Справа № 129/3474/14-ц
Провадження по справі № 2/129/67/2015
"21" серпня 2015 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Швидкого О.В.,
розглянувши без участі сторін та їх представників у м. Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -
Встановив:
26.12.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.05.2014 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 10007007126845 «Зростаючий on-line», відповідно до якого банк прийняв, а вкладник передав в управління банку грошові кошти у сумі 100 000 грн. на строк з 15.05.2013 р. по 13.11.2014 року включно зі сплатою процентів у розмірі 19 % річних щомісячно, шляхом зарахування на поточний банківський рахунок, операції з яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів (платіжної картки).
10.11.2014 року позивач звернувся до банку із заявами № 260 та № 261 від 10.11.2014 року про повернення вкладу (депозиту) відповідно до умов договору (п.1.13) в сумі вкладу 100000 грн. з рахунку № 26307111616558 та виплатити їх через касу Гайсинського відділення ПАТ «Дельта Банк» 13.11.2014 року.
Позивач неодноразово звертався до банку з метою повернення коштів, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, кошти не повернув, на заяви позивача жодним чином не відреагував.
Станом на дату подання позовної заяви залишок вкладу складає 100000 грн., тому позивач просив стягнути з банку дану суму.
На думку позивача, вказані дії банку є такими, що порушують положення вищевказаного договору та його права як споживача.
У відповідності до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець прострочує виконання надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги. Таким чином, позивач просив стягнути з банку пеню в розмірі - 2876,71 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивач просив стягнути з банку суму втрат в розмірі - 1900 грн., та суму трьох відсотків річних в розмірі 345,20 грн.
Також, вищевказані дії відповідача завдали позивачу моральної шкоди, яка виразилась в тому, що позивач втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані, переживав і нервував з приводу нестачі коштів на знецінення гривні до долара США та значного здорощення товарів на території України. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10 000 грн.
Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
24.02.2015 року позивач подав до суду заяву, щодо зміни позовних вимог, в якій просить стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на свою користь заборгованість в сумі 191039,74 грн., а саме: суму залишку вкладу в розмірі 152448,07 грн.; пеню в розмірі 10870,21 грн.; суму інфляційних втрат в розмірі 6625,88 грн.; суму трьох відсотків річних в розмірі 1095,58 грн.; 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
28.04.2015 року позивач подав до суду заяву, щодо зміни позовних вимог, в якій просить стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на свою користь заборгованість в сумі 246015,08 грн., а саме: суму залишку вкладу в розмірі 153550,75 грн.; пеню в розмірі 25989,69 грн.; суму інфляційних втрат в розмірі 34596,58 грн.; суму трьох відсотків річних в розмірі 1878,06 грн.; 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
22.06.2015 року позивач подав до суду заяву, в якій вказав, що 18.06.2015 року фондом гарантування вкладів йому була здійснена виплата у розмірі 153670,15 грн., а тому він змінює позовні вимоги та просить стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на свою користь заборгованість в сумі 119806,89 грн., а саме: суму залишку вкладу в розмірі 00,00 грн.; пеню в розмірі 24614,05 грн.; суму інфляційних втрат в розмірі 62696,37 грн.; суму трьох відсотків річних в розмірі 2496,47 грн.; 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
07.08.2015 року позивач подав до суду заяву, в якій змінив позовні вимоги та просив стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на свою користь заборгованість в сумі 442322,29 грн., а саме: пеню в розмірі 423154,14 грн.; суму інфляційних втрат в розмірі 1159,30 грн.; суму трьох відсотків річних в розмірі 18009,55 грн.; а також 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позивач в судове засідання не з'явився, письмово просив справу розглянути без нього, позовні вимоги задовільнити (а.с.111).
Представник відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.94), в письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довів факти, на підставі яких пред'явлено позов, не довів наявність суб'єктивного права за захистом якого він звернувся, не довів, що воно дійсно порушено, не надав докази, що підтверджують позов (а.с. 108, 109).
З урахуванням позицій сторін, дослідження матеріалів справи та вимог закону суд визнає за необхідне відмовити у задоволенні позову з таких підстав.
Судом встановлено, що 15.05.2014 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 10007007126845 «Зростаючий on-line», відповідно до якого банк прийняв, а вкладник передав в управління банку грошові кошти у сумі 100 000 грн. на строк з 15.05.2013 р. по 13.11.2014 року включно зі сплатою процентів у розмірі 19 % річних щомісячно, шляхом зарахування на поточний банківський рахунок, операції з яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів (платіжної картки).
10.11.2014 року позивач звернувся до банку із заявами № 260 та № 261 від 10.11.2014 року про повернення вкладу (депозиту) відповідно до умов договору (п.1.13) в сумі вкладу 100000 грн. з рахунку № 26307111616558 та виплатити їх через касу Гайсинського відділення ПАТ «Дельта Банк» 13.11.2014 року.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами про видачу належних йому грошових коштів (заяви від 10.11.2014 року), однак відповідач кошти позивачу не видав та жодної письмової відповіді щодо розгляду поданої заяви не надав.
02.03.2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельтабанк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельтабанк» ОСОБА_2. Тимчасову адміністрацію в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 року № 71 запроваджено тимчасову адміністрацію по 02.09.2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1059 ЦК України Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (ч. 2 ст. 1059 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;
5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.
Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, під час тимчасової адміністрації банк зобов'язаний виплачувати кошти за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, що банк і зробив 18.06.2015 року (а.с.82).
Водночас вимоги позивача про стягнення з банку пені та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки здійснення таких виплат імперативно заборонено пунктами 2, 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом.
Однак судом встановлено, що умовами договору не передбачена відповідальність банку за прострочення виконання зобов'язання у вигляді пені у розмірі передбаченому ч. 5 ст.10 Закону України « Про захист прав споживачів».
Враховуючи те, що пеня не передбачена договорами укладеними між сторонами, а сума вкладу, з якої зроблені позивачем розрахунки пені, не є вартістю робіт (послуг) в розумінні ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні підстави для стягнення пені.
Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст.ст. 23, 1167 ЦК.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Укладеним між сторонами договором не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення його умов.
Отже, ні умовами укладених між позивачем та відповідачем договору, ні чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено відшкодування моральної шкоди, в тому числі і Законом України "Про захист прав споживачів", оскільки п. 5 ч. 1ст. 4 цього Закону передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Понесені сторонами судові витрати у зв'язку із відмовою суду в задоволенні позовних вимог необхідно на підставі ст.88 ЦПК України залишити за сторонами.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 3, 16, 1058-1061 ЦК України та ст.ст. 10, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
Судові витрати залишити за сторонами.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до апеляційного суду Вінницької області.
Суддя: