Справа № 1-383\11
21 лютого 2011 року Солом”янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого - судді Зелінської М.Б.
при секретарі Бессонові О.В
за участю прокурора Кокошко О.В.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, не заміжньої, має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей , ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_4, пб, у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 186 ч.1 КК України,-
ОСОБА_2 обвинувачується в тому,що 30.11.2010 року приблизно о 12 годині 40 хвилин, знаходячись біля будинку № 23 по бул. ОСОБА_3 в м. Києві, побачила раніше незнайому їй гр. ОСОБА_4, у якої вирішила шляхом обману заволодіти грошовими коштами.
Після чого, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, підійшла до потерпілої ОСОБА_4, та звернулася до останньої з проханням надати їй гроші в сумі 5 гривень для особистих потреб. ОСОБА_4 витягнула з сумки гаманець та відкривши його витягнула з відти гроші в сумі 5 гривень та передала їх ОСОБА_2 В цей час, Козлов ська С.І., помітила в гаманці потерпілої ОСОБА_4 грошові купюри номіналом 200 гривень та під вигаданим приводом зняття порчі попросила у останньої надати їй купюру 200 гривень на що остання витягнула купюру та стала тримати її в руках. ОСОБА_2 побачивши в руках у потерпілої ОСОБА_4А, грошову купюру номіналом 200 гривень вирішила її відкрито викрасти у останньої.
Реалізуючи свій злочинний намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_2- діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, своєю рукою схопила з руки потерпілої ОСОБА_4 грошову купюру номіналом 200 гривень та стала тікати з місця вчинення злочину, але в подальшому ОСОБА_2І, не довела свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі,так як відразу ж була затримана співробітником міліції та потерпілою ОСОБА_4
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 повністю визнала свою вину та пояснила,що 30.11.2010 року приблизно о 09 годині вона разом зі своїми родичами, які також проживають в ІНФОРМАЦІЯ_5, поїхала до м. Києва, щоб погадати людям та таким чином заробити грошей на проживання. Вони сіли на електричку та приїхали до м. Києва, де потім сіли на громадський транспорт та поїхали в район Борщагівки в м. Києві.
Знаходячись на вулиці, неподалік Медмістечка, приблизно о 12 годині 30 хвилин вона побачила жін ку і вирішила попросити у неї грошей. Підійшовши до жінки вона попросила дати їй трохи грошей на проживання і жінка витягнула гаманець та дістала з відти 5 гривень та дала їх їй. Після чого вона побачила, що у жінки в гаманці є гроші побільше і сказала жінці, що на неї накладена порча і попросила дати їй купюру 200 гривень.
Після чого жінка витягла з гаманця одну купюру 200 гривень і в цей момент вона вирішила забрати дані гроші у неї та вихватила у неї цю купюру з руки і розвернувшись хотіла піти, коли підійшов до неї незнайомий чоловік і затримав її ,який потім викликав співробітників міліції.
У вчиненому розкаюється і просить не призначати суворе покарання.
Крім визнання своєї вини підсудною ОСОБА_2, її вина підтверджується і іншими зібраними по справі доказами.
Потерпіла ОСОБА_4 подала до суду заяву, що не має до підсудної ОСОБА_2 претензій матеріального характеру, стосовно міри покарання на розсуд суду.
Суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи,які ніким із учасників процесу не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин,за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм зміст та правові наслідки застосування ст.299 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена повністю та кваліфікує її дії за ч.2 ст.15,ч.1 ст.186 КК України як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), оскільки підсудна виконала всі дії ,які вважала необхідними для доведення злочину до кінця , але злочин не було закінчено з причин,що не залежали від її волі.
При призначенні покарання підсудній, суд враховує , що підсудна вчинила незакінчений умисний злочин середньої тяжкості, її особу, раніше не судима, задовільно характеризується за місцем проживання (а.с.59), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.57,58), має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей ( а.с.60-63) та її відношення до вчиненого злочину, щире каяття, що у зв'язку з вчиненням злочину тяжких наслідків не настало, і вважає можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_2 при призначенні їй міри покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства, звільнивши її на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо вона в період встановленого судом випробувального строку не вчинить новий злочин та виконає покладені на неї судом у відповідності зі ст.76 КК України обов'язки.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудної в силу ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття ; вчинення злочину вперше.
Обставин, що обтяжують покарання підсудній в силу ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст.81 КПК України.
Судових витрат по справі немає.
Цивільний позов по справі не заявлений.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину,передбаченого ч.2 ст.15,ч.1 ст.186 КК України і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо протягом вказаного строку вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд,звільнивши останню з під варти в залі суду.
Речові докази зазначені у вироку,а саме:
- купюра номіналом 200 гривень-ЕХ 2100523,купюра номіналом 5 гривень-ЗХ 0116250 - залишити потерпілій.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом»янський районний суд міста Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: