17 вересня 2015 року м. Київ К/800/36571/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Кочан В.М., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015р. скасовано постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.02.2015р. та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити за 2013 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати не має обов'язкового характеру, оскільки відповідно до п. 5.3 Колективного договору Автозаводської районної ради та Виконкому м. Кременчука Полтавської області, виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати передбачена лише за наявності коштів на відповідні цілі. Позивач не звертався до роботодавця із заявою про надання вказаної допомоги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час видачі розпорядження голови Автозаводської районної ради про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань працівникам у розмірі посадового окладу позивач був звільнений з посади. Судом також взято до уваги, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 не передбачено обов'язку керівника установи щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань при звільненні працівника з посади.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з пропуском строку, встановленого процесуальним законом.
Надані скаржником докази свідчать про те, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість прийнятих судами рішень, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить переконливих доводів, які б давали підстави вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 211, 213, ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати підстави пропуску ОСОБА_1 строку касаційного оскарження поважними та поновити строк на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Матеріали касаційної скарги повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Суддя В.М. Кочан