Запорізької області
про припинення провадження у справі
20.07.11 справа № 17/5009/3470/11
Суддя Корсун В.Л.
за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 72300, АДРЕСА_1
до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітополького міського району електричних мереж, 72312, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 15
про визнання недійсним рішення у вигляді протоколу № 33 від 07.04.11
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 17.01.11 № 10
20.06.11 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1С.) з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітополького міського району електричних мереж (надалі ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітополького МРЕМ) про визнання недійсним рішення відповідача оформлене у вигляді протоколу від 07.04.11 № 33.
Ухвалою від 20.06.11 судом порушено провадження у справі № 17/5009/3470/11, судове засідання призначено на 08.07.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
Ухвалою від 08.07.11 розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін судом відкладено на 20.07.11.
Представник позивача в судове засідання 20.07.11 повторно не з'явився, надав на адресу суду заяву від 05.07.11, якою просить суд залишити позов ФОП ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з тривалим відрядженням позивача та знаходження оригіналів документів в сейфі.
Представник відповідача проти залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 без розгляду заперечив.
Розглянувши надану позивачем заяву від 05.07.11 суд не вбачає правових підстав для залишення позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітополького МРЕМ про визнання недійсним рішення відповідача оформлене у вигляді протоколу від 07.04.11 № 33 без розгляду з огляду на наступне.
Залишення позову без розгляду - це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення.
Пункт 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України містить перелік підстав залишення позову без розгляду. Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Перелік підстав залишення позову без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 вищеназваного Кодексу є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, суд виходить з того, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарському суду слід мати на увазі, що застосування п. 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що господарським судом Запорізької області ухвалою про порушення провадження у справі було витребувано у позивача певний перелік документів, а саме: документи, які посвідчують правовий статус (довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію); належним чином оформлене доручення на представника (у випадку присутності такого); письмові нормативні, у т.ч. витяги із законодавства і документальні обґрунтування заявлених вимог; договір про постачання електричної енергії від 01.04.06 № 1633 з усіма додатками та додатковими угодами до нього, у т.ч.: додаткова угода від 01.04.07 № 1; додаткова угода від 01.04.07 № 2; додаткова угода від 26.03.10 № 4; додаткова угода від 16.03.11 № 5; акт проведення експертизи лічильника електроенергії від 10.03.11 № 0145; акт проведення експертизи лічильника електроенергії від 24.03.11 № 0265; акт про порушення від 24.03.11 № 00006297 з доказами його отримання позивачем; зауваження від 06.04.11 б/н до акту про порушення від 24.03.11 № 00006297; протокол від 07.04.11 № 33; рахунок від 07.04.11 № б/н та докази його отримання позивачем; рахунок від 07.04.11 № 1633 та докази його отримання позивачем; лист Мелітопольського району електричних мереж від 09.06.11 № 747/534 та результати його розгляду; довідку про повні банківські реквізити; все листування з відповідачем у справі по суті спору; належним чином засвідчені копії витребуваних документів та документів, доданих до позову - у справу, оригінали - суду для огляду.
Разом з тим, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивачем разом із позовною заявою було надано: договір про постачання електричної енергії від 01.04.06 № 1633, додаткова угода від 01.04.07 № 1; додаткова угода від 01.04.07 № 2; додаткова угода від 26.03.10 № 4; додаткова угода від 16.03.11 № 5; акт проведення експертизи лічильника електроенергії від 24.03.11 № 0265; акт проведення експертизи лічильника електроенергії від 24.03.11 № 0265; акт про порушення від 24.03.11 № 00006297; зауваження від 06.04.11 б/н до акту про порушення від 24.03.11 № 00006297; протокол від 07.04.11 № 33; рахунок від 07.04.11 № б/н; рахунок від 07.04.11 № 1633; лист Мелітопольського району електричних мереж від 09.06.11 № 747/534.
Враховуючи, що перелік підстав залишення позову без розгляду є вичерпним, а в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії документів (які надані в т.ч. відповідачем), на підставі яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд не вбачає правових підстав для застосування в даному випадку приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з чим, у задоволенні заяви позивача від 05.07.11 про залишення позову без розгляду відмовляється.
Відповідач в судовому засіданні 20.07.11 просив суд припинити провадження у справі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.07.11.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним рішення відповідача оформлене у вигляді протоколу від 07.04.11 № 33 підлягають припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на наступне.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2).
Способи захисту, передбачені ст. 16 ЦК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Отже, виходячи із змісту зазначених норм законодавства, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у т.ч., актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язків характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому, у господарському суді не можуть оспорюватись акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру. У разі надходження заяв про визнання недійсним актів, зазначених у цьому підпункті, господарський суд повинен відмовити у їх прийнятті з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, а у разі помилкового прийняття позову - припинити провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (п. 6.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.00 № 02-5/35).
Згідно з пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28 в редакції постанови цієї комісії від 17.10.05 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 02.08.96 № 417/1442), на підставі акту порушень (виявлених у споживача електричної енергії) уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідань з розгляду актів про порушення визначається обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом, який разом з іншими документами надається споживачу.
Зі змісту зазначених вище правових норм та положень Правил користування електричною енергією випливає, що рішення постачальника електричної енергії та протокол, яким воно оформлене, за своїми ознаками не належить до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлене при проведені перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Зазначені акти можуть бути використанні як докази у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім, згідно з вимогами ст. 43 ГПК України.
Таким чином, споживач електричної енергії в разі незгоди з рішенням названої комісії не позбавлений права та можливості доводити в суді ті обставини, на які він (споживач) посилається, як на підставу своїх заперечень проти такого рішення.
У постанові Верховного Суду України від 29.11.10 у справі № 2-15/1783-2009 зазначено, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недорахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні ч. 2 ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Таким чином, рішення ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітополького МРЕМ, оформлене у вигляді протоколу від 07.04.11 № 33, про донарахування ФОП ОСОБА_1 85 180,87 грн. вартості недорахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
З урахуванням вищевикладеного, а також положень ст. 12 ГПК України щодо справ, які підвідомчі господарським судам, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітополького МРЕМ оформлене у вигляді протоколу від 07.04.11 № 33 не підлягають вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді.
Таким чином, держане мито в розмірі 85 грн. підлягає поверненню позивачу відповідно до встановленого порядку за умови видачі відповідної довідки судом.
Згідно із положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 42, 43, 45,22,33, 34,47, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі № 17/5009/3470/11 за позовом ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітополького МРЕМ оформлене у вигляді протоколу від 07.04.11 № 33 припинити.
Видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) довідку на повернення з державного бюджету державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Екземпляр ухвали надіслати сторонам у справі.
Суддя В.Л. Корсун