Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
16 вересня 2015 року Справа № П/811/1712/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Побочій О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представник відповідача - не прибув,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 30 квітня 2015 року №472 “Про надзвичайну подію за участю працівників ДАІ та покарання винних” в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора з технічного нагляду відділення ДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів при УМВС України в області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з технічного нагляду відділення ДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів при УМВС України в області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ не конкретизовано в частині допущених порушень, а наведений в тексті наказу стислий виклад обставин, які відбулися 14 березня 2015 року, описано зі значними перекрученнями, що істотно впливає на висновки щодо дій ОСОБА_1
Так, позивач зазначає, що в оскаржуваному наказі зазначено недостовірні твердження про видачу ОСОБА_4 усного наказу не залишати під час патрулювання у вечірній час території м. Долинська, про заїзд на службовому автомобілі у двір будинку по вул. Куйбишева у смт. Устинівка Кіровоградської області.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що правомірно зайшов у двір приватного домоволодіння по вул. Куйбишева у смт. Устинівка, оскільки мав на меті припинити протиправні дії, які ймовірно чинилися щодо невідомої тоді жінки.
На думку позивача, службове розслідування проведено упереджено та з порушенням порядку, визначеного Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 12.03.2013 р. №230, оскільки комісією взято до уваги лише письмові пояснення, написані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 безпосередньо в лікарні під диктовку безпосереднього начальника та під дією медичних препаратів; не вжито заходів щодо опитування ОСОБА_6; взято до уваги покази зацікавлених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Позивач наголошує на тому, що в ході службового розслідування він через перебування на лікарняному був позбавлений можливості належним чином користуватися правами, наданими йому пунктом 6.3 Інструкції про порядок службових розслідувань в органах внутрішніх справ.
ОСОБА_1 стверджує, що в оскаржуваному наказі напад на нього та ОСОБА_9 безпідставно названо конфліктною ситуацією та бійкою, так як з їх боку жодних неправомірних та агресивних дій по відношенню до водія і пасажирів автомобіля ВАЗ-2108 не було, тілесні ушкодження ними не наносилися.
Крім того, позивач зазначає, що неадекватна поведінка водія і пасажирів автомобіля ВАЗ-2108 спричинена їх перебуванням у стані сильного алкогольного сп'яніння, однак це не відображено у висновках службового розслідування.
У судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги.
Окремо представник позивача наголосив, що в оскаржуваному наказі не наведено мотивів застосування до ОСОБА_1 такого суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, з урахуванням його статусу як учасника бойових дій та відсутності у нього за весь час служби в органах внутрішніх справ стягнень.
Відповідач позовних вимог не визнав та наголосив на обгрунтованості висновків службового розслідування та правомірності оскарженого позивачем ОСОБА_10 (Т.2, а.с. 4-5).
Так, у письмових запереченнях проти позову відповідач підтримує встановлені службовим розслідуванням обставини та деталізує події, що передували винесенню оскарженого ОСОБА_10.
Зокрема, у висновку службового розслідування відповідач наголошує, що 14 березня 2015 начальник відділення ДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів при УМВС в області капітан ОСОБА_4 видав усний наказ ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на службовому автомобілі ВАЗ-21099, державний номерний знак 0072, здійснити патрулювання м. Долинська у вечірній час з метою профілактики скоєння учасниками дорожнього руху адміністративних правопорушень та дорожньо-транспортних пригод.
Проте, ігноруючи такий наказ, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поїхали на службовому автомобілі на територію Устинівського району.
Близько 23:00 год., перебуваючи у смт. Устинівка, вказані працівники ДАІ помітили автомобіль ВАЗ-2108, що рухався їм назустріч з увімкненим дальнім світлом фар.
У зв'язку із тим, що ВАЗ-2108 на вимогу ОСОБА_5 не зупинився, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на службовому автомобілі ВАЗ-21099 розпочали переслідування такого автомобіля.
При цьому відповідач вважає, що позивач допустив ряд порушень заходів особистої безпеки та знехтував безпекою інших учасників дорожнього руху, вимкнувши світло фар та не повідомивши про початок переслідування чергову частину найближчого райвідділу.
Коли обидва транспортні засоби знаходилися на вул. Куйбишева смт. Устинівка, переслідуваний автомобіль ВАЗ-2108, д.н.з. В А 1473 ВЕ заїхав у двір будинку №112.
Натомість ОСОБА_1, заїхавши за паркан домоволодіння, зупинив службовий автомобіль.
Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_1 побігли всередину двору наздоганяти автомобіль НОМЕР_1. На території городу, що розташований за двором вказаного домоволодіння, між працівниками ДАІ з одного боку та водієм і пасажирами автомобіля НОМЕР_1 - з іншого, виникла конфліктна ситуація, що переросла в бійку.
З огляду на чисельну меншість, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вибігли з двору та сіли в службовий автомобіль.
Надалі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поїхали з вул. Куйбишева та направилися до батька останнього, ОСОБА_11, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, який викликав їм швидку медичну допомогу, після чого обох працівників ДАІ доставлено до Устинівської центральної районної лікарні, де їх було госпіталізовано де і в подальшому проходили лікування в Кіровоградській обласній лікарні та лікарні УМВС.
За таких умов відповідач вважає, що наслідком недотримання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника органів внутрішніх справ стало те, що дані працівники без належних на те підстав, не вживши заходів для своєї особистої безпеки, зайшли у двір приватного домоволодіння, чим порушили вимоги статті 11 Закону України “Про міліцію”, відповідно до положень якої міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право входити безперешкодно у будь-який час доби на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців; перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили.
Представник відповідача вважає, що позивачем також порушено пункт 1.1 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Окрім того, представник відповідача вказує, що при обранні дисциплінарного стягнення було враховано всі критерії та обставини справи.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі було відкладено до 21 вересня 2015 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши й інші докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 з 31 липня 2009 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ УМВС України в Кіровоградській області (Т.1, а.с.18).
З 25 лютого 2015 року позивач перебував на посаді інспектора з технічного нагляду відділення ДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів при УМВС України в області відповідно до ОСОБА_10 від 17 березня 2015 року №101 о/с (Т.2, а.с. 15).
ОСОБА_10 УМВС України в Кіровоградській області від 15 березня 2015 року №235 “Про призначення та проведення службового розслідування” створено комісію з проведення службового розслідування, якій доручено провести повне, всебічне та об'єктивне службове розслідування з метою дослідження обставин отримання тілесних ушкоджень інспектором з організації дорожнього руху відділення ДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів при УМВС в області лейтенантом міліції ОСОБА_5 та інспектором з технічного нагляду цього ж підрозділу лейтенантом міліції ОСОБА_1 (Т.1, а.с. 60).
Висновком службового розслідування обставин отримання тілесних ушкоджень працівниками ВДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів при УМВС ОСОБА_1 та ОСОБА_5, затвердженим 14 квітня 2015 року т.в.о начальника УМВС України в Кіровоградській області, запропоновано, серед іншого, звільнити з посади інспектора з технічного нагляду відділення ДАІ з обслуговування Долинського та Устиніського районів при УМВС України в Кіровоградській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 за порушення вимог статей 5, 11 Закону України “Про міліцію”, Присяги працівника органів внутрішніх справ, статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п.1.1 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося у нехтуванні заходами особистої безпеки та непрофесійних діях, які у подальшому призвели до виникнення конфліктної ситуації (Т.1, а.с.203-213).
Як наслідок, 30 квітня 2015 року т.в.о Начальника УМВС в Кіровоградській області полковник міліції ОСОБА_12 виніс ОСОБА_10 №472 “Про надзвичайну подію за участю працівника ДАІ та покарання винних”, яким, зокрема, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади (Т.1, а.с.6).
Позивач піддає сумніву правомірність ОСОБА_10, зокрема, через низку процедурних порушень, які допустив відповідач при проведенні службового розслідування.
Так, сторона позивача акцентувала увагу на тому, що відповідачем під час проведення службового розслідування взято до уваги лише письмові пояснення, написані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в лікарні під диктовку безпосереднього начальника і під дією медичних препаратів; не вжито заходів щодо опитування ОСОБА_6; взято до уваги покази зацікавлених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Також позивач зазначав, що під час службового розслідування він через перебування на лікарняному був позбавлений можливості належним чином користуватися правами, наданими йому пунктом 6.3 Інструкції про порядок службових розслідувань в органах внутрішніх справ.
Суд зазначає, що порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні унормовано Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція №230).
Пунктом 1.2. Інструкції №230 службове розслідування визначається як комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Отже, метою проведення службового розслідування є вжиття заходів для всебічного встановлення обставин, які стали підставою для призначення такого службового розслідування та ступеня вини особи, якою вчинено дисциплінарний проступок.
З метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, виконавець (голова, члени комісії) має право, зокрема: викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 Інструкції №230).
Тобто, відібрання від інших осіб пояснень у межах службового розслідування є правом, а не обов'язком посадових осіб, які проводять таке розслідування.
Відтак, факт невідібрання під час службового розслідування пояснень у ОСОБА_6 підлягає оцінці у контексті повноти, всебічності та об'єктивності встановлених розслідуванням обставин, однак не може бути безумовною підставою для скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Так само, не підлягає самостійній оцінці у межах спірних правовідносин факт відібрання відповідачем пояснень у інших учасників подій 14 березня 2015 року: ОСОБА_7 та ОСОБА_8
У свою чергу, пунктом 6.3 Інструкції визначено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Зі змісту вищезгаданого висновку службового розслідування вбачається, що комісією досліджувалися усі пояснення ОСОБА_1, які неодноразово надавалися ним під час службового розслідування.
При цьому, такі пояснення долучені до матеріалів службового розслідування (Т.1, а.с.203-213, Т.1, а.с. 61, 71-72, 75-78, 92-95).
З огляду на викладене, суд не має правових підстав для висновку про порушення відповідачем вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України під час проведення службового розслідування, призначеного наказом УМВС України в Кіровоградській області від 15 березня 2015 року №235.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та з пояснень, наданих позивачем та представниками сторін у судовому засіданні, спір між сторонами існує також щодо фактичних обставин, які передували винесенню оскарженого ОСОБА_10 та кваліфікації дій позивача, вчинених ним 14 березня 2015 року.
Так, на думку відповідача, дисциплінарне порушення ОСОБА_1, що виразилося у нехтуванні заходами особистої безпеки та непрофесійних діях, які в подальшому призвели до виникнення конфліктної ситуації, полягало у:
- невиконанні усного наказу начальника підрозділу та від'їзді без його дозволу на службовому автомобілі до смт. Устинівки;
- вході у двір приватного домоволодіння без належних на те підстав;
- невжитті заходів для своєї особистої безпеки.
В ході службового розслідування встановлено, що 14 березня 2015 року начальник ВДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів капітан міліції ОСОБА_4 видав усний наказ ОСОБА_1 та ОСОБА_5 здійснити патрулювання м. Долинська у вечірній час з метою профілактики скоєння учасниками дорожнього руху адміністративних правопорушень та дорожньо-транспортних пригод. При цьому увагу вказаних працівників було акцентовано на неухильному дотриманні положень законодавства та заходів особистої безпеки, а також наголошено на негайному інформуванні при виникненні будь-яких нестандартних ситуацій. Окремо ОСОБА_4 заборонив підлеглим залишати територію м. Долинська на службовому автомобілі ВАЗ-21099, н.з.120072. Водночас до графіку несення служби особовим складом ВДАІ відповідні зміни внесені не були.
У свою чергу ОСОБА_5 та ОСОБА_1, свідомо ігноруючи усний наказ ОСОБА_4 про профілактичне патрулювання м. Долинська, поїхали на службовому автомобілі ВАЗ-21099, н.з.120072 на територію Устинівського району.
Близько 23-00 год. у смт. Устинівка вказаними працівниками помічено автомобіль, що рухався їм назустріч. ОСОБА_5 вийшов на проїзну частину та жезлом подав водію транспортного засобу, що наближався вимогу про зупинку. Однак автомобіль ВАЗ-2108 не зупинився та ОСОБА_5 жезлом, що знаходився в його правій руці наніс удар по склу лівої дверки транспортного засобу.
Зважаючи на ту обставину, що автомобіль ВАЗ-2108 не зупинився, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на службовому автомобілі ВАЗ-21099, н.з.120072 із увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів розпочали переслідування автомобіля ВАЗ-2108. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про переслідування автомобіля ВАЗ-2108, водій якого не виконав вимогу про зупинку, свого начальника ОСОБА_13 та чергову частину Устинівського РВ не повідомили.
Коли обидва транспортні засоби знаходилися на вул. Куйбишева смт. Устинівка, то автомобіль ВАЗ-2108, н.з ВА 1473 ВЕ заїхав у двір будинку 112. ОСОБА_1, заїхавши за паркан домоволодіння, зупинив службовий автомобіль ВАЗ-21099, н.з.120072. Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_1 побігли всередину двору наздоганяти автомобіль ВАЗ-2108, н.з. ВА 1473 ВЕ. На території городу, розташованого за двором вказаного домоволодіння між працівниками ДАІ з одного боку та водієм і пасажирами автомобіля ВАЗ-2108, н.з. ВА 1473 ВЕ - з іншого, виникла конфліктна ситуація, що переросла в бійку.
З огляду на чисельну меншість, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вибігли з двору та сіли в службовий автомобіль. У цей час їх із предметом, схожим на граблі, в руках наздоганяв громадянин ОСОБА_7, якого супроводжували троє його товаришів. Після того, як працівники ДАІ вже знаходилися в салоні службового автомобіля, ОСОБА_7 розпочав наносити удари граблями по капоту та інших деталях кузова транспортного засобу, а також по проблискових маячках.
У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поїхали з вул. Куйбишева та направилися до батька останнього, ОСОБА_11, який згодом викликав їм швидку медичну допомогу, після чого обох працівників ДАІ доставлено до Устинівської центральної районної лікарні, де їх було госпіталізовано. Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_5 лікувалися в Кіровоградській обласній лікарні та лікарні УМВС (Т.1, а.с.203-213).
Натомість, спростовуючи висновки відповідача про невиконання усного наказу начальника підрозділу та від'їзд без його дозволу на службовому автомобілі до смт. Устинівки, позивач пояснив, що 14 березня 2015 року близько полудня у кабінеті ОСОБА_1 начальник ВДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів капітан міліції ОСОБА_4 дав позивачеві та його напарникові ОСОБА_5 усну вказівку заступати у вечірній час на патрулювання Долинського та Устинівського районів з метою виявлення нетверезих водіїв.
Аналогічні свідчення надав допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який перебував разом із ОСОБА_1 у його службовому кабінеті.
Так, зокрема, ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_4 віддав їм з ОСОБА_1 усний наказ необхідність нічного патрулювання на виявлення нетверезих водіїв на території обслуговування, тобто Долинського та Устинівського районів.
Разом з тим свідок ОСОБА_4 повідомив, що 14 березня 2015 року дійсно надав вказівку ОСОБА_5 та ОСОБА_1 здійснювати патрулювання з метою профілактики правопорушень, однак територією патрулювання мало бути лише м. Долинська. Разом з тим свідок ОСОБА_4 не зміг пригадати дослівно текст відданого ним наказу.
Співставляючи пояснення позивача та показання свідків, суд доходить висновку, що факт видачі усного наказу начальника ВДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів капітан міліції ОСОБА_4 про здійснення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 14 березня 2015 року вечірнього патрулювання є підтвердженим.
Разом з тим, зазначений наказ в частині місця проведення такого патрулювання по-різному сприймався особою, яка його віддавала та підлеглими, які повинні були його виконувати, тобто був нечітким та незрозумілим, що унеможливлювало його точне виконання.
Суд наголошує, що статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарний проступок визначається як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Службова дисципліна визначається як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).
При цьому, за змістом частин першої, другої статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики.
У свою чергу, частини перша, друга, п'ята статті 4 Дисциплінарного статуту наголошують, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. ОСОБА_10 можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. ОСОБА_10 повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.
Отже, однією із законодавчо встановлених вимог до наказу є його зрозумілість, що є гарантією беззаперечного та точного виконання такого наказу.
Відтак, нечіткість усного наказу начальника ВДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів капітана міліції ОСОБА_4 про здійснення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вечірнього патрулювання 14 березня 2015 року унеможливлює оцінку дій позивача щодо повноти і точності його виконання, а відтак - і притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу.
Щодо підстав перебування позивача у дворі домоволодіння, розташованого за адресою вул. Куйбишева, 112, смт. Устинівка, суд зазначає наступне.
В оскарженому ОСОБА_10 та у Висновку службового розслідування йдеться про те, що інспектор на службовому автомобілі заїхав за паркан домоволодіння, у той час як позивач стверджує, що з огляду на тричі подану ОСОБА_5 команду гальмувати, спинив автомобіль перед умовною лінією паркану.
Запис відеореєєстратора службового автомобіля, переглянутий у судовому засіданні підтверджує, що ОСОБА_1 зупинив автомобіль після поданої ОСОБА_5 команди гальмувати, однак не дозволяє достеменно стверджувати про перетин автомобілем межі домоволодіння.
Посилання відповідача на те, що характер слідів зупинки автомобіля свідчить про заїзд за паркан приватної власності, суд оцінює критично, оскільки у межах службового розслідування відсутні будь-які докази, які ідентифікували б відбитки автомобільного протектора службового ВАЗ-21099, яким керував позивач.
Будь-якими іншими належними та допустимими доказами факт перетину автомобілем лінії домоволодіння відповідач не підтверджує.
За таких умов суд вважає недоведеним факт заїзду службового автомобіля на територію домоволодіння.
Водночас, з огляду на запис відеореєстратора, неспростовним є те, що після зупинки автомобіля ОСОБА_1, слідом за ОСОБА_5, залишив службовий автомобіль та побіг у подвір'я, а потім - у город, де спинився переслідуваний ВАЗ 2108.
Позивач вважає, що діяв відповідно до вимог пункту 15 статті 11 Закону України “Про міліцію”, оскільки мав обґрунтовані підстави вважати, що особи, які перебувають у переслідуваному автомобілі на території згаданого домоволодіння, чинять протиправні дії відносно невідомої жінки.
Так, ОСОБА_1 стверджує, що двічі почув жіночий крик.
Вперше позивач почув крик, коли переслідуваний автомобіль заїхав у двір домоволодіння в смт. Устинівка по вул. Куйбишева. При цьому ОСОБА_1 запідозрив, що водій переслідуваного транспортного засобу збив когось у дворі.
Після того, як позивач з метою надання допомоги ймовірній потерпілій особі, слідом за ОСОБА_5 залишив службовий автомобіль, він почув другий крик безпосередньо із автомобіля ВАЗ 2108, що продовжував рух вглиб двору.
За таких умов позивач дійшов висновку, що злочин чиниться відносно особи, яка перебуває в автомобілі. Крім того, ОСОБА_1 враховував і попередню поведінку водія переслідуваного транспортного засобу, який не зупинився на вимогу інспектора ДАІ та намагався втікти від переслідування.
Свідок ОСОБА_5 вказав, що також двічі чув жіночий крик, у зв'язку з чим у нього виникла підозра про скоєння злочину щодо такої жінки, що обумовило його вхід на територію приватного домоволодіння.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка неповнолітня ОСОБА_6 вказала, що 14 березня 2015 року перебувала в салоні автомобіля ВАЗ-2108, який переслідували працівники ДАІ.
Свідок ОСОБА_6 повідомила також, що під час втечі, на подвір'ї будинку, розташованого в смт. Устинівка по вул. Куйбишева, та при виїзді з нього на город двічі кричала зі страху, оскільки злякалася ймовірного зіткнення автомобіля з деревом та через те, що автомобіль підкинуло на ямі.
Підпункт „б“ пункту 15 частини першої статті 11 Закону України “Про міліцію” надає міліції, для виконання покладених на неї обов'язків, право входити безперешкодно у будь-який час доби на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах.
За таких умов, інкримінуючи позивачеві порушення вимог статті 11 Закону України „Про міліцію“ відповідач при проведенні службового розслідування, з метою підтвердження чи спростування пояснень ОСОБА_1 про обставин, які спричинили його вхід до приватного домоволодіння, розташованого по вул. Куйбишева в смт. Устинівка, повинен був відібрати пояснення у ОСОБА_6
Проте, як зазначалося вище, ОСОБА_6 у межах службового розслідування опитана не була.
За таких умов суд вважає передчасними висновки відповідача про вхід ОСОБА_1 у двір приватного домоволодіння без достатніх на те підстав та порушення ним вимог статті 11 Закону України „Про міліцію“.
Щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, який виразився у нехтуванні заходами особистої безпеки та непрофесійних діях, суд зазначає таке.
Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його сім'ї та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій (частина друга статті 21 Закону України “Про міліцію“).
Так, з метою реалізації гарантованого державою захисту життя і здоров'я працівника міліції Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року №111 (далі- Інструкція №111) визначено заходи особистої безпеки працівників підрозділів ДПС.
Серед іншого, Інструкцією №111 унормовано порядок дій працівників ДПС під час здійснення переслідування транспортного засобу.
У судовому засіданні сторона позивача наголошувала на тому, що всупереч вимогам законодавства службовий автомобіль не було обладнано засобами радіозв'язку, а позивач та ОСОБА_5 не мали табельної вогнепальної зброї та спецзасобів, тому не могли вжити заходів щодо забезпечення особистої безпеки.
Суд зауважує, що Інструкцією №111 презюмується обладнання службового автомобіля пристроями радіозв'язку та наявність у працівника міліції вогнепальної зброї, яку, зокрема, необхідно приготувати до застосування після зупинки транспортного засобу, що переслідувався (абзац четвертий підпункту 16.3.7 пункту 16.3).
Проте, з огляду на предмет спору, суд утримується від правової оцінки дій відповідача та керівника позивача - ОСОБА_4 щодо необладнання службового автомобіля засобами радіозв'язку та забезпечення працівників міліції табельною зброєю.
Водночас, відсутність вогнепальної зброї та засобів радіозв'язку у службовому автомобілі не звільняє працівника підрозділу ДПС від обов'язку виконання імперативних приписів Інструкції №111 щодо збереження особистої безпеки при переслідуванні транспортних засобів в частині, що не вимагає застосування табельної вогнепальної зброї.
Крім того, положеннями Інструкції №111 не виключається використання мобільних телефонів для підтримання зв'язку з черговим по підрозділу (командиром).
Так, з огляду на зміст підпунктів 16.3.3, 16.3.5- 16.3.8 пункту 16.3 Інструкції №111 та на фактичні обставини переслідування, встановлені з пояснень позивача, показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та запису відеореєстратора, з метою забезпечення під час переслідування власної безпеки і безпеки інших учасників дорожнього руху ОСОБА_1, перебуваючи за кермом службового автомобіля при переслідуванні та залишивши кермо після зупинки переслідуваного транспортного засобу, повинен був:
- під час переслідування постійно тримати ввімкненими ближнє світло фар, спеціальні звукові і світлові сигнали, встановлені на патрульному автомобілі;
- безпосередньо контролювати дорожню обстановку, враховувати поведінку переслідуваного автомобіля, забезпечуючи при цьому максимально можливу безпеку інших учасників руху;
- після зупинки транспортного засобу, що переслідувався, дотримуватись вимог розділу 23 цієї Інструкції, а також: негайно доповісти черговому по підрозділу (командиру) про місце, де закінчено переслідування, та одночасно визначитись з необхідністю надання допомоги іншими нарядами ДПС для затримання підозрюваних;
- зупинити патрульний автомобіль лише позаду транспортного засобу, який переслідувався, на відстані не менше 10 метрів;
- використовуючи для особистого захисту корпус патрульного автомобіля, за допомогою гучномовця або голосом дати водієві та пасажирам транспортного засобу, який переслідувався (далі - затримані), команду: “Заглушити двигун! Без команди не відкривати дверцята автомобіля! Викинути через відкриті вікна зброю та ключі запалювання! По одному, починаючи з водія, виходити з салону з піднятими руками та ставати обличчям до дверцят автомобіля!”;
- лише після безумовного виконання всіх команд, постійно контролюючи дії правопорушників, підходити до транспортного засобу, який переслідувався, для здійснення затримання;
- з огляду на те, що кількість підозрюваних осіб в транспортному засобі, який переслідувався, становила більше трьох осіб - здійснювати затримання останніх лише після прибуття на місце додаткового наряду ДПС або територіального підрозділу ОВС для надання допомоги;
- до прибуття такого наряду заборонити підозрюваним особам залишати свій транспортний засіб. При цьому подавати команди голосом: “Не рухатись! Руки тримати за головою!”.
Проте, всупереч вищевказаним вимогам, позивач при переслідуванні автомобіля вимкнув світло фар, пояснивши це намаганням перехитрити переслідуваних осіб.
Після зупинки переслідуваного автомобіля ані ОСОБА_1, ні ОСОБА_5 не доповіли черговому по підрозділу про місце, де закінчилося переслідування.
Крім того, із пояснень ОСОБА_1 та свідчень ОСОБА_5 вбачається, що питання про необхідність надання допомоги іншими нарядами ДПС для затримання підозрюваних ними не обговорювалась.
Для особистого захисту позивачем не використано корпус службового автомобіля, водієві та пасажирам після зупинки переслідуваного транспортного засобу жодні голосові команди не подавалися.
Більше того, не знаючи достеменно кількості підозрюваних осіб у переслідуваному транспортному засобі, позивач наблизився до автомобіля на таку відстань, що не дозволяла контролювати дії осіб, які перебували у ньому, та унеможливила уникнення конфлікту.
Принагідно суд зазначає, що повернувшись до патрульного автомобіля за спеціальним засобом - гумовим кийком - позивач, усвідомлюючи на той час кількісну і фізичну перевагу осіб, яких намагалися затримати ОСОБА_1 та ОСОБА_5, не здійснив спроби викликати на місце додатковий наряд ДПС або територіальний підрозділ ОВС для надання допомоги.
Як наслідок, позивачеві та його напарникові були завдані тілесні ушкодження, а службовий автомобіль пошкоджено.
Суд наголошує, що будь-які заходи, спрямовані на припинення протиправних дій, не можуть бути ефективними без усвідомлених і цілеспрямованих зусиль працівника міліції по забезпеченню особистої безпеки в умовах реальної, потенційної чи провокованої загрози.
При цьому ситуативно-психологічні чинники, на які посилався позивач, як-то сумнів у можливості отримання допомоги, брак часу для виклику та очікування такої допомоги, впевненість, що статус працівника правоохоронних органів є гарантією від фізичного насильства тощо, не увільняють ОСОБА_1 від обов'язку неухильно дотримуватись заходів щодо збереження особистої безпеки, передбачених Інструкцією №111.
Недотримання позивачем заходів особистої безпеки загрожувало його життю, призвело до негативних наслідків, пов'язаних із спричиненням тілесних ушкоджень як самому позивачу, так і його колезі ОСОБА_5
Крім того, ігнорування позивачем вищезазначених заходів особистої безпеки унеможливило досягнення мети переслідування.
Так, свідок ОСОБА_6 повідомила, що після від'їзду ОСОБА_1 та ОСОБА_5 особи, з якими вона перебувала у переслідуваному автомобілі, через певний час безперешкодно залишили домоволодіння, на території якого закінчено переслідування.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем вимог статті 5 Закону України “Про міліцію”, Присяги працівника органів внутрішніх справ, статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, пункту 1.1 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося в нехтуванні заходами особистої безпеки та непрофесійних діях.
Принагідно суд зазначає, що висновок службового розслідування обставин отримання тілесних ушкоджень працівниками ВДАІ з обслуговування Долинського та Устинівського районів при УМВС ОСОБА_1 та ОСОБА_5, затверджений 14 квітня 2015 року містить неточності у викладі обставин подій, які відбулися 14 березня 2015 року, проте, з огляду на встановлені судом обставини, такі неточності не вплинули на кваліфікацію дій позивача як дисциплінарного проступку.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що аналізовані події 14 березня 2015 року за своєю суттю є конфліктом незалежно від того, хто спричинив його початок та подальший розвиток. Тому, на думку суду, в оскаржуваному наказі обгрунтовано йдеться про виникнення конфліктної ситуації.
Висловлені представником позивача зауваження стосовно відсильного характеру правових норм, використаних для кваліфікації дій ОСОБА_1 у спірному ОСОБА_10, суд оцінює критично. Так, стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, серед іншого, вимагає від працівника дотримання наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України. Отже, посилання у ОСОБА_10 про дисциплінарну відповідальність на статтю 1 Дисциплінарного статуту не потребує подальшої конкретизації усіх наказів та нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, порушених працівником, за умови зазначення у такому наказі змісту дисциплінарного проступку.
У судовому засіданні представник позивача наголошував також на тому, що до його довірителя необґрунтовано застосовано настільки суворий захід дисциплінарного як звільнення з посади.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про міліцію” №565-ХІІ працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення зобов'язує враховувати тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відтак, дисциплінарне покарання має індивідуальний характер, а оцінка дій позивача та обгрунтованості застосованого до нього дисциплінарного стягнення проводиться судом безвідносно до дисциплінарного покарання, застосованого до ОСОБА_5
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Тобто, за вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок до нього застосовано не найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності, який, крім того, найбільш точно відповідає суті вчиненого позивачем дисциплінарного проступку та меті дисциплінарного покарання.
Безперечно, суд бере до уваги та не применшує значимості факту виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у зоні проведення антитерористичної операції для характеристики особи позивача (Т.2, а.с. 40-43).
Проте, обраний відповідачем захід дисциплінарного стягнення, застосований до позивача, значною мірою обумовлений наслідками, які спричинив дисциплінарний проступок ОСОБА_1: завдано шкоду здоров'ю самого позивача та його колеги ОСОБА_5, піддано необґрунтованому ризику життя таких працівників міліції.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосований спірним ОСОБА_10 захід дисциплінарного стягнення співмірний (пропорційний) вчиненому ОСОБА_1 дисциплінарному проступку, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 7, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_14