"17" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/68196/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Кочана В.М.,
Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконуючого обов'язки Генерального прокурора України про зобов'язання вчинити певні дії,
В грудні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Виконуючого обов'язки Генерального прокурора України щодо вчинення дій по розгляду її скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту розслідування смерті її сина - ОСОБА_5
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що скарга позивачки була розглянута відповідачем в порядку та строки, визначені законодавством.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, ІНФОРМАЦІЯ_1 в обласній лікарні м.Кіровограда помер син позивачки - ОСОБА_5
Вважаючи, що її син помер через лікарську недбалість, позивачка звернулась до прокурора Кіровського району міста Кіровограда з заявою про порушення кримінальної справи стосовно лікарів.
Постановою помічника прокурора Кіровського району міста Кіровограда від 14.03.2008р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом неналежного виконання працівниками Кіровоградської обласної лікарні своїх обов'язків через відсутність складу злочину, передбаченого ст.140 Кримінального кодексу України.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_4 звернулась до відповідача зі скаргою.
Листом №06/2-805-07 від 09.12.2009р. за підписом виконуючого обов'язки Генерального прокурора України ОСОБА_6 позивачку повідомлено про здійснення перевірки за її скаргою, висловлено згоду з прийнятим рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи, а також зазначено про припинення подальшого провадження за її зверненнями з цих питань на підставі ст.12 Закону України "Про прокуратуру".
Вважаючи, що її права порушено, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом у даній справі й, як вже зазначалось в цій ухвалі, суди попередніх інстанцій розглянули справу та відмовили в задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю.
Проте, з такою процесуальною дією погодитись не можна.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
У рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001р. №6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, адресована ОСОБА_4 виконуючому обов'язки Генерального прокурора України ОСОБА_6 скарга стосувалася необґрунтованої, на думку заявниці, відмови в порушенні кримінальної справи стосовно лікарів Кіровоградської обласної лікарні за фактом смерті її сина, ОСОБА_5
Відповідно до частин 1 та 2 ст.99-1 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві; скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови; постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.
Згідно зі ст.235 КПК України прокурор протягом трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржника; скаргу і копію повідомлення про результати розв'язання її приєднують до справи; відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована; рішення прокурора може бути оскаржене вищестоящому прокуророві.
Таким чином, питання оскарження особою до вищестоящого прокурора постанови про відмову в порушенні кримінальної справи врегульовано норми КПК України, що виключає можливість розгляду поданого позивачкою позову в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з приписами п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку ї закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.157 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково й закрити провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 210, 222,223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Кочан В.М.
Швець В.В.