Справа № 2-а-58/1115/2010
Провадження № без номера провадження
07 квітня 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючого - судді Орендовського В.А.,
при секретарі - Піддубному С.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді адміністративний позов ОСОБА_1 до відділення ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області по обслуговуванню Маловисківського району про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ВА № 086597 від 04 лютого 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - як незаконну.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що04 лютого 2010 року по а/д ОСОБА_2 він керував автомобілем НОМЕР_1, та був зупинений інспектором ДАІ, який повідомив йому, що він порушив правила користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху (неподання сигналу світловим покажчиком повороту перед поворотом). Інспектор відділення ДАІ з обслуговування Маловисківського району ОСОБА_3 04 лютого 2010 року виніс стосовно нього постанову серії ВА № 086597, з якої вбачається, що 04 лютого 2010 року близько 14 год. 20 хв. на перехресті а/д ОСОБА_2 та Городище-Устинівка керуючи автомобілем НОМЕР_1 повертаючи праворуч в напрямку м. Новомиргорода не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п.9.2 (б) ПДР.
Позивач зазначає, що діяв в межах Правил дорожнього руху і він одразу пояснив інспектору ДАІ, що він наближаючись до перехрестя завчасно до початку повороту праворуч ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку. Інспектор ДАІ на його пояснення не зважив та склав протокол і виніс постанову про адміністративне правопорушення. Свідки - очевидці скоєного правопорушення відсутні.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на підстави, що викладені в позові, просив постанову в справі про адміністратив не правопорушення та накладення стягнення на підставі ст.122 ч.2 КУпАП скасувати, наполягаючи на тому, що Правил дорожнього руху він не порушував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення йому повістки.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд вважає можливим вирішити спір по суті за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові матеріали справи, а саме: постанову інспектора відділення ДАІ з обслуговування Маловисківського району ОСОБА_3, серії ВА № 086597 від 04 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ВА № 097239 від 04 лютого 2010 року, інші матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Згідно вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, зазначені вимоги закону при оформленні адміністративних матеріалів та постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 працівниками ДАІ були порушені.
Згідно п. 9.2 (б). ПДР України - водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Фактично дійсні обставини даного порушення за участю ОСОБА_1 працівниками ДАІ залишились не встановленими за тих підстав, що при винесенні постанови не було враховано, що він наближаючись до перехрестя завчасно до початку повороту праворуч ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, про що ОСОБА_1 прямо пояснив інспектору ДАІ та зазначив у протоколі, що не згідний з порушенням, позивач детально та послідовно пояснив у судовому засіданні, що діяв в межах Правил дорожнього руху.
Оскаржувана постанова не містить повного найменування органу чи посадової особи, який наклав адміністративне стягнення, а скорочений набір спеціального звання посадової особи не дає можливість визначити чи правомочна вказана особа накласти адміністративне стягнення.
Крім того всупереч вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення виконані нерозбірливо і під «копірку», що навіть неможливо досконало зрозуміти обставини правопорушення, що є порушенням допущеними працівниками ДАІ в оформленні постанови та протоколу.
Виходячи із норм, викладених в ст.71 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, при чому він має спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи позивача, разом з тим на запит суду відповідачем не були надані матеріали справ про адміністративні правопорушення, що позбавило суд можливості перевірити всі докази, на підставі яких інспектор ДАІ з обслуговування Маловисківського району ОСОБА_3 дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постановаінспектора відділення ДАІ з обслуговування Маловисківського району ОСОБА_3, серії ВА № 086597 від 04 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову інспектора відділення ДАІ з обслуговування Маловисківського району ОСОБА_3, серії ВА № 086597 від 04 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 450 грн. - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністратив ного суду через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_4