18 вересня 2015 року справа № 823/2137/15
14 год. 05 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Рідзеля О.А.,
при секретарі судового засідання Педані О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
13.08.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом звернулась Смілянська об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Черкаській області (далі-позивач), в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 2907 грн 48 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, має податковий борг, який виник у зв'язку із несплатою у строки, визначені Податковим кодексом України, єдиного податку на загальну суму 2907 грн 48 коп. Заборгованість у добровільному порядку протягом строків, визначених чинним законодавством, не погашена, тому податковий орган звернувся до суду із відповідним позовом.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надіславши 31.08.2015 клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання повторно не прибув, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, заперечення на позовне надходило.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно з частини 1 статті 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З письмових доказів у справі суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.04.2009, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 В02 №291419.
Відповідач взятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків з 08.05.2009 за № 9581 про що свідчить довідка форми 4-ОПП № 5276 від 11.05.2009.
Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 27.07.2012 відповідач обрав спрощену систему оподаткування (група 3, ставка єдиного податку 5 %; вид діяльності згідно з КВЕД - роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля з лотків на ринках іншими товарами). Є платником єдиного податку про що свідчить корінець свідоцтва ОСОБА_1 Б № 157184, згідно якого свідоцтво про сплату єдиного податку ОСОБА_1 отримав 27.07.2012.
Згодом цього ж року відповідачем до позивача було подано заяву від 14.12.2012 про зміну ставки та про перехід на іншу групу платника єдиного податку з 01.01.2013 (група 2, ставка єдиного податку 20 %; вид діяльності згідно з КВЕД - роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами; роздрібна торгівля з лотків на ринках іншими товарами).
Отже, відповідач, зважаючи на вищевказане та вимоги частини 8 статті 19, частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі - ГК України), визнається суб'єктом господарювання та зобов'язаний вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/-96-ВР кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI(надалі за текстом - ПК України).
Відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1. статті даного кодексу до місцевих податків належать, зокрема єдиний податок.
Положеннями п.п.16.1.4п.16.1статті16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пункту 298.1 статті 298 цього кодексу порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті.
Пунктами 293.1, 293.2 статті 293 ПК України встановлені ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Так пунктами 295.1, 295.4 статті 295 даного кодексу передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII на 1 січня 2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.
Згідно пункту 122.1 статті 122 несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Контролюючі органи мають право відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач є суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.
Рішенням Смілянської міської ради Черкаської області від 22.12.2011 № 18-2/VI встановлено ставки єдиного податку на 2012 рік. Вказаним рішенням ставка єдиного податку відповідно до виду діяльності, обраної відповідачем станом на час виникнення заборгованості, становить 20 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року.
Суд звертає увагу на те, що рішення Смілянської міської ради Черкаської області від 22.12.2011 № 18-2/VI є діючим і на даний час. Рішення про встановлення ставок єдиного податку для платників першої та другої групи на наступні звітні роки, починаючи з 2013 року не приймалися.
У порушення вимог податкового законодавства відповідач не здійснював в повному обсязі сплату єдиного податку, а саме за лютий 2014 року, березень-вересень 2014 року (з урахуванням переплати у розмірі 15 грн 72 коп.).
Також, головним державним ревізором - інспектором відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області 08.10.2014 року проведено камеральну перевірку з питань несвоєчасної сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Перевіркою встановлено, що відповідачем порушено п. 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата єдиного податку за лютий-вересень 2014 року.
Відповідно до даного акту від 08.10.2014 винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.11.2014, яким на підставі статті 122 Податкового кодексу України застосовано до відповідача штрафні санкції в розмірі 974 грн 40 коп.(копія розрахунку штрафних санкцій міститься у матеріалах справи). Дане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу та повернуто за закінченням терміну зберігання, оскаржено не було, визначене податкове зобов'язання в добровільному порядку не сплачено.
Таким чином, як вбачається із зворотнього боку облікової картки з єдиного податку та розрахунку податкового боргу заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 2907 грн 48 коп.
Згідно пункту 56.1, підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З письмових доказів у справі суд встановив, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивачу прийняв податкову вимогу форми «Ф» від 06.05.2014 № 331-25 на суму 471 грн 48 коп. Вказана вимога отримана відповідачем 04.05.2014. В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов'язання не сплатив.
У зв'язку з наявністю податкового боргу податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.05.2014, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно пункту 87.11. статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь державного бюджету через Смілянську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління ДФС у Черкаській області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 39620821) податковий борг в розмірі 2907(дві тисячі дев'ятсот сім) грн. 48 коп.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Рідзель