копія
19 грудня 2011 р. Справа № 2a-1870/8893/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 арбітражного керуючого ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії,-
Ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 арбітражний керуючий ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач), в якому просить суд зобов'язати відповідача зняти арешти, накладені на майно ОСОБА_2, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №11745494 від 20.10.2011 р. та № 11745704 від 20.10.2011 р.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою господарського суду Сумської області від 21.09.2010 року по справі № 12/7-10 Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.04.2011 року по справі № 12/7-10 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпоряджання майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпоряджання майном банкрута не допускається.
20.10.2011 р. державним виконавцем Зарічного ВДВС Сумського МУЮ на виконання Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 17.03.2011 по справі № 2-1337/11 було винесено постанову про арешт майна банкрута ОСОБА_2 на стягнення аліментів на користь ОСОБА_4.
Арбітражним керуючим ОСОБА_3 було отримано заяву ОСОБА_4 про включення до реєстру вимог кредиторів по справі №12/7-10 про банкрутство ФО-П ОСОБА_2 грошових вимог про стягнення аліментів відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми № 2-1337/11.
Після розгляду заяви ОСОБА_4, її було повідомлено, що кредиторські вимоги щодо виплати аліментів включено до першої черги реєстру вимог кредиторів по справі № 12/7-10 в повному обсязі.
14.11.2011 р. арбітражним керуючим ОСОБА_3 було подано лист до Зарічного ВДВС Сумського МУЮ з проханням зняти накладений державним виконавцем Загорним Д.С. арешт на майно банкрута ФО-П ОСОБА_2І та інші обмеження щодо розпорядження його майном.
Однак, листом № 2/11/ 31459 від 25.11.2011 р. арбітражному керуючому ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні її заяви на тій підставі, що ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає зняття арештів у разі ліквідації юридичної особи, а не з фізичної особи.
Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею (ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Таким чином, майно ОСОБА_2, на яке накладено арешт, входить до складу ліквідаційної маси, але аби задовольнити вимоги ОСОБА_4 та розпочати виплати аліментів необхідне знаття накладених арештів та реалізація майна банкрута, чому перешкоджає відмова державного виконавця зняти накладений арешт.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки на виконанні в відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-1337, виданого 22.01.2011 Зарічним районним судом м.Суми, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу та виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого листа. Боржник самостійно рішення суду не виконує. Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що боржнику на праві приватної власності належить нерухоме майно. З метою забезпечення реального виконання рішення 20.10.2011 державним виконавцем, керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка направлена сторонам до відома.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений на майно, може бути знятий в разі завершення виконавчого провадження, на даний час боржник має значну заборгованість по сплаті аліментів, тому завершити виконавче провадження немає жодних підстав.
Постановою державного виконавця накладено арешт на майно фізичної особи боржника ОСОБА_2 Згідно ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документу ліквідатору у разі ліквідації боржника - юридичної особи. Враховуючи вищевикладене, підстав для знаття арешту з ФО-П ОСОБА_2 немає, тому що арешт накладено на майно фізичної особи боржника ОСОБА_2 з метою забезпечення реального виконання рішення щодо стягнення аліментів. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна чи коштів боржника в разі незавершеного виконавчого провадження може бути знятий тільки за рішенням суду.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених вище, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доводи представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою господарського суду Сумської області від 21.09.2010 року по справі № 12/7-10 (а.с. 6-9) фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; з дня прийняття вказаної постанови скасовуються арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, в тому числі податкова застава. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.04.2011 р. у справі № 12/7-10 (а.с. 10-14) призначено ліквідатором банкрута - ФОП ОСОБА_2 арбітражного керуючого ОСОБА_3, зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру.
Також встановлено, що постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби ВП №28046801 від 20.10.2011 р. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1337 від 22.01.2011 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/3 частини з усіх його доходів, накладено арешт на майно боржника, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15).
Оцінюючи правомірність накладення відповідачем арешту на майно боржника суд входить з наступного.
Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпоряджання майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпоряджання майном банкрута не допускається.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею (ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Таким чином, накладений постановою відповідача від 20.10.2011 року арешт на майно ОСОБА_2 суперечить приписам ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та постанові господарського суду Сумської області від 21.09.2010 р. по справі № 12/7-10.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зняти арешт зі спірного майна є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №11745494 від 20.10.2011 р. та № 11745704 від 20.10.2011 р., то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
За змістом статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Згідно зі статтею 162 КАС України, суд у разі задоволення позовних вимог приймає постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, правовою підставою для звернення до суду і прийняття судом рішення на користь позивача є наявність порушення його прав та інтересів з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.
При цьому суд зазначає, що обов'язок зареєструвати зняття арештів зі спірного майна (припинення публічного обтяження) виникне у відповідача лише у майбутньому. І лише у разі невиконання вказаного обов'язку у встановлений законом строк у позивача з'являться правові підстави вимагати спонукання відповідача до виконання цих дій у судовому порядку.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи №11745494 від 20.10.2011 р. та № 11745704 від 20.10.2011 р. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 арбітражного керуючого ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт, накладений постановою ВП № 28045801 від 20.10.2011 року на майно ОСОБА_2, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Д.М. Савченко
З оригіналом згідно
Суддя Д.М. Савченко
Повний текст постанови складено 22.12.2011 року.