17 вересня 2015 року Справа № 910/25052/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Євсікова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрі-Трейд"
на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 господарського суду міста Києва від 02.02.2015
у справі№ 910/25052/14
за позовом до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів проПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрі-Трейд" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрселко" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Сідс" 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Брайоні Холдінгс" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛАГРІ-ДЕРЕНІВКА" звернення стягнення на майно
за участю представників сторін:
позивача: Слесарчук В.М.
відповідача-1:не з'явились
відповідача-2:Пишнюк Д.С.
відповідача-3:не з'явились
відповідача-4:не з'явились
третьої особи-1:не з'явились
третьої особи-2:не з'явились
У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" (далі - ТОВ "Укрхорс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрі-Трейд"(далі - ТОВ "ТД "Агрі-Трейд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрселко" (далі - ТОВ "Укрселко"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Сідс" (далі - ТОВ "Агрі Сідс") та просив суд стягнути майно на суму 378 198 027,38 грн, що було притримано банком у зв'язку з невиконанням відповідачами своїх грошових зобов'язань за Генеральним договором про кредитування № 11459710000/11459709000 від 05.07.2013.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2015 (суддя - Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 (судді: Майданевич А.Г.,Лобань О.І., Федорчук Р.В.), позов задоволено.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову суди дійшли висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого в останніх утворилась сума заборгованості, яка на день розгляду справи не погашена, а зобов'язання за кредитним договором не припинені, позивач набув права задоволення своїх вимог за рахунок притриманого майна.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "ТД "Агрі-Трейд" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 05.07.2013 між ПАТ "УкрСиббанк" (Кредитор) та ТОВ "Укрхорс" (Позичальник-1), ТОВ "ТД "Агрі-Трейд" (Позичальник-2), ТОВ "Укрселко" (Позичальник-3), ТОВ "Агрі Сідс" (Позичальник-4) укладено Генеральний договір про кредитування № 11459710000/11459709000 (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор взяв на себе зобов'язання надати Позичальникам кредит в іноземній валюті в сумі 30 00 000 доларів США, а Позичальники взяли на себе зобов'язання прийняти, належним чином використовувати і повернути Кредитору кредит та сплатити плату за кредит у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума ліміту дорівнювала еквіваленту 239 790 000 грн за курсом НБУ на день укладення цього Кредитного договору.
Пунктами 2.2.2. та 2.4. Кредитного договору визначено, що позичальники у будь якому випадку зобов'язані повернути кредит в терміни, встановлені в угодах про надання траншу, але в будь якому випадку не пізніше 30.06.2014, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок позивача. Повернення кредиту повинно бути здійснено в тій самій валюті в якій було отримано відповідний транш.
Розділом 2.5. Кредитного договору визначена та встановлена плата за кредит, під якою сторони визначили оплату процентів і комісій на умовах визначених Кредитним договором. Сторони домовились, що на день підписання кредитного договору процентна ставка розраховувалась з урахуванням розміру індексу "LIBOR".
В подальшому процентна ставка змінювалася відповідно до укладених між сторонами Кредитного договору додаткових угод.
Пунктами 2.5.2., 2.5.3 Кредитного договору встановлена подвійна процентна ставка за користуванням кредитними коштами понад встановлений термін. При цьому такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу відповідача за договором.
Нарахування процентів за даним договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця методом "факт/360" відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ.
Згідно з п.п. 2.5.4., 2.5.5. Кредитного договору позичальники зобов'язуються сплачувати проценти за договором у строк з 1 по 10 число (включно) кожного календарного місяця, наступного за тим, за який були нараховані такі проценти. Кожен з позичальників сплачує кредитору комісію за надання кредитної лінії у розмірі 0,0625%. Комісія нараховується у національній валюті та сплачується одноразово позичальниками при наданні першого траншу кредиту будь-якому позичальнику.
Відповідно до пункту 8.1. Кредитного договору за порушення будь-яким позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту/траншу (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Кредитор має право вимагати від будь-якого Позичальника додатково сплатити Кредитору пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом "факт/365". Якщо кредит/транш надано в іноземній валюті розмір пені розраховується шляхом перерахування суми пені в іноземній валюті в національну валюту за офіційним курсом іноземної валюти по відношенню до національної валюти України, встановленого НБУ на дату нарахування такої пені. В будь-якому випадку розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Судами встановлено, що згідно з п.п. 2.1.3., 2.1.4. Кредитного договору позивачем видавались відповідачам транші на підставі підписаної сторонами заяви на видачу траншу.
Відповідно до п.п. 2.1.4.1. та 2.1.4.2. Кредитного договору однією з умов видачі траншів Позичальникам є передача останніми Кредитору оригіналів подвійних складських свідоцтв.
Вказаними пунктами Кредитного договору передбачено, що з метою отримання траншу на умовах SOLD Позичальник надає Кредитору, зокрема оригінали подвійних складських свідоцтв на товари вартістю не менше, ніж сума бажаного траншу. З метою отримання траншу на умовах UNSOLD позичальник надає кредитору оригінали подвійних складських свідоцтв на товари вартістю не менше, ніж сума бажаного траншу.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено виконання позивачем умов Кредитного договору щодо надання відповідачам грошових коштів та надання відповідачами позивачу, як забезпечення виконання їх зобов'язання перед ним, оригіналів складських свідоцтв на зерно, власниками якого вони є.
01.09.2014 позивач звернувся до відповідачів з вимогами про погашення заборгованості по Кредитного договору.
16.10.2014 позивач направив на адреси відповідачів повідомлення про притримання речей до виконання останніми своїх зобов'язань за Кредитним договором, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачі свого обов'язку щодо погашення заборгованості за Кредитним договором не виконав, внаслідок чого позивач набув право задоволення своїх вимог за рахунок притриманого майна.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст.ст. 594, 595 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний повідомити про це боржника.
Статтею 1 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" визначено, що складські свідоцтва - товаророзпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі.
Згідно із ст. 19 зазначеного Закону сертифікований склад зобов'язаний вживати всіх заходів, передбачених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, щодо зберігання товару, переданого йому на зберігання. Сертифікований склад зобов'язаний повернути володільцю складського свідоцтва товар у стані, передбаченому договором складського зберігання.
Відповідно до ст. 597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.
Нормами ст. 591 ЦК України визначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів.
З огляду на вищенаведене, законодавець встановив, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання кредитор, за аналогією із заставою, автоматично не набуває права власності на предмет притримання. У даному випадку кредитор отримує право задовольнити свої вимоги за рахунок вартості речі, яка притримується, в порядку, визначеному ст. 597 ЦК України
Виходячи із положень, які регулюють відносини застави, кредитор для задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника зобов'язаний ініціювати реалізацію притриманої речі шляхом її продажу з публічних торгів. Вказаній процедурі обов'язково передує прийняття рішення суду про звернення стягнення на притримувану річ.
Звернення стягнення на рухоме майно, що є об'єктом притримання, здійснюється у відповідності до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Відповідно статті 21 вказаного Закону притримання є видом забезпечувального обтяження.
В силу статті 24 даного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Згідно із ст. 25 зазначеного Закону, якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Реалізація майна провадиться державним виконавцем шляхом продажу речі з аукціону (публічних торгів). Процедура публічних торгів визначена у постанові КМУ № 1448 "Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставного майна".
Судами встановлено, що відповідно до вимог статті 24 вказаного вище Закону 05.11.2014 позивачем зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення вимог позивача про звернення стягнення на притримане майно є законними та обґрунтованими.
Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.
Згідно п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015 у справі № 910/25052/14 залишити без змін.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: Н. Кочерова
О. Євсіков