Іменем України
"15" жовтня 2009 р.
справа № 5020-9/177
За позовом Дочірнього підприємства „Лакталіс-Україна” (04050, м.Київ, вул. Мельникова, буд. 12; 03062, м. Київ, вул. Естонська, буд. 120)
до Приватного підприємства „Цеоліт” (99002, м. Севастополь, Мекензеві гори „Севастопольське РТП”; 99002, м. Севастополь, вул. Гамарника, буд. 12, кв.2)
про стягнення 1476633,52 грн.,
Суддя Рибіна С.А.
Представники сторін:
Від позивача -не з'явився;
Від відповідача - не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство „Лакталіс-Україна” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Цеоліт” про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 1 476 633,52 грн., яка складається з суми основного боргу -1 303 217,91 грн., пені -86 883,45 грн., 3% річних -10 860,43 грн., збитки від інфляції - 75 671,73 грн. Позивач також заявив клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах 50% від суми позову та на майно відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.03.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Ухвалою суду від 06.04.2009 провадження у справі зупинено до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Приватного підприємства „Цеоліт” на ухвалу суду від 10.03.2009.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 відмовлено Приватному підприємству „Цеоліт” у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 10.03.2009 у справі №5020-9/177.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 12 червня 2009 року відмовлено Приватному підприємству „Цеоліт” у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2009 року у справі №5020-9/177.
08.09.2009 провадження у справі поновлено, справа призначена до судового розгляду.
Позивач у судове засідання 15.10.2009 явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце засідання повідомлений належним чином та своєчасно. До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує (вх. №10154 від 14.10.2009).
Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про час та місце засідання повідомлений належним чином та своєчасно. До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні його представника (вх. №10139 від 14.10.2009). Відповідач витребувані судом документи: відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав.
Справу розглядається судом згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
01 лютого 2008 року між Дочірнім підприємством «Лакталіс - Україна»(надалі позивач) та Приватним підприємством «Цеоліт»(надалі відповідач) було укладено Договір №Ю690/08 «Ф»купівлі-продажу продукції, вказаної у товарно-транспортних накладних (надалі Договір).
На виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція за товарно-транспортними накладними: №ФЦ-07048 від 22.09.2008, №ФЦ-07903від 22.10.2008, №ФЦ-07116 від 24.09.2008, №ФЦ-08457 від 12.11.2008, №ФЦ-07117 від 24.09.2008, №ФЦ-08460 від 12.11.2008, №ФЦ-07481 від 07.10.2008, №ФЦ-08484 від 13.11.2008, №ФЦ-07482 від 07.10.2008, №ФЦ-08677 від 20.11.2008, №ФЦ-07487 від 07.10.2008, №ФЦ-08874 від 26.11.2008, №ФЦ-07842 від 20.10.2008, №ФЦ-08888 від 27.11.2008, №ФЦ-07843 від 20.10.2008, №ФЦ-08892 від 27.11.2008 (арк.с.25-40).
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Покупець чітко та своєчасно здійснює оплату продукції не пізніше чотирнадцяті календарних днів з моменту виписки ТТН на продукцію, плюс один день.
Відповідач, в порушення умов Договору, поставлений товар оплатив не в повному обсягу та не своєчасно, у зв'язку з тим, що за ним виникла заборгованість.
01 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків та підписано відповідний акт на підтвердження наявності заборгованості за відповідачем (арк.с.21).
03 грудня 2008 року відповідачем було надано гарантійного листа, відповідно до якого він гарантував погашення заборгованості в грудні 2008 року - січні 2009 року (арк.с.22).
У зв'язку з тім, що відповідач не виконав своїх гарантій, 03.02.2009 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою погасити наявну заборгованість у строк до 16.02.2009 (арк.с.23-24).
Відповідач відповіді не претензію не дав, заборгованості не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду з цім позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідач залишок заборгованості за поставлений товар не сплатив, на цей час його заборгованість перед позивачем складає 1 303 217,91 грн., доказів погашення заборгованості суду не надано.
Крім того, пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за отриману по цьому Договору продукцію Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми прострочення заборгованості за кожний день прострочення у відповідності до діючого законодавства України.
На підставі цих умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 86 883,45 грн.
Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Суд перевірив розрахунок пені встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства та визнав вимоги в цієї частині такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 10 860,43 грн. та збитки від інфляції в сумі 75671,73 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочки виконання грошового зобов'язання боржник, прострочивши виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з індексом інфляції за час прострочи, а також 3% річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлено інший розмір процентів.
15.07.2005 Інформаційним листом №3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Суд, перевірив розрахунок 3% річних встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства та визнав вимоги в цієї частині такими, що підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що при розрахунку збитків від інфляції позивачем допущені відступлення від Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які оформлені листом №62-97р від 03.04.1997. Враховуючи, що заявлена позивачем сума менша, ніж та, що підлягає стягненню відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції повністю в розмірі 75 671,73 грн.
Щодо клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах 50% від суми позову та на майно відповідача, суд ухвалою від 15.10.2009 відмовив у його задоволенні оскільки позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відхилив у зв'язку з наступним.
Строк вирішення спору у справі з урахуванням продовження строку керівником суду закінчується 15.10.2009, відповідач не надав суду доказів на підтвердження поважності причини неявки його представника в судове засідання. Клопотання про продовження строку вирішення спору сторонами не заявлялось.
Відповідно до частини п'ятої статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Неможливість явки у судове засідання одного представника відповідача не позбавляє права відповідача забезпечити явку іншого представника.
Крім того, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вже задовольнялося судом, однак відзив на позов та витребувані судом документи ним надані не були.
Також, суд зазначає, що дата підписання клопотання відповідачем (15.10.2009) вказана після його надходження до канцелярії суду (вх. № 10139 від 14.10.2009).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись статями 525, 526, 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статями 173, 175, 193 Господарського кодексу України, статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Цеоліт” (99002, м. Севастополь, територія Мекензеві гори „Севастопольське РТП”; ідентифікаційній код 30825495, п/р 260053771601 в ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 384544) на користь Дочірнього підприємства „Лакталіс-Україна” (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційній код 25593656, п/р 26002002429000 в АТ «Каліон банк Україна», м. Київ, МФО 300379) заборгованість в сумі 1 491 517,86 грн., яка складається з суми основного боргу -1 303 217,91 грн., пені -86 883,45 грн., 3% річних -10 860,43 грн., збитки від інфляції - 75 671,73 грн., державного мита -14 766,34 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -118,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.А. Рибіна
Розсилка:
1. ДП „Лакталіс-Україна” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12);
(03062, м. Київ, вул. Естонська, буд. 120);
2. ПП „Цеоліт” (99002, м. Севастополь, Мекензеві гори „Севастопольське РТП”);
(99002, м. Севастополь, вул. Гамарника, буд. 12, кв.2);