15 вересня 2015 року Справа № 908/253/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу)
у справі № 908/253/14 господарського суду Запорізької області
за заявою боржникаТовариства з додатковою відповідальністю "Гвідон"
провизнання банкрутом
за участю представників сторін: від Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" - Севастьянов Р.Ю., ліквідатор Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" - Коргіна В.М., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" - Спасибко А. В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2014 порушено провадження у справі № 908/253/14 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" (далі по тексту - ТДВ "Гвідон") в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Запорізької області від 17.02.2014 у справі № 908/253/14 ТДВ "Гвідон" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено голову ліквідаційної комісії Коргіну В.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 у справі № 908/253/14 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ТДВ "Гвідон", банкрута - ТДВ "Гвідон" ліквідовано, провадження у справі припинено.
Суд першої інстанції, розглядаючи звіт ліквідатора встановив, що за період ліквідаційної процедури до суду з грошовими вимогами до банкрута заявились наступні кредитори: 1) Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на суму 483 628,10 грн.; 2) Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на суму 7 292,75 грн. Вказані грошові вимоги кредиторів розглянуті та визнані в повному обсязі.
ТОВ "Адвокатська компанія "Севастьянов та партнери" не заявляло свої вимоги до господарського суду, а тому не є конкурсними, а їх вимоги у сумі 72 585,78 грн. погашаються у шосту чергу.
Ліквідатором до реєстру вимог кредиторів було включено грошові вимоги вказаних вище кредиторів на загальну суму 563 506,63 грн.
Господарський суд зазначив, що вимоги кредиторів залишились не погашеними, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємства-банкрута.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вважав за необхідне звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затвердити, а оскільки згідно ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності, господарський суд дійшов висновку про ліквідацію ТДВ "Гвідон" та припинення провадження у справі.
Не погодившись із винесеною судом першої інстанції ухвалою від 12.05.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" (далі по тексту - ТОВ "Ріелті Сіті") звернулось із апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 908/253/14 апеляційну скаргу ТОВ "Ріелті Сіті" задоволено частково, ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 у справі № 908/253/14 скасовано, а справу № 908/253/14 направлено до господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду в іншому складі суду.
Постанова суду апеляційної інстанції від 09.06.2015 мотивована тим, що до господарського суду Запорізької області надходила заява від ТОВ "Ріелті Сіті" про визнання кредиторських вимог в сумі 2 547 750,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів, за результатом розгляду якої господарським судом Запорізької області винесено ухвалу від 12.05.2014, якою в задоволенні заяви ТОВ "Ріелті Сіті" про визнання кредитором на суму 2 547 750,00 грн. - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 вищезазначену ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2014 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким заяву ТОВ "Ріелті Сіті" про визнання кредиторських вимог в сумі 2 547 750,00 грн. - задоволено частково; визнано вимоги ТОВ "Ріелті Сіті" до боржника - ТДВ "Гвідон" в сумі 430 024,55 грн. та включено їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів; в решті в задоволенні заяви відмовлено.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що наявний в матеріалах справи звіт ліквідатора та складений реєстр вимог кредиторів не містить повної та об'єктивної інформації щодо заявлених та визнаних судом кредиторських вимог ТОВ "Ріелті Сіті" до ТДВ "Гвідон", а тому наявний у справі ліквідаційний баланс містить недостовірні відомості щодо пасиву банкрута.
У зв'язку з необхідністю внесення відповідних відомостей про кредиторські вимоги ТОВ "Ріелті Сіті" до реєстру вимог кредиторів на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2015, яка у відповідності до приписів частини 3 статті 105 ГПК України набрала законної сили з дня її прийняття, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є передчасним.
Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ТДВ "Гвідон" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 908/253/14 в повному обсязі та залишити в силі ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 у справі № 908/253/14 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТДВ "Гвідон", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення у справі про банкрутство, що є актом правосуддя, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 45 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Згідно ч. 2 ст. 46 вказаного Закону, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 08.05.2014 ліквідатором ТДВ "Гвідон" надав господарському суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в даному випадку із висновком суду апеляційної інстанції, що затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута є передчасним, оскільки, поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс фактично не відповідають обставинам справи про банкрутство.
Адже, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 08.04.2015 до господарського суду Запорізької області надійшла заява від ТОВ "Ріелті Сіті" про визнання кредиторських вимог в розмірі 2 547 750,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви господарським судом Запорізької області винесено ухвалу від 12.05.2014, якою в задоволенні заяви ТОВ "Ріелті Сіті" про визнання кредитором на суму 2 547 750,00 грн. - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 вищезазначену ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2014 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким заяву ТОВ "Ріелті Сіті" про визнання кредиторських вимог в сумі 2 547 750,00 грн. - задоволено частково; визнано вимоги ТОВ "Ріелті Сіті" до боржника - ТДВ "Гвідон" в сумі 430 024,55 грн. та включено їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів; в решті в задоволенні заяви відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 у справі № 908/253/14 касаційну скаргу ТДВ "Гвідон" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 у справі № 908/253/14 скасовано, а справу № 908/253/14 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.
Дана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції розглядаючи заяву ТОВ "Ріелті Сіті" про визнання кредиторських вимог до боржника, в порушення вимог ст.ст. 43,84 ГПК України, неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи.
Враховуючи зазначене, відомості про кредиторську заборгованість банкрута, що містяться в поданому ліквідатором 08.05.2014 до господарського суду звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі боржника не відповідають в повній мірі всім фактичним обставинам справи та не можуть вважатися такими, що встановлені господарським судом у повному обсязі.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи вимоги ст.ст. 41, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.
В даному випадку, суд першої інстанції в ухвалі від 12.05.2014, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ТДВ "Гвідон", в порушення вимог ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України, не перевірив відповідність поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу вимогам Закону, не надав належної правової оцінки поданому звіту та ліквідаційному балансу банкрута, а також не перевірив повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, виходячи з вимог ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, в даному випадку, правомірно скасував ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 у справі № 908/253/14 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, а справу № 908/253/14 направив до господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду в іншому складі суду, тому правові підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 908/253/14 відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 908/253/14 залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
В.Я. Погребняк