16 вересня 2015 року м. Київ К/800/21820/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Кочана В.М.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу,
за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року,
У березні 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області від 25 лютого 2015 року про накладення штрафу.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову суду першої інстанції залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору в розмірі 913 грн 50 коп.
У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції статті 4 Закону України «Про судовий збір», просить скасувати ухвалу від 30 квітня 2015 року та направити справу для продовження апеляційного розгляду. Зазначає, що даний спір має немайновий характер.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент винесення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення) за подання до адміністративного суду позову: майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги залежить від визначення характеру адміністративного позову як майнового або немайнового.
За приписами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
Таким чином, звернення до суду з вимогою про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновою.
Враховуючи те, що предметом даного спору є постанова державного виконавця про накладення штрафу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про майновий характер заявлених вимог та необхідність справляння з них судового збору за відповідними ставками.
Оскільки позивач не додав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, то суд апеляційної інстанції правомірно залишив апеляційну скаргу без руху.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального законодавства при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги, тому підстав для скасування ухвали судді колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.М. Кочан
О.П. Стародуб