донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.09.2015 справа №905/163/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапова О.Л., Кододової О.В.
від позивачаОстапенко В.М. - за довіреністю;
від відповідачане з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від 22.07.2015 року
у справі№ 905/163/15 ( суддя Паляниця Ю.О.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Краматорськ Донецької області
простягнення 62 479 309,73 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Краматорськ про стягнення основного боргу - 16563735,77 грн, пені - 14086532,14 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 29212784,75 грн, 3% річних - 2616257,07 грн, загалом 62479309,73 грн, задоволені частково.
Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (84307, Донецька область, м.Краматорськ, провулок Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вулиця Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 16563735,77 грн, пеню - 704326,61 грн, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 20934278,44 грн, 3% річних - 2616257,07 грн, а також судовий збір в сумі 63396,90 грн.
Виданий наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позов залишено без задоволення.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ направило до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить:
- скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2015 року у справі № 905/163/15 в частині зменшення розміру пені на 7 043 266,07 грн.;
- прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути рішення з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Краматорськ на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 7.43 266,07 грн. пені у стягненні яких було відмовлено господарським судом Донецької області;
- в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2015 року у справі № 905/163/15 залишити без змін;
- судові витрати покласти на позивача.
В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції вирішив зменшити розмір неустойки на 50% та стягнути з відповідача лише 7 043 266,07 грн. пені замість належних до стягнення 14 086 532,14 грн. Таким чином суд відмовив у задоволені пені у розмірі 7 043 266,07 грн.
Втім, в оскаржу вальному рішенні в частині зменшення неустойки місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши обґрунтованих мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст.4-2, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення .
Крім того, апелянт зазначає, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, яке повинно постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на її користь. Крім того, бюджетом України та фінансовим планом підприємства позивача, який затверджений Кабінетом Міністрів України не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.
Також, відповідно до п.3 ст.83 Господарського кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Відповідачем не було надано доказів, які би вказували на наявність у відповідача виняткових обставин.
Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського кодексу України «комерційний розрахунок та власний комерційний ризик», а також «самостійне формування підприємцем програми діяльності» є одним з основних принципів підприємницької діяльності. Отже неналежна організація господарської діяльності відповідача не може вважатися винятковою обставиною.
Ухвалою від 10.08.2015р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.
10.08.2015 року через канцелярію суду надійшов відзив від представника Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Краматорськ Донецької області, відповідно до якого відповідач просить:
1. Залишити рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2015 року по справі № 905/163/15-г про стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Краматорськ Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ суми у розмірі: основного боргу - 16563735,77 грн., пені - 704326,61 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 20934278,44 грн., 3% річних - 2616257,07 грн., а також судового збору в сумі 63396,90 грн., без змін, а апеляційну скаргу без задоволення;
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні 16.09.2015 року представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити апеляційну скаргу а оскаржувальну ухвалу скасувати, та надала клопотання про нездійснення фіксації судового процесу.
Представники відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ про стягнення основного боргу - 16563735,77 грн, пені - 14086532,14 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 29212784,75 грн, 3% річних - 2616257,07 грн, загалом 62479309,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №845/14-ТЕ-6 від 26.12.2013р. купівлі-продажу природного газу, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Краматорськ про стягнення основного боргу - 16563735,77 грн, пені - 14086532,14 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 29212784,75 грн, 3% річних - 2616257,07 грн, загалом 62479309,73 грн, задоволені частково.
Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (84307, Донецька область, м.Краматорськ, провулок Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вулиця Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 16563735,77 грн, пеню - 704326,61 грн, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 20934278,44 грн, 3% річних - 2616257,07 грн, а також судовий збір в сумі 63396,90 грн.
Виданий наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позов залишено без задоволення.
Превіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Колегією суддів апеляційної інстанції відповідно до матеріалів справи встановлено, що 26.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №845/14-ТЕ-6.
Згідно із п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
За умовами п.2.1 договору №845/14-ТЕ-6 від 26.12.2013р. продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 248645 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 54380, лютий - 47490, березень - 40580, квітень - 9900, травень - 45, червень - 43, липень - 45, серпень - 45, вересень - 50, жовтень - 12008, листопад - 36105, грудень - 47954.
За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р.) ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1091 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.
Відповідно до п.3.1, п.3.3 договору №845/14-ТЕ-6 від 26.12.2013р. продавець продає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до наявних матеріалів справи встановлено, 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 31.07.2014р., 31.08.2014р., 30.09.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р. позивачем та відповідачем було підписано акти приймання-передачі природного газу, згідно із якими продавець передав, а покупець прийняв у 2014 році природний газ, вартість якого з урахуванням послуги на транспортування газу становила 278564651,69 грн.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що за змістом п.6.1 договору №845/14-ТЕ-6 від 26.12.2013р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).
Відтак, зобов'язання з оплати газу, який було прийнято у січні, лютому, березні, квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року мали бути виконані 13.02.2014р. включно, 13.03.2014р. включно, 14.04.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (13.04.2015р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), 13.05.2014р. включно, 13.06.2014р. включно, 13.08.2014р. включно, 15.09.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (13.09.2014р., 14.09.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), 13.10.2014р. включно, 13.11.2014р. включно, 15.12.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (13.12.2014р., 14.12.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), 13.01.2015р. включно.
Відповідно до матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" було перераховано на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 262000915,92 грн. та на теперішній час аборгованість відповідача становить 16563735,77 грн., яку відповідач визнає.
Згідно вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», м. Краматорськ Донецької області зобов'язання за договором №845/14-ТЕ-6 від 26.12.2013р. були не виконані належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, судом першої інстанції правомірно вирішено, що вимоги про стягнення з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ суми основного боргу у розмірі 16563735,77 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується посилань апелянта про стягнення з відповідача лише 7 043 266,07 грн. пені замість належних до стягнення 14 086 532,14 грн., то суд апеляційної інстанції вказує наступне.
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Колегією суддів апеляційної інстанції, згідно з матеріалами справи встановлено, що у відповідності до п.7.2 договору №845/14-ТЕ-6 від 26.12.2013р. у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», м. Краматорськ Донецької області заявлено до стягнення 14086532,14 грн пені за період з 15.02.2014р. до 11.03.2015р.
Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Одночасно, відповідно до п.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що прострочення Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», м. Краматорськ Донецької області виконання умов договору №845/14-ТЕ-6 від 26.12.2013р. припали на період дії обставин непереборної сили.
Виникнення обставин непереборної сили, які унеможливлюють своєчасну сплату за своїми зобов'язаннями підтверджується сертифікатом № 2644/05-4 від 28.08.2014 року, який отримано від Торгово-промислової палати України.
Зазначеним сертифікатом Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 02.07.2014 року до закінчення АТО Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
Відповідно до частини 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому в пункті 1 частини 1 ст. 263 Цивільного кодексу України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Згідно з частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції.
З 15.10.2014 набрав чинності Закон України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у цій зоні або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Але, розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 було зупинено розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014.
Згідно із ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Зазначеним Законом №1669-VII від 02.09.2014 внесено зміни до ряду Законів, і зокрема, до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" абзац третій частини третьої статті 14 викладено в такій редакції:
"засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб";
та доповнено статтею 141 такого змісту:
"Стаття 141. Видача сертифікатів щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)
1. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
2. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо".
Зазанчені зміни внесені до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" набули чинності з 15.10.2014.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Вказані приписи кореспондуються зі статтею 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у частині 1 статті 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.
За встановлених обставин та враховуючи наявні в матеріалах справи данні балансу підприємства та звіту про фінансові результати за 1 кв.2015 року та за 2 кв.2015 року, які свідчать про тяжкий фінансово-економічний стан, який продовжує погіршуватися, враховуючи збалансованість інтересів сторін, ступінь виконання зобов'язання боржником, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення клопотання №юр/130 від 30.06.2015р. Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" та зменшеня неустойки на 50 відсотків.
Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні збитки в сумі 29212784,75 грн за період з лютого 2014 року по лютий 2015 року, а також 3% річних в розмірі 2616257,07 грн за період з 15.02.2014р. до 11.03.2015р.
За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За висновками суду першої інстанції, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, а також відповідачем при здійсненні контрозрахунку інфляційних втрат вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу.
За розрахунком суду першої інстанції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки від інфляції у розмірі - 20934278,44 грн.
Колегія сіддув апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині були правомірно задоволені на визначену позивачем суму.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, заслухавши пояснення відповідача у цій частині, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені та інфляційних втрат підлягають задоволенню на суми 704326,61 грн та 20934278,44 грн. Крім того, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 2616257,07 грн.
З урахуванням наведеного, встановивши ряд обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, прийнявши до уваги заперечення позивача, місцевий суд дійшов вірного висновку, що виконання рішення суду на даний час матиме негативний вплив, що призведе до катастрофічних наслідків для підприємства, а відстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Донецької області, що у даному випадку клопотання відповідача про зменшення пені, підлягає задоволенню та що позовні вимоги стосовно стягнення пені та інфляційних втрат підлягають задоволенню на суми 704326,61 грн та 20934278,44 грн. Крім того, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 2616257,07 грн.
З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2015р. у справі № 905/163/15 4 суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Результати апеляційного провадження у справі № 905/163/15 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2015р. у справі № 905/163/15 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 22.07.2015р. у справі № 905/163/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький
апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Судді: О.Л. Агапов
О.В. Кододова