Іменем України
142/798/15-ц
2/142/207/15
"14" вересня 2015 р. смт Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі
Головуючого судді Щерби Н.Л.
при секретарі Осадчук М.С.,
за участю представника позивача Лукавського А.В.,
та представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в АДРЕСА_1
цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення із житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права користування житловим будинком -
Позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_4 про виселення із житлового будинку. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16819207 від 27 січня 2014 року він являється власником житлового будинку та присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1, відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 30 грудня 2014 року, витребувано у ОСОБА_4 із незаконного володіння і користування житловий будинок по АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою; усунено перешкоди в користуванні належним ОСОБА_3 на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1 та присадибною земельною ділянкою за тією ж адресою, шляхом виселення ОСОБА_4 з наведеного будинку , без надання іншого житлового приміщення. Проживаючи у будинку без законних підстав відповідач створює перешкоди в його використанні для проживання його сім'ї, в якій є троє неповнолітніх дітей. Його сім'я проживає на кордоні з Кримом, де існує небезпека воєнних дій, у зв'язку з чим він має намір переїхати на проживання у власний будинок в АДРЕСА_1. В добровільному порядку відповідач відмовляється виселитися із житлового будинку, а тому він вимушений звернутися до суду та просить суд виселити ОСОБА_4 із житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення із зняттям з реєстрації місця проживання в наведеному будинку та стягнути з ОСОБА_4 на його користь судові витрати, а саме 243 гривні 60 копійок судового збору та 2000 витрат на правову допомогу.
Відповідачем по справі на адресу суду було надано заперечення на позовну заяву ОСОБА_3, в якій вона просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з огляду на наступне. В запереченнях відповідач вказала, що будинок, в якому вона проживає, належав батькові позивача ОСОБА_6, з яким я перебувала у фактичних шлюбних відносинах з осені 1988 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Зареєстрована вона у вказаному будинку з 05 січня 1989 року. Проживаючи разом з ОСОБА_6 вони вели спільне господарство, вели спільний сімейний бюджет, піклувалися один про одного. Тобто між ними склалися і тривалий час існували сімейні відносини і лише смерть ОСОБА_6 розлучила їх. На початку 90-х років вона за пропозицією ОСОБА_6 продала в АДРЕСА_2 половину належного їй будинку, а вилучені від продажу гроші та спільні з ОСОБА_6 заробітки використовувалися на потреби їхньої сім'ї, виплату аліментів на двох дітей ОСОБА_6, ремонт та благоустрій будинку по АДРЕСА_1, в якому вони разом проживали. Коли ОСОБА_6 захворів вона його доглядала, лікувала. А позивач по справі ОСОБА_3 свого батька взагалі не відвідував і матеріальної допомоги не надавав. Всі витрати на лікування вона сплачувала із пенсії своєї та покійного ОСОБА_6 За власні кошти вона поховала ОСОБА_6 та зробила поминальні обряди. Увесь час після його смерті вона доглядає за будинком та могилою покійного. Відповідач, вважає, що поселилася в будинок і проживає там правомірно, за бажанням та згодою покійного ОСОБА_6 - батька позивача, як член сім'ї колишнього власника будинку. Заповіту на своїх дітей ОСОБА_6 не склав, бо діти до нього не приїжджали та його не доглядали, а перед смертю ОСОБА_6, коли той просив приїхати їх, не приїхали. Відповідач посилається на те, що відповідно до Житлового Кодексу, в разі припинення сімейних відносин із власником будинку колишні члени його сім'ї не втрачають права користування займаним ним жилим приміщенням та вважає, що та обставина, що особа є власником житлового будинку, а отже має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, сама по собі не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають. Не є підставою для виселення членів сім'ї колишнього власника, і факт переходу права власності на будинок до іншої особи, оскільки ніхто не може бути виселеним із займаного житлового приміщення або обмежений в користуванні ним не інакше як на підставі та в порядку, передбаченими законом. Підстав для виселення, передбачених законом, а саме ч. 3 ст. 9 ЖК України в позовній заяві не наведено, а тому позов є необгрунтованим.
Відповідачем по справі ОСОБА_4 на адресу суду було подано зустрічну позовну заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права користування житловим будинком, в якому ОСОБА_4 просить суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 з грудня 1988 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 року та визнати за нею право користування житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 вказала, що будинок по АДРЕСА_1, в якому вона проживає з осені 1988 року і по даний час, ОСОБА_3 успадкував після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, свого батька ОСОБА_6. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_8 в грудні 1982 року залишила свого чоловіка ОСОБА_6 - батька позивача за первісним позовом,та виїхала з смт. Піщанка, розділивши за рішенням суду спільно нажите майно. Восени 1988 року вона поселилася у спірному будинку, який на той час належав ОСОБА_6, як наймач житла. З кінця грудня 1988 року вони з ОСОБА_6 стали проживати однією сім'єю як чоловік та дружина, тобто як подружжя, а 05 січня 1989 року вона за згодою власника ОСОБА_6 була зареєстрована у спірному будинку, де вони вдвох прожили майже 24 роки до дня смерті ОСОБА_6 Відповідач ОСОБА_4 вказує, що спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного сімейного бюджету підтверджуються її реєстрацією та їхнім спільним проживанням з покійним майже 24 роки в одному будинку, встановленням двох видів опалення, проведенням ремонтних робіт в будинку, обробітку присадибної земельної ділянки, спільним відпочинком в період відпусток, відзначенням в колі друзів та знайомих свят. Вона здійснила похорон ОСОБА_6 та поминальні обряди за власні кошти, з дня смерті ОСОБА_6 здійснює догляд за будинком, обробляє присадибну ділянку, сплачує необхідні комунальні платежі, і крім іншого залишається проживати в даному будинку так як іншого житла не має. В даному будинку проживає правомірно. Також, ОСОБА_4 посилається на те, що ст. ст. 400-406 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживаю разом із ним, мають право користуватися цим житлом відповідно до закону - тобто виникає особистий сервітут, який зберігає чинність у разі переходу права власності до іншого суб'єкта. На підставі викладеного просить зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні первісного позову відмовити.
Представником позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвокатом Лукавським А. В. суду було надано заперечення на зустрічний позов ОСОБА_4, в якому він просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, оскільки відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Також представник позивача за первісним позовом посилається на те, що за змістом ст. 74 СК України на майнові права жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, норми глави 8 СК України поширюються тільки в том випадку, якщо під час спільного проживання вони не перебували в іншому шлюбі. Відповідно до свідоцтва про одруження та повідомлення Піщанського відділу РАЦС ОСОБА_6 із 23 січня 1972 року і по день смерті перебував у шлюбі з матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_8. Також представник зазначив, що вимоги про встановлення факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути заявлені тільки за період з 01 січня 2004 року із вступом в дію СК України, так як нормами Кодексу про шлюб та сім'ю, встановлення такого факту не передбачалося. Представник не заперечує, що заявниця із дні вселення в будинок і по день смерті ОСОБА_6 проживала в будинку на законних підставах, як квартирант, так як на це була згода батька ОСОБА_6 Посилання відповідача на право подальшого проживання, в успадкованому ОСОБА_3 будинку, за правом особистого сервітуту, вважає, безпідставними, оскільки таким правом користуються члени сім'ї власника житла, яким являється ОСОБА_3, який не бажає, щоб ОСОБА_4 там проживала і далі. А тому просить в задоволенні вимог зустрічного позову відмовити.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвокат Лукавський А. В., заявлені в первісному позові вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просив суд первісний позов задовольнити. Зустрічний позов вважає необґрунтованим, не визнає його, просить суд відмовити в його задоволенні, з підстав викладених в запереченнях на зустрічну позовну заяву.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги викладені в позовній заяві не визнали, вважають їх необґрунтованими, просять суд відмовити у задоволенні вимог за первісним позовом. Вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві, підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що являється рідною сестрою покійного ОСОБА_6 та тіткою позивача по справі ОСОБА_3 Суду розповіла, що покійний ОСОБА_6 всі гроші вкладав в свій будинок. Коли вставляв нові вікна, то ОСОБА_4 взагалі поїхала з Піщанки до сина. Її брат, ОСОБА_6, тоді дзвонив їй і просив, щоб вона прийшла приготувати їсти для робочих, бо немає кому. Коли її брат встановлював нові двері, робив новий паркан, ОСОБА_4 теж не було. Після того як її брат помер, після похорону ОСОБА_4 не давала його дітям переночувати в хаті, вигнала їх та викликала міліцію, і вони прийшли ночувати до неї. Їй відомо, що в будинку її брата ОСОБА_4 були лише квартиранткою, вони навіть спали в різних кімнатах. Її брат сам собі прав, прасував, а коли приїжджали його внуки, ОСОБА_4 нічого їм не готувала їсти. Похорони її брата та поминальні обряди ОСОБА_4 проводила за його ж гроші, які він сам собі склав, та які від неї ховав, та про місце знаходження яких розповів лише їй та ще одній сестрі.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що являється рідною сестрою покійного ОСОБА_6 та тіткою позивача по справі ОСОБА_3 Суду розповіла, що ОСОБА_4 квартирантка її брата ОСОБА_6 вказала, що ОСОБА_4 взагалі ніколи нічого біля хати не робила, бувало, що її по 1- 1,5 місяця не було, так як вона купила хату під Вінницею, та там проживає її син, до якого вона і їздила. Її брат сам вставляв в будинку двері, вікна, сам собі склав гроші на поховання. Після похорону її брата, ОСОБА_4, вигнала його дітей з хати.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду показала, що проживає в смт. Піщанка та являється сусідкою ОСОБА_4, яка проживала з покійним ОСОБА_6 З ОСОБА_4 має неприязні відносини, так як та має звичку говорити неправду та оббріхувати людей.. пам'ятає як ОСОБА_4 прийшла поселятися до ОСОБА_6 в якості квартирантки. Її це дуже здивувало, так як ОСОБА_6 проживав сам, та ОСОБА_4 теж була незаміжня. Вказала суду, що покійний ОСОБА_6 дуже любив свою дружину ОСОБА_8, яка його покинула, та діти для нього були на першому місці ОСОБА_4 його дітей не визнавала, коли ті приїжджали, то ночували в її сина. Коли ОСОБА_6 встановлював у будинку нові вікна, ОСОБА_4 не було в Піщанці. А ОСОБА_6 розказував їй, що ОСОБА_4 купила хату, наскільки вона пам'ятає від Оратором. Коли ОСОБА_6 лежав хворий, то вона його не відвідувала, та в його будинку не бувала. Про те за чиї гроші ховали її сусіда ОСОБА_6 їй не відомо.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що проживає в смт. Піщанка, довгий час проживала по одній вулиці з ОСОБА_6, але коли вона переїхала проживати на сусідню вулицю, то вони продовжили спілкування. Пам'ятає, як ОСОБА_4 просилася до ОСОБА_6 на квартиру. Проживали вони разом в одній хаті, яку ОСОБА_6 будував разом зі своєю матір'ю. Які стосунки були між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вона не знає. Всі ремонті роботи в будинку та біля нього ОСОБА_6 проводив сам, та як мав гроші, бо в свій час отримував гарну зарплату, а потім пенсію. Ще за житя ОСОБА_6 розповів їй, що зібрав гроші і на похорон, і на поминки, і де ці гроші заховані знають його сетсри. Їй відомо, що за 24 роки вона не бачила ОСОБА_6 з іншою жінкою крім ОСОБА_4, про те, чи була в нього коханка їй не відомо. Знає лише те, що в дітей він грошей ніколи не брав.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що проживає в смт. Піщанка та з ОСОБА_6 жили по сусідству, їх діти разом ходили до школи, вони дружили сім'ями. Пам'ятає, як ОСОБА_6 запросив її з чоловіком до себе додому, де вони побачили незнайому жінку, як в подальшому виявилося, то була ОСОБА_4, яку ОСОБА_6 представив їм як свою квартирантку. Вона чула як ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з'ясовували стосунки, а ОСОБА_6 часто розповідав, що вони дуже часто сваряться вдома. Також ОСОБА_6 розповідав, що в нього гроші окремо, а в ОСОБА_4 гроші окремо. Також він казав, що не знає як вигнат її з свого будинку. Також зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що ОСОБА_4 продала якусь хату і мала купити собі будинок та з'їхати від нього. Проте ОСОБА_4 купила будинок і записала його на свого сина. ОСОБА_6 сам вставляв вікна в будинку за свої гроші, потім сам робив опалення. Вже після його смерті бачила як до його будинку приїхала машина, і до неї грузили шифер, вікна.. За життя ОСОБА_6 не раз говорив, що на випадок смерті в нього є гроші на похорон, на поминки. Їй також відомо, що ОСОБА_4 не пускає дітей ОСОБА_6 до його будинку.. знає, що ОСОБА_6 платив аліменти на дітей. Про поділ майна з його дружиною ОСОБА_8 їй невідомо нічого і він їй про це нічого не розказував. Їй лише відомо, що ОСОБА_6 з своєю дружиною посварилися, вона забрала дітей, і поїхала до себе додому.
Свідок ОСОБА_13 суду дав наступні показання. Вказав, що проживає в Піщанці. З покійним ОСОБА_6 працював в одній школі більше 30 років, жили вони також поряд. Йому відомо, що ОСОБА_4 булла квартиранткою ОСОБА_6 він ніколи не говорив про неї як про дружину. В житті все робив для сім'ї та дітей. Коли вони разом з ним возили дітей з школи на змагання, то ОСОБА_6 за змоги по дорозі завжди заїжджав до дітей. Одного разу ОСОБА_6 йому сказав, що його квартирантка буде з'їзджати від нього, так як купила собі будинок під Вінницею.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що живе в смт. Піщанка та являється селищним головою. Вказав, що близько 25 років тому йому стало відомо, що ОСОБА_4 вийшла заміж за ОСОБА_6 З ОСОБА_4 вони разом працювали в системі кооперації приблизно до 1997 року, їхні сім'ї дружили, вони ходили один до одного в гості. Також він був на юбілеї ОСОБА_6 в ресторані, який йому влаштувала ОСОБА_4. На новорічні свята він з компанією завжди ходили до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 додому, де вони приймали гостей разом. Він завжди думав, що вони перебувають в шлюбі, а ОСОБА_4 просто не змінила прізвище. Дуже часто ОСОБА_4 давала йому гроші, щоб він щось купив їм додому. Це Були і крупи, і ковдри, різне. Все це він купував і привозив всі ці речі до їхнього з ОСОБА_6 будинку. Коли ОСОБА_6 хворів, то він його відвідував, його доглядала ОСОБА_4 і крім неї в будинку він більше ніколи нікого не бачив. ОСОБА_6 завжди дуже гарно говорив про ОСОБА_4, ніколи нічого поганого він про неї не говорив. ОСОБА_4 його потім хоронила, замовляла поминки. Сім'ями вони дружили приблизно до 2000 - 2002 року, але потім він сам розлучився зі своєю дружиною. Проте вони з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 продовжували здибатися, він їх продовжував відвідувати, ніяких нарікань від ОСОБА_6 на ОСОБА_4 не чув, вони завжди зустрічали та приймали його разом.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що багато років був знайомий з ОСОБА_6, здибалися з ним, приходили один до одного в гості, буди сусідами. Він допомагав роботи ремонт в літній кухні ОСОБА_6 та останній розповідав йому, що дружина ОСОБА_8 покинула його, бо в нього була інша жінка. Коли ОСОБА_6 жив сам після того як його покинула дружина ОСОБА_8, він не міг сам собі дати ради і будинку теж. А після того, як прийшла до нього жити ОСОБА_4 вона довела все в будинку до зразкового вигляду. Проживали вони разом як чоловік і дружина. Бував в них гостях 2-3 рази в місяць, в них були дуже гарні відносини, вони мали господарство, разом обробляли город. Вказав, що ОСОБА_4 квартиранткою не була, вона одна за ним доглядала коли він хворів. Про їхній сімейний бюджет йому не відомо нічого.
Свідок ОСОБА_17 сулу пояснила, що давно знає ОСОБА_4, а більш близькі стосунки між ними склалися, коли ОСОБА_4 попросила робити медичні маніпуляції для її чоловіка ОСОБА_6 Вона погодилася, так як була на пенсії, а в минулому була медичною сестрою. Коли вона приходила роботи медичні процедури, то крім ОСОБА_4 вона там нікого не бачила, доглядала за ОСОБА_6, саме вона купувала ліки для нього та розраховувалася з нею після процедур. Інколи вона бачила там сестер ОСОБА_6, але вони просто там стояли, а весь догляд здійснювала ОСОБА_4 вона в цьому домі була дружиною і хазяйкою.
Свідок ОСОБА_19 суд пояснила, що дуже добре знає ОСОБА_4, разом ходили до церкви. Вона часто бувала в гостях в неї та її чоловіка ОСОБА_6, там також були його сестри та сусіди, які завжди хвалили ОСОБА_4 як добру дружину та господиню. Вона готувала, прибирала, прала, ОСОБА_6 завжди був задоволений ОСОБА_4 та був доглянутий. Також він розповідав їй, що віддав своїм синам золото, гроші, і вони домовилися, що після його смерті в будинку буде проживати ОСОБА_4, а коли вона помре, то вони поділять будинок між собою. У ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був спільний бюджет. Вони тривали господарство, свиней. Коли ОСОБА_6 помирав і просив приїхати дітей, то вони не приїхали. Вікна в будинку вставляли разом, зі слів ОСОБА_6 за спільні кошти.
Свідок ОСОБА_20 пояснила, що проживає в смт. Піщанка та працює в управлінні пенсійного фонду. Повідомила суду, що являється депутатом по вул. Першотравневій, де проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_6 В минулому вона разом з чоловіком проживали там на квартирі. Пам'ятає, коли його покинула колишня дружина, він це дуже важко переживав. А коли до нього переїхала жити ОСОБА_4 він повеселішав, змінився. ОСОБА_4 робила в будинку ремонти, доглядала будинок, там було встановлено опалення, бойлер, всі зручності з вулиці були перенесені в будинок. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проживали увесь цей час як сім'я.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що проживає в смт. Піщанка, являється пенсіонеркою. Довгий час працювала на посаді секретаря селищної ради і майже всіх людей в смт. Піщанка знає, в тому числі і ОСОБА_4 Стверджує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство. Часто їх можна було разом побачити на різних урочистостях. Бувала в них гостях, ОСОБА_4 була гарною господинею, порядною жінкою. В будинку ОСОБА_6 проживала на правах його дружини. Жодних заяв чи нарікань на поведінку ОСОБА_4 до селищної ради ні від кого не надходило. Коли перед смертю ОСОБА_6 вони з головою селищної ради прийшли його відвідати, він був дуже доглянутий, було приготовано їсти.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_6, як дружина, вони тримали господарство, тримали городи біля хати та в лісі, мали гарні відносини між собою. Його діти рідко з ним спілкувалися. Його колишня дружина забрала в нього все. Сестри часто ходили до них в гості, їли те, що приготувала для них ОСОБА_4 Діти навіть перед смертю ОСОБА_6 не приїхали з ним попрощатися, хоча він дуже їх попросив. А ОСОБА_4 все життя про нього піклувалася, і перед смертю доглянула його.
Суд, заслухавши учасників процесу, беручи до уваги пояснення свідків, дослідивши та вивчивши матеріали справи та інші докази, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити, а вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню, з наступних підстав.
При вирішенні спору між сторонами суд керується нормами, закріпленими в ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, де вказано, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Аналіз зазначених положень дає підстави вважати, що про утворення особами сім'ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім'ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчить положення ст. 74 СК України. Встановлення такого факту передбачено в судовому порядку відповідно до вимог ст. 256 ЦПК України).
Статтею 256 ЦПК України визначено перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені в судовому порядку, зокрема і проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5 ст. 256 ЦК України).
Частиною 2 ст. 256 ЦПК України визначено можливість встановлення також інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В судовому засіданні було встановлено, підтверджено поясненнями сторін та їхніх представників та ними не оспорювалося, а також підтверджено показами допитаних в судовому засіданні свідків, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 та покійний ОСОБА_6 - батько позивача за первісним позовом ОСОБА_3, спільно проживали в одному будинку по АДРЕСА_1 з осені 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року та були пов'язані спільним побутом: вели спільне господарство, за спільні кошти проводили ремонті роботи та роботи по благоустрою вказаного будинку, доглядали присадибну земельну ділянку. Відповідно до запису в будинковій книзі для прописки громадян, проживаючих в АДРЕСА_1, ОСОБА_4 була зареєстрована у вказаному будинку на постійне місце проживання з 13 січня 1989 року.
ОСОБА_4 та покійний ОСОБА_6 разом проводили своє дозвілля, приймали гостей, в тому числі дітей як ОСОБА_4 так і ОСОБА_6, разом відвідували своїх знайомих та друзів, разом відпочивали, що підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_19 , та інших, спільними фотографіями. В судовому засіданні встановлено, підтверджено свідками ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_17 Я, та не оспрювалося позивачем за первісним позовом що ОСОБА_4 тривалий час здійснювала догляд за ОСОБА_6, який тяжко хворів, також після його смерті займалася його похороном та поминальними обрядами, встановила пам'ятник на місці його поховання. Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Піщанської селищної ради № 977 від 31 серпня 2012 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_6 з 1989 року по день його смерті по ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а також ОСОБА_4 проводила похорони та поминальні обряди, доглядає за майном і фактично вступила у володіння його спадковим майном за адресою АДРЕСА_1. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мали по відношенню один до одного взаємні права та обов'язки, про що свідчить той факт, що вказані особи прожили разом в одному будинку майже 24 роки.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом те, що судом не може бути встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_6 з 23 січня 1972 року і по день смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_8, а за змістом ст. 74 СК України на майнові права жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, норми глави 8 СК України поширюються тільки в тому випадку, якщо під час спільного проживання вони не перебували в іншому шлюбі. При цьому суд керується тим, що норми, закріплені в главі 8 СК України регулюють право спільної сумісної власності подружжя, а в ч. 1 ст. 74 СК України вказано, що майно, набуте чоловіком і жінкою, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі належить їм на праві спільної сумісної власності.
Судом встановлено, що не заперечувалося сторонами, те що ОСОБА_6 з 23 січня 1972 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та підтверджено показами свідків, що його дружина ОСОБА_8 залишила ОСОБА_6 в 1982 році, забравши дітей та розділивши майно, відповідно до рішення народного суду Піщанського району Вінницької області від 03 грудня 1983 року, і з того часу з ним не проживала, до місця проживання ОСОБА_6 не поверталася, на похорони неприїжджала.
Враховуючи, що норми глави 8 СК України та ч. 1 ст. 74 СК України не містять заборони для суду встановлювати факт проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а ч. 2 ст. 256 ЦПК суду надано право встановлювати інші факти, що мають юридичне значення, беручи до уваги, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спільно проживали в будинку по АДРЕСА_1 понад 23 роки, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, суд вважає, що вимогу зустрічного позову ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 слід задовольнити, оскільки це не буде суперечити моральним засадам суспільства, так як жінка, з якою ОСОБА_6 перебував у шлюбі, покинула його до того, як він розпочав спільне проживання з ОСОБА_4 та вважає за доцільне встановити факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю в період з грудня 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Безпідставним є також посилання представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним на те, що вимоги про встановлення факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути заявлені тільки після настання таких обставин після 01січня 2004 року із набранням чинності СК України, так як нормами Кодексу про шлюб та сім'ю, який діяв до 01 січня 2004 року встановлення такого факту заборонялося. При цьому суд враховує, що ЦПК УРСР 1963 в редакціях різних років, в тому числі за період з 1988 року по 01 січня 2005 року (до набрання чинності ЦПК України) містив інститут окремого провадження, в тому числі, щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме в ч. 2 ст. 273 ЦПК УРСР було зазначено, що судовим порядком можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо діюче законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст.. 47 Конституції України від 28 червня 1996 року, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що від встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залежить виникнення, зміна або припинення права ОСОБА_4 на житло, яке гарантоване Конституцією України.
Відповідно до положень ст.383 ЦК України, власник житлового приміщення має право використовувати помешкання для власного проживання членів сім'ї, інших осіб.
Згідно положень ст. ст. 150, 155 ЖК України та ч. 1 ст. 383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру (будинок), користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Власник такої квартири (будинку) не може бути позбавлений права користування ним, крім випадків, установлених законодавством України.
Згідно ст. 156 ЖК України: члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника непотрібно . Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу . Частиною 2 статті 64 ЖК України встановлено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Так, відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що на даний час власником будинку по АДРЕСА_1, в якому зареєстрована та проживає ОСОБА_4 , являється ОСОБА_3, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16819207 від 27 січня 2014 року.
Водночас, ст. 405 ЦК України встановлює сервітутне право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Зокрема: члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником; член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 405 ЦК України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Судом, відповідно до домової книги (а.с.69-71), було встановлено, що ОСОБА_4 була прописана в будинку АДРЕСА_1 з 13 січня 1989 року, тобто коли його власником був ОСОБА_6 Тобто останній не заперечував проти цього і фактично ОСОБА_4 на правових підставах була як зареєстрована в будинку, так і тривалий час в ньому проживала. Підстав для позбавлення ОСОБА_4 права користування житловим приміщенням, як то передбачено вимогами ст. 405 ЦК України, ст.116, 157 ЖК України позивачем ОСОБА_3 та його представником суду не було надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 правомірно вселилася до будинку АДРЕСА_1 зі згоди власника будинку на той час ОСОБА_6, вела з ним спільне господарство, враховує тривалість часу їх спільного проживання, та вважає, що вона правомірно на даний час користується домоволодінням, а тому відповідно ч. 6 ст. 403 ЦК України, враховуючи навіть зміну власника майна, як член сім'ї колишнього власника будинку, не може бути позбавлена права користування будинком.
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ст. 157 ЖК України.
Відповідно до вимог ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Виселення, згідно із ч. 1 ст. 116 ЖК України, може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Згідно із ч. 3 ст. 116 ЖК України, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення також, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення.
Однак, з таких підстав позов ОСОБА_3 не заявлений. Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Посилання позивача, як на правову підставу задоволення позову на те, що відповідач ОСОБА_4 добровільно відмовляється виселитися з житлового будинку та на те, що в рішенні Піщанського районного суду від 30 грудня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року, зазначено, що перешкоди у користування будинком мають бути усунені шляхом виселення відповідача із житлового будинку по АДРЕСА_1, які суд бере до уваги, є безпідставним доводом позивача та його представника за первісним позовом, оскільки це суперечить вищевказаним нормам Житлового кодексу України і підстав для виселення ОСОБА_4 суду надано не було. Крім того, в ухвалі Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року вказано, що будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 являється членом сім'ї колишнього власника, для яких ч. 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження права користування житлом, матеріали справи не містили. Але разом з тим, під час розгляду даної справи судом встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6, тобто було доведено, що вона є членом сім'ї колишнього власника будинку, а тому за нею відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України та ч. 6 ст. 403 ЦК України зберігається право користування житлом, а правові підстави для її виселення, передбачені житловим законодавством відсутні.
Враховуючи, що суд не знайшов доведеним підстави для виселення ОСОБА_4 з житлового будинку, суд відмовляє в задоволенні вимоги за первісним позовом про зняття її з реєстрації постійного місця проживання за адресою АДРЕСА_1. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в тому числі на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Враховуючи, що вимога про виселення ОСОБА_4 задоволена не була, вимога про зняття з реєстрації також не підлає задоволенню.
Зазначене підтверджується: копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16819207 (а.с.6-7), копією рішення Піщаеського районного суду Вінницької області від 30 грудня 2014 року (а.с.8-9), копією довіреності (а.с.10), ордером (а.с.11), квитанцією № 64 про оплату гонорару (а.с.12), копією довідки виконавчого комітету Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області № 977 від 31 серпня 2012 року (а.с.24), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 (а.с.25), копіями квитанцій (а.с.26-27), копіями накладних (а.с.28-33), ордером (а.с.43), витягом з договору про надання правової допомоги (а.с. 44), копією домової книги (а.с. 69-71), копією рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 липня 2014 року (а.с.72-73), копією рішення народного суду Піщанського району Вінницької області (а.с.74-77), копіями накладних та квитанцій (а.с.78-86), довіреністю (а.с.93), квитанцією про оплату гонорару (а. с. 132), копією ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року (а. с.133-134).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч.1 ст.88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних із розглядом справи. Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать, в тому числі, і витрати на правову допомогу.
Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні вимог за первісним позовом, та повністю задоволено зустрічний позов, беручи до уваги, що позивачем за зустрічним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 121 гривні 80 копійок за подання заяви в порядку окремого провадження та судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі 243 гривні 60 копійок, дані судові витрати слід стягнути з позивача за первісним позовом ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, в розмірах, що були встановлені в редакції Закону України «Про судовий збір» станом на день подачі зустрічного позову.
Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01 січня 2015 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1 218 гривень. Таким чином розмір оплати за надання правової допомоги не повинен перевищувати 487 гривень 20 копійок за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Таким чином, судом підраховано, що представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_2, на користь яких ухвалено рішення по справі був присутній в судових засіданнях 30 червня 2015 року, 08 липня 2015 року, 03 серпня 2015 року, 12 серпня 2015 року, 01 вересня 2015 року, 07 вересня 205 року, 14 вересня 2015 року, які фіксувалися за допомогою звукозаписувального технічного засобу загальним часом понад чотири години. Судом враховано, що представником відповідача за первісним позовом було підготовлено зустрічну позовну заяву, та зібрано докази - документи, які долучені до зустрічного позову та матеріалі справи. З матеріалами даної цивільної справи представник відповідача за первісним позовом в суді не ознайомлювався. А тому враховуючи, вказані обставини, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом витрат за надання правової допомоги підлягають задоволенню на суму 2 000 гривень, відповідно до квитанції, яка міститься в матеріалах справи.
На підставі наведеного та керуючись Конституцією України, ст.ст.321, 383, 403-405 ЦК України, ст. ст. 15, 45, 46, 57, 88, 107, 212-215, 256 ЦПК України, ст. 9, 64, 116, 150, 155-157 ЖК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами житлового законодавства», суд, -
В задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення із житлового будинку із зняттям з реєстрації, відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права користування житловим будинком, задовольнити.
Встановити факт, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, проживали однією сім'єю в період з грудня 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Визнати за ОСОБА_4 право користування житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір в розмірі 121 гривня 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок
Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Піщанський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: