16 вересня 2015 року Справа № 910/1654/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК"
на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 15.04.2015 Київського апеляційного господарського суду 03.06.2015
у справі Господарського суду№ 910/1654/15-г міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод"
доПублічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь"
провизнання поруки такою, що частково припинена
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Ципляк П.С.;
- відповідача - третьої особи Ніорадзе О.М.; Оніщук В.М.; повідомлений, але не з'явився;
28.01.2015 Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про визнання такою, що припинена, порука за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1 565 584,80 доларів США з 02.05.2014 та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 доларів США з 25.05.2014.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/1654/15-г (суддя Босий В.П.) позов задоволено; визнано такою, що припинена порука Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 565 584,80 доларів США з 02.05.2014 та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 доларів США з 25.05.2014.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі № 910/1654/15-г (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючий суддя, судді Рябуха В.І., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/1654/15-г змінено; викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/1654/15-г в такій редакції: " 1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати такою, що припинена порука Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 13, ідентифікаційний код 05838512) перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 565 584,80 доларів США з 04.05.2014 та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 доларів США з 30.05.2014. 3. В решті позову відмовити.".
Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі № 910/1654/15-г, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі № 910/1654/15-г залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 5.1 договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки), і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.
Однак, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника за кредитним договором не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Так, під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
Як встановлено судом, боржник за кредитним договором взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами не пізніше 22 грудня 2013 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу.
Саме таку правову позицію було висловлено Судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в постановах від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14 та від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13, які згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.
Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, позивач просить визнати такою, що припинена порука за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої заборгованості, яка виникла в позичальника за кредитним договором у зв'язку з несплатою поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Як вбачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати в останній день кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід враховувати таке.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.
Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Відповідно закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14, яка згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, з відповідним позовом про стягнення заборгованості з позивача, як поручителя третьої особи, відповідач мав звернутися: - по поверненню кредиту в сумі 733 253,47 доларів США, з врахуванням того, що 02.05.2014 є святковим днем, в будь-якому випадку в строк по 03.05.2014 включно; - по поверненню кредиту в сумі 833 333 доларів США, з врахуванням того, що 02.05.2014 є святковим днем, в строк по 03.05.2014 включно; - по сплаті процентів за період з 25.10.2013 по 24.11.2013 включно в сумі 198 168,21 доларів США в строк по 29.05.2014 включно.
Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що з відповідним позовом відповідач до позивача звернувся 30.05.2014, тобто після закінчення встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.
Колегія суддів суду касаційної інстанції зважаючи на висновки Верховного Суду України, керуючись приписами статті 11128 ГПК України та виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такою, що припинена порука Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 565 584,80 доларів США з 04.05.2014 та в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 198 168,21 доларів США з 30.05.2014.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З огляду на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК".
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі № 910/1654/15-г залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ