Енергодарської міської ради використовувались ліфти, вартість технічного обслуговування яких склала суму 833,80грн.
Сторонами не укладено договір про відшкодування вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів.
У справі № 21/79/09 розглядалось питання взаємовідносин сторін щодо користування Фінансовим управлінням приміщеннями у будівлі №11 по вул. Курчатова в м. Енергодарі. Змінюючи мотивувальну частину рішення господарського суду Запорізької області апеляційна інстанція, з висновками якої погодився Вищий господарський суд України, вказала, що користування відповідачем спірною спорудою мало місце на підставі рішення Енергодарської міської ради від 17.02.2006 р. №48, в якому чітко вирішено розмістити апарат міської ради та її виконавчий комітет, інші виконавчі органи ради в адміністративному будинку за адресою: м. Енергодар, вул. Курчатова, 11, що спростовує доводи позивача про протилежне (безпідставність користування). Таким чином, у справі №21/79/09 господарським судом встановлено, що Фінансове управління користувалось будівлею, що знаходиться на балансі ВП “ЗАЕС”, на певній правовій підставі.
За приписами статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Тобто, як встановлено у справі №21/79/09 та при дослідженні фактичних обставин цієї справи Фінансове управління, як і інші органи Енергодарської міської ради та її виконавчого комітету, впродовж 2006-2009 років, користуючись приміщеннями не несли затрат на їх утримання та обслуговування, дані витрати ніс балансоутримувач -ВП “ЗАЕС”.
Факт понесення витрат на утримання приміщення підтверджений, зокрема, підписаними сторонами актами приймання-передачі послуг з технічного обслуговування ліфтів у період з вересня 2007р. по листопад 2009р.
Проаналізувавши вищенаведене слід визнати, що отримуючи послуги з технічного обслуговування ліфтів (без договору) та не здійснюючи оплати за отримані послуги, Фінансове управління Енергодарської міської ради безпідставно зберегло кошти, які мало б витрати на їх оплату, а позивач витратив свої кошти на технічне обслуговування ліфтів.
Статтею 257 ЦК України встановлено строк позовної давності тривалістю в три роки. За вимогами про повернення безпідставно набутого майна спеціальна позовна давність не встановлена законодавством.
Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).
Факт надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, так і відсутність договірних відносин з відповідачем з цього приводу, були відомі ВП “ЗАЕС” з вересня 2007 року, а не з моменту підписання актів приймання-передачі послуг з технічного обслуговування ліфтів у період з вересня 2007р. по листопад 2009р.
Твердження позивача про переривання перебігу позовної давності у зв'язку із підписанням відповідачем мирової угоди у справі №21/79/09 обґрунтовано не прийняті місцевим судом до уваги, виходячи з того, що з її змісту не вбачається за який конкретний період відповідачем визнані вимоги про стягнення вартості отриманих послуг з обслуговування ліфтів.
У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів не вбачає підстав вважати, що строк позовної давності у даних спірних правовідносинах переривався або зупинявся відповідно до вимог законодавства.
Статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, на момент пред'явлення позову строк позовної давності за вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за послуги з технічного обслуговування ліфтів за період з вересня 2007 року по березень 2008 року сплинув.
Приймаючи до уваги те, що строк позовної давності в частині вимог про стягнення з відповідача 161,70грн. вартості безпідставно збережених коштів за послуги з технічного обслуговування ліфтів за період з вересня 2007 року по березень 2008 року сплинув, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.
Позовні вимоги в частині стягнення вартості безпідставно збережених коштів за послуги з технічного обслуговування ліфтів за період з квітня 2008 року по листопад 2009 року у сумі 672,10грн. визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню, що правильно визначено господарським судом Запорізької області в своєму рішенні.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. (повний текст підписано 10.05.2011р.) у справі №11/5009/1652/11 (з урахуванням ухвали від 16.05.2011р.) є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покладаються на заявників апеляційних скарг.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. (повний текст підписано 10.05.2011р.) у справі №11/5009/1652/11 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. (повний текст підписано 10.05.2011р.) у справі №11/5009/1652/11 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий І.В. Зубченко
Судді: Н.В. Акулова
ОСОБА_3
Надруковано 6 примірників: 2-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС, 1 -ГС