14 вересня 2015 року Справа № 910/29541/14-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Карабаня В.Я.,
суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. (суддя Смирнова Ю.М.)
та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Коршун Н.М.)
у справі№910/29541/14-г господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна"
простягнення 144 576 грн. 39 коп.
за участю представників:
від позивача Александрова Т.В., довіреність № 36 від 21.10.2014 р.
від відповідача Семенко І.В., довіреність № 57-15 від 07.09.2015 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. у справі №910/29541/14-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р., частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (далі - ТОВ "Слобожанський миловар") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" (далі - ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна") про стягнення 144 576 грн. 39 коп. боргу за поставлений товар. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12 485 грн. 91 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Приймаючи вказані судові рішення господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеним факт існування відповідної заборгованості відповідача перед позивачем, однак прийшли до висновку, що вказаний борг має бути зменшено на суму наданих відповідачем позивачу послуг.
Не погоджуючись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, ТОВ "Слобожанський миловар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить, з урахуванням уточнень, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р., рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. у справі №910/29541/14-г в частині відмови в задоволенні позову та передати справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В своїй касаційній скарзі позивач посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник, зокрема, вказує на те, що господарські суди не встановили обсяг наданих відповідачем послуг, а, отже, і їх вартість, та не визначили чи настав строк їх оплати. Крім того, на думку заявника, місцевий та апеляційний господарські суди також не звернули увагу на порушення відповідачем порядку зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.09.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "Слобожанський миловар" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.09.2015 р.
В судове засідання 14.09.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та до початку судового розгляду подав відзив на касаційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р., рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. у справі №910/29541/14-г в частині відмови в задоволенні позову та передати справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Вказане закріплено в ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України.
В ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2011 р. між ТОВ "Слобожанський миловар" (постачальником) та ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" (покупцем) укладено договір поставки товарів та надання послуг №21726.
За умовами цього договору постачальник постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товари згідно із замовленнями покупця та товаросупровідною документацією. Крім цього, покупець надає постачальнику рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги в порядку та за умовами додаткових угод до договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору №21726 від 01.01.2011 р. оплата за поставлений товар виконується шляхом банківського переказу на зазначений в ст. 11 договору рахунок постачальника протягом терміну платежу, встановленого п. 1.1 додатку №7, тобто протягом 50 днів з дня отримання товарів.
Одночасно, сторони погодили та виклали в п. 10.1 договору поставки товарів та надання послуг, що вказаний договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011 року. Строк дії договору автоматично продовжується на 1 рік у випадку, якщо не менше ніж за 6 місяців до закінчення його строку будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.
Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні норми закріплено в ст. 265 Господарського кодексу України.
В свою чергу, ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що укладений сторонами договір №21726 від 01.01.2011 р. за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи як договору поставки, так і договору про надання послуг.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено в ч.ч. 1, 2 ст. 692 вказаного кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Так, на думку позивача, відповідач у визначений договором строк не оплатив поставлений на виконання умов договору №21726 від 01.01.2011 р. товар в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 144 576 грн. 39 коп.
Стягнення вказаної заборгованості і є предметом судового розгляду у справі №910/29541/14-г.
Відповідач не спростовував факт поставки товару у відповідній кількості та факт його часткової оплати, однак заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на проведене ним зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі якого ним було зменшено суму, що підлягала сплаті за поставлений товар, на суми наданих позивачу послуг та нарахованих штрафів.
Свою правову позицію відповідач обґрунтовує положеннями п. 3.3 договору поставки товарів та надання послуг та п. 1.11 додатку №7 до договору.
В п. 3.3 вказаного договору, зокрема, закріплено, що відповідач має право зменшити оплату, яка належить постачальникові за товари на суму штрафів, вартість товарів, повернених постачальникові, наданих йому послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно договору та додатків, які складають невід'ємну частину договору, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться відповідачем без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). По результатах кожного місяця відповідач готує акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальникові. В актах звірки відображаються товарні накладні, надані постачальником, акти наданих послуг, надані покупцем, та інформація про платежі або залік вимог, що виконані сторонами. В свою чергу, постачальник повинен направити відповідачу підписаний акт звірки чи письмові мотивовані зауваження до нього. Ненадання підписаного акту або мотивованих зауважень протягом 14 календарних днів від дати надіслання акту означатиме згоду постачальника із даними, наведеними в акті. Акт звірки взаєморозрахунків містить інформацію тільки щодо тих поставок товарів, по яких отримано товарні та податкові накладні від постачальника, та які не мають розбіжностей стосовно затверджених цін та кількості фактично прийнятих товарів. В разі неотримання акту звірки взаєморозрахунків до 15 числа місяця, наступного за звітним, постачальник зобов'язаний у письмовій формі (у тому числі за допомогою електронної пошти) негайно повідомити відповідача про неотримання такого акту. Дане повідомлення повинно бути отримано відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним і постачальнику буде направлено дублікат такого акту. Якщо відповідач не отримав такого повідомлення - постачальник не має права в майбутньому посилатися на неотримання такого акту звірки взаєморозрахунків чи на незгоду з даними, які в ньому містяться.
В свою чергу, згідно п. 1.11 додатку №7 до договору відповідач має право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на вартість наданих постачальникові послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим додатком та додатком №7А та/чи №7Б або за будь-якими іншими додатками, які складають невід'ємну частину договору, шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться без підписання додаткових документів (актів, протоколів тощо). По факту надання послуг в повному обсязі відповідач готує акти приймання наданих послуг та направляє їх постачальникові. В свою чергу, постачальник повинен направити покупцю підписаний акт приймання наданих послуг чи письмові мотивовані зауваження. Ненадання підписаного акту або мотивованих зауважень протягом 14 календарних днів від дати надіслання акту означатиме згоду постачальника із даними, наведеними в акті. В разі неотримання актів приймання наданих послуг до 15 числа місяця наступного за звітним, постачальник зобов'язаний у письмовій формі (у тому числі за допомогою електронної пошти) негайно повідомити покупця про неотримання такого акту. Дане повідомлення повинно бути отримано відповідачем до 20 числа місяця наступного за звітним, і дублікат такого акту буде направлено постачальнику. Якщо відповідач не отримав такого повідомлення у вказаний вище термін, постачальник не має права в майбутньому посилатися на неотримання такого акту приймання наданих послуг чи на незгоду з даними, які в ньому містяться.
Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено наявні в матеріалах справи (не підписані позивачем) копії актів приймання наданих послуг №1004066 від 17.08.2012 р., №1003151 від 20.06.2012 р., №1002355 від 21.05.2012 р., №1002232 від 20.04.2012 р., №1001415 від 23.03.2012 р., №1000507 від 20.02.2012 р. на суму 132 090 грн. 48 коп., а також докази направлення відповідачем позивачу даних актів (списки згрупованих рекомендованих відправлень №053150984206 від 06.11.2014 р., №053150985504 від 26.11.2014 р., №053150985882 від 04.12.2014 р.).
Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що позивач не повертав відповідачу підписані акти приймання наданих послуг та не надавав будь-яких зауваження до цих актів в порядку передбаченому умовами договору №21726 від 01.01.2011 р.
Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що сторони в договорі поставки товарів та надання послуг погодили інший порядок заліку зустрічних однорідних вимог, ніж той, що передбачено ст. 601 Цивільного кодексу України.
З огляду на це та враховуючи принцип свободи договору господарські суди попередніх інстанцій визнали правомірним одностороннє зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог на суму 132 090 грн. 48 коп., через що відмовили в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Одночасно, господарські суди не погодились із зменшенням оплати поставленого товару на суму нарахованих відповідачем штрафів, оскільки останнім не доведено наявності підстав для їх нарахування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з прийнятими у справі №910/29541/14-г рішеннями в частині задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 12 485 грн. 91 коп. Проте, господарський суд касаційної інстанції вважає передчасними та необґрунтованими висновки місцевого та апеляційного господарських судів про зарахування 132 090 грн. 48 коп., як зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.
За змістом вказаної норми зарахуванню підлягають лише реальні вимоги, тобто ті, що підлягають виконанню.
В свою чергу, місцевим та апеляційним господарськими судами в процесі судового розгляду справи №910/29541/14-г не досліджено порядок визначення ціни та оплати наданих за договором №21726 від 01.01.2011 р. послуг, отже, судами не встановлено чи настав строк їх оплати.
Вказана обставина є істотною для вирішення по суті спору у даній справі, оскільки зустрічне зобов'язання з оплати наданих послуг підлягає зарахуванню, лише у випадку настання строку їх оплати.
Також, в матеріалах справи відсутня заява ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" адресована ТОВ "Слобожанський миловар" про зарахування зустрічних однорідних вимог, наявність якої передбачена ст. 601 Цивільного кодексу України. А отже суди попередніх інстанцій безпідставно прийшли до висновку про відповідність такого зарахування зустрічних однорідних вимог нормам чинного законодавства України.
Крім того, слід зауважити, що суд не позбавлений права звернутися, у разі необхідності, до фахівців, що володіють спеціальними знаннями, з метою встановлення суми оплати товару поставленого позивачем відповідачу за договором № 21726 від 01.01.2011 р. та додатків до нього з урахуванням наданих відповідачем послуг.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову прийняті з порушенням принципу всебічності та повноти розгляду судової справи та підлягають скасуванню.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, справа №910/29541/14-г в частині відмови в задоволенні позову підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. у справі №910/29541/14-г скасувати в частині відмови в задоволенні позову.
В цій частині справу №910/29541/14-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. у справі №910/29541/14-г залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Судді А.С. Ємельянов
Л.В. Ковтонюк