18 вересня 2015 року справа № 823/1900/15
17 год. 10 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
при секретарі судового засідання - Педані О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути податковий борг у розмірі 1632 грн 22 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, має непогашену заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 1632 грн. 22 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Позивач в судове засідання не прибув, 04.09.2015 надав суду клопотання, в якому позов підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи проводити без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання повторно не прибув, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, заперечення на позов не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно з частини 1 статті 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З письмових доказів у справі суд встановив, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 16.11.2012 та 23.03.2015 припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, номер запису 20180060002001753, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 29.05.2015 (а.с. 5-6).
Відповідач перебував на облік в органах державної податкової служби як платник податків з 09.11.2012 за № 10805 про що свідчить довідка форми 4-ОПП № 1523271400048 від 03.06.2015 (а.с. 7).
Крім того, під час зайняття підприємницькою діяльністю, відповідач згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.11.2012 обрав спрощену систему оподаткування з 01.12.2012 (група 1, ставка єдиного податку 10 %; вид діяльності згідно з КВЕД - роздрібна торгівля з лотків та на ринках текстильними виробами, одягом та взуттям) (а.с.9).
Отже, відповідач, зважаючи на вищевказане та вимоги частини 8 статті 19, частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі - ГК України), визнається суб'єктом господарювання та зобов'язаний вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/-96-ВР кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).
Відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1. статті даного кодексу до місцевих податків належать, зокрема єдиний податок.
Положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пункту 298.1 статті 298 цього кодексу порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті.
Пунктами 293.1, 293.2 статті 293 ПК України встановлені ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Так пунктами 295.1, 295.4 статті 295 даного кодексу передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII на 1 січня 2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.
З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач є платником податку першої групи, ставка відповідно до виду діяльності, обраної відповідачем складає 121 грн 80 коп.
У порушення вимог податкового законодавства відповідач не здійснював в повному обсязі сплату єдиного податку, а саме за 2014 рік, тому за ним рахується податковий борг у сумі 1461 грн 60 коп. Дана заборгованість підтверджується обліковою карткою платника податків станом на 31.12.2014.
В той же час, на підставі статті 129 Податкового кодексу України за порушення строків сплати узгоджених зобов'язань з єдиного податку відповідачу нараховано пеню з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день: виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті; заниження; виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, загальний розмір якої згідно наданої позивачем облікової картки платника податків становить 39 коп.
Як наслідок, загальна сума боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зі сплати єдиного податку з урахування недоїмки в розмірі 170 грн 23 коп. та пені в розмірі 39 коп., складає 1632 грн 22 коп.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З письмових доказів у справі суд встановив, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв та надіслав податкову вимогу форми «Ф» від 21.04.2015 № 153-10 на суму 1632 грн 22 коп. В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов'язання не сплатив.
Згідно пункту 87.11. статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Суд зазначає, що питання стягнення податкового боргу з фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, врегульоване Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462 (далі - Порядок).
Так, у відповідності до пп. 4 п. 11.32 Порядку державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Згідно пп. 5 п. 11.32 Порядку у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Положеннями пп. 6 п. 11.32 Порядку також передбачено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
З огляду на викладене, суд вважає, що припинення підприємницької діяльності та виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення податкового боргу.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (20901, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Піщана, буд. 14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь бюджету через Кам'янську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління ДФС у Черкаській області (20800, Черкаська область, м. Кам'янка, вул. Декабристів, 2, ідентифікаційний код 39604066) податковий борг з єдиного податку у сумі 1632 (одну тисячу шістсот тридцять дві) грн. 22 коп.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Рідзель