Запорізької області
Іменем України
21.01.10 № 17/511/08-АП
суддя Корсун В.Л.За позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Жовтневий”, 70014, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дніпровка, вул. 60-років ВЛКСМ, 40
до відповідача: Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А) в особі Запорізької регіональної філії (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27/29)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: селянське фермерське господарство “Лещенко Віктор Миколайович”, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Шкільна, 11
про спонукання відповідача скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки
Суддя Корсун В.Л.
Секретар судового засідання Садова М.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.10.09 б/н
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 20.01.10 б/н
від 3 особи: ОСОБА_3, довіреність від 11.01.10 № 7
15.10.08 до господарського суду Запорізької області в порядку, визначеному КАС України, звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Жовтневий” (далі ТОВ “АФ “Жовтневий”) з позовною заявою про зобов'язання Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Запорізької регіональної філії (далі за текстом - ДП “ЦДЗК при ДКУ по ЗР”) скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) укладеного між ОСОБА_4 та фермерським господарством “ОСОБА_5М.”.
Ухвалою від 15.10.08 судом відкрито провадження в адміністративній справі № 17/511/08-АП, справу призначено до розгляду на 18.11.08.
В судовому засіданні 18.11.08 було оголошено перерву до 08.12.08, про що сторони повідомлені належним чином.
Ухвалою від 08.12.08 провадження у справі було зупинено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до 19.01.09 за обґрунтованим клопотанням представників сторін для надання додаткових доказів у справі.
Ухвалою від 12.01.09 провадження у справі судом поновлено, судове засідання призначено на 19.01.09.
Ухвалою від 19.01.09 провадження у справі було зупинено на підставі п.4 ч. 2 ст. 156 КАС України до 16.02.09.
Ухвалою від 09.02.09 провадження у справі судом поновлено з 16.02.09, призначено судове засідання на 16.02.09.
Ухвалою від 16.02.09 судом провадження у справі було зупинено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до 16.03.09. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача селянське фермерське господарство “Лещенко Віктор Миколайович” (далі СФГ “ОСОБА_5М.”.
Ухвалою від 17.02.09 провадження у справі судом поновлено, судове засідання призначено на 16.03.09.
Ухвалою від 16.03.09 провадження у справі зупинено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до 15.04.09 за обґрунтованим клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів у справі.
Ухвалою від 17.03.09 провадження у справі судом поновлено, судове засідання призначено на 15.04.09.
В засіданні суду 15.04.09 представник третьої особи надав суду клопотання за вих. від 15.04.09, яким просив суд зупинити провадження у справі № 17/511/08-АП до вирішення Вільнянським районним судом Запорізької області справи № 2-656/2009 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ “АФ “Жовтневий”, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - державне підприємство “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Запорізької регіональної філії ” та селянське фермерське господарство “Лещенко Віктор Миколайович” про визнання недійсним договору оренди, тобто до набрання законної сили рішенням у справі № 2-656/2009.
Представники сторін проти заявленого третьою особою клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Вільнянського районного суду Запорізької області у справі № 2-656/2009 не заперечили.
Оскільки предметом спору у справі № 2-656/2009 було питання визнання недійсним договору оренди, ухвалою від 15.04.09 клопотання третьої особи задоволено та на підставі п. 3 ч.1 ст. 156 КАС України провадження у справі № 17/511/08-АП зупинено до розгляду Вільнянським районним судом Запорізької області справи № 2-656/2009 за позовною заявою ОСОБА_4 до ТОВ “Агрофірма “Жовтневий”, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - державне підприємство “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Запорізької регіональної філії ” та СФГ “ОСОБА_5М.” про визнання недійсним договору оренди та до набрання законної сили рішення у справі № 2-656/2009. Суд зобов'язав представників сторін та 3 особу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження в зазначеній справі.
Ухвалою від 11.12.09 судом задоволено клопотання третьої особи, провадження у справі № 17/551/08-АП поновлено із 21.01.10. Судове засідання призначено до розгляду на 21.01.10.
В судовому засіданні 21.01.10 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні клопотання позивача, проти якого не заперечив відповідач, але заперечив представник 3 особи, про зупинення розгляду справи № 17/511/08-АП на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” на рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.10.09 по справі № 22-4541/2009.
Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача суд виходив з наступного.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі (…) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвалою від 13.04.09 суддею Вільнянського районного суду Запорізької області було відкрито провадження у справі № 2-656/2009 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ “Агрофірма “Жовтневий”, 3 особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Запорізької регіональної філії” та СФГ “ОСОБА_6М.” про визнання недійсним договору оренди землі. Рішенням Вільнянського районного суду у цій справі від 02.09.09 у задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.10.09 у справі № 22-4541/2009 вказаний суд розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вільнянського районного суду у справі № 2-656/2009 від 02.09.09 апеляційну скаргу задовольнив. Рішення Вільнянського районного суду від 02.09.09 скасував ухваливши нове рішення наступного змісту: позов ОСОБА_4 задовольнити. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.04.05 укладений між ОСОБА_4 та ТОВ “Агрофірма “Жовтневий”, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Центру ДЗК 18.09.08. Зобов'язати ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” повернути земельну ділянку площею 4,86 га, яка розташована на території Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області її власнику - ОСОБА_4 у стані придатному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У зв'язку з викладеним та враховуючи, що на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області у справі № 2-656/2009 від 02.09.09 набрало законної сили після розгляду справи апеляційним судом Запорізької області (тобто після проголошення рішення суду апеляційної інстанції від 28.10.09 у справі № 22-4541/2009), господарським судом Запорізької області відмовлено у задоволенні наведеного вище клопотання позивача у справі № 17/511/08-АП. Судом заявнику роз'яснено норми чинного КАС України.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
На підставі ст. 160 КАС України в засіданні 21.01.10 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Судом оголошено про час виготовлення постанови в повному обсязі.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на наступне. 01.04.05 між ОСОБА_4 та ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” укладено договір оренди земельної ділянки (паю) згідно з умовами якого Орендодавець (ОСОБА_4Ю.) передала ТОВ в оренду земельну ділянку загальною площею 4,86 га. Даний договір у відповідності з вимогами чинного законодавства 18.09.08 було зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Центру ДЗК за номером 040826000303. Стаття 3 ЗК України передбачає, що земельні відношення регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими у відповідності з ними нормативно-правовими актами. Згідно із ст. 4 Закону України “Про оренду землі”, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких знаходиться земельні ділянки. У відповідності зі ст. 124 ЗК України та ст. 6 Закону України “Про оренду землі”, передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем. На думку позивача, в силу вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, право на земельну ділянку виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі та одержання документа, який посвідчує право, а також його державної реєстрації. Згідно із ст. 18 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Стаття 20 Закону України “Про оренду землі” та ст. ст. 210, 640 ЦК України передбачають, що договір, який належить державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації. Враховуючи наведені вище норми матеріального права України, позивач вважає, що на час подачі позову до суду Договір оренди земельної ділянки (паю) є дійсним, а ТОВ “АФ “Жовтневий” є законним землекористувачем земельної ділянки. Але, не дивлячись на це, дирекції ТОВ “АФ “Жовтневий” стало відомо, що ОСОБА_4 після укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ “АФ “Жовтневий” знову уклала новий договір оренди земельної ділянки (паю) з іншим суб'єктом господарської діяльності на земельну ділянку, яка вже раніше була надана ТОВ “АФ “Жовтневий” в оренду підтвердженням чому є договір оренди зареєстрований у відповідності з вимогами чинного законодавства відповідачем. Тобто, на думку позивача, фактично відповідачем було зареєстровано новий договір оренди земельної ділянки (паю), де законним землекористувачем є позивач. На думку позивача, наслідками незаконних дій ЦДЗК стало те, що на одну і ту ж земельну ділянку була проведена подвійна державна реєстрація оренди земель, що є неприпустимим. Відповідно до ст. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та ін. культур, на вироблену продукцію та ін. порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. В силу вимог ст. 27 Закону України “Про оренду землі”, орендареві забезпечується захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом прав власності на земельну ділянку відповідно до закону. Згідно із ст. 124 Конституції України, кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 95, 125, 126 ЗК України, ст. ст. 6, 18, 20 Закону України “Про оренду землі”, ст. ст. 210, 640 ЦК України та ст. ст. 2, 17 КАС України позивач просить суд позов задовольнити шляхом зобов'язання відповідача скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) укладеного між ОСОБА_4 та ФГ “ОСОБА_5М.”.
Відповідач у справі та його представники в суді проти позову заперечили повністю з підстав викладених у письмових поясненнях та додаткових поясненнях до них зазначивши наступне. Порядок реєстрації цих договорів оренди землі регулюється Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, який був введений у дію наказом Держкомзему від 02.07.02 № 174. Згідно із ст. 72 КАС України, цей факт не потребує доказування, як такий, що був встановлений у постанові господарського суду Запорізької області у справі №17/299/08-АП. Звернув увагу суду на те, що регулювання порядку відмови у реєстрації правовстановлюючих документів на оренду землі законодавством України відбувається у відповідності з положеннями Закону України “Про оренду землі” ст. 15 Закону та положеннями ст. 2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, а саме: відмова у реєстрації відбувається у наступних випадках: відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також: порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також: для визнання договору недійсним відповідно до закону; у разі негативного висновку щодо результатів перевірки та приймання обмінного файла; у разі негативного висновку державної землевпорядної експертизи технічної документації або потреби доопрацювання технічної документації; наявності розбіжностей між відомостями, що містять реєстраційна картка, оформлений бланк державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі та технічна документація (реєстраційна справа). Зазначав, що якщо розглядати Закон України “Про оренду землі” та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, введений наказом Держкомзему від 02.07.02 № 174, то можна встановити, що законодавство України не передбачає можливості відмови у реєстрації договору оренди на підставі наявності вже існуючого договору оренди на земельну ділянку. А тому, приймаючи на реєстрацію договір оренди між гр. ОСОБА_4 та СФГ “ОСОБА_5М.” реєстратор не мав підстав у відмові в реєстрації тому, що йому: по-перше не було відомо чи не припинено попередній договір оренди; по-друге законодавством, при виконанні реєстраційних дій, не передбачено дій оператора по перевірці наявності вже зареєстрованих договорів на існуючу земельну ділянку; по-третє законодавство не передбачає відмови у реєстрації договору оренди землі на тій підставі, що договір оренди на цю земельну ділянку вже зареєстровано. До того ж, на думку відповідача, законодавством не передбачено дії реєстратора по скасуванню договорів оренди землі. Також зазначив, що згідно із ст. 2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, документи, на підставі яких виконується реєстрація договору оренди землі, зберігаються у територіальному органі земельних ресурсів. У зв'язку чим відповідач позбавлений можливості надати суду такі документи. Виходячи з вищенаведеного, вважає, що дії відповідача по реєстрації договору оренди між гр. ОСОБА_4 та ФГ “ОСОБА_5М.” відповідають законодавству України. У зв'язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представник 3 особи в суді проти позову заперечував повністю з підстав викладених у письмових запереченнях на позов від 22.03.09 № 74 в яких з посиланням на ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 78, ст. ст. 81, 125, 126 Земельного Кодексу України зазначив наступне. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставах передбачених у ст. 81 ЗК України. Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками. ОСОБА_4, як власник земельної ділянки, уклала договір оренди земельної ділянки № 791 від 20.12.07 із СФГ “ОСОБА_5М.”. Зазначений договір, на думку 3 особи, є дійсним, правомірним, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України, договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. В порядку, передбаченому ст. ст. 125, 126 ЗК України, у СФГ “ОСОБА_5М.” виникло право на оренду земельної ділянки - після укладення договору оренди і його державної реєстрації та СФГ користується земельною ділянкою, виконує зобов'язання перед власником згідно із договором оренди. Звернув увагу суду на те, що до позивач надав до матеріалів справи № 17/511/08-АП копію договору оренди земельної ділянки від 01.04.05 зареєстрованого відповідачем більш ніж через три роки - 18.09.08. Вважає, що вказаний спір виник з приводу користування земельною ділянкою. Відносини, пов'язані із реалізацією права власності, регулюються цивільним законодавством. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України просить суд закрити провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції, або адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в т.ч. на виконання владних повноважень.
Частиною 1 пункту 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних особі із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В такому випадку, відповідно до ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, або утриматись від вчинення певних дій.
Статтею 19 Конституції України встановлено основний принцип відповідно до якого повинні діяти органи державної влади та місцевого самоврядування, а саме на підставі, в межах та у спосіб, встановлений Законом.
Державна реєстрація земельних ділянок регулюється положеннями Земельного кодексу України (ЗК України), Закону України “Про оренду землі” від 06.10.98 № 161, Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.04 №1952-IV, постановами Кабінету Міністрів України від 25.12.98 № 2073 “Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі”, від 17.07.03 № 1088 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру”, наказом Держкомзему України від 02.07.03 № 174 “Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель”.
Зокрема, згідно із ст. 18 Закону України “Про оренду землі” в редакції, чинній на час спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.03 № 1088 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” визначено, що держателем Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Державний комітет по земельних ресурсах, який забезпечує створення і функціонування цього Реєстру. Адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах, який здійснює його ведення (...). Адміністратором бази даних державного реєстру земель є Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах (...).
Пунктами 1, 9 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.03 № 135 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна, прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 27.05.03 за № 408/7729) визначено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (або Центр ДЗК). Крім того, затверджено статут Центру ДЗК у новій редакції.
Преамбулою Закону України від 01.07.04 № 1952-ІV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (або Закон № 1952) визначено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно (...). Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість ...
Статтею 1 Закону № 1952 передбачено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Статтею 2 вказаного Закону дано визначення об'єкту нерухомого майна згідно з чим об'єктом нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) в розумінні цього Закону є: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда, тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (...).
Згідно з частинами 1, 8 ст. 3 Закону № 1952, (...) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та право чини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації. (...) Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість, або більша його частина.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 цього Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців (...), а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на нерухоме майно: а) право володіння, б) право користування (сервітут), (...) г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ... Дані обліку земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та кадастровий номер об'єкта нерухомості є основою для формування Державного реєстру прав.
Згідно із ст. 5 Закону № 1952, систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Адміністратором Державного реєстру прав є центр державного земельного кадастру, який здійснює його ведення (...). Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києва та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.
Частинами 1, 2 ст. 7 цього Закону передбачено, що місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру). Місцеві органи державної реєстрації прав, до кола яких відноситься і відповідач за цим позовом, проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, право чинів щодо нерухомості, або відмовляють у реєстрації.
З підстав, зазначених вище, державне підприємство “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, в особі його регіональної філії, яка діє на території Запорізької області, в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, якому делеговано повноваження щодо здійснення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, у т.ч. договорів оренди землі.
До прийняття Закону України “Про державний земельний кадастр” наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.03 № 174, прийнятим відповідно до ст. 202 ЗК України, Закону України “Про оренду землі”, Указу Президента України від 17.02.03 № 134 “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру”, постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.02 № 449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування землею”, затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель. Вказаний наказ (із послідуючими змінами та доповненнями) зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.07.03 за № 641/7962.
Оскільки станом на час спірних правовідносин у справі № 17/511/08-АП на законодавчому рівні не прийнято Закон України “Про державний земельний кадастр”, суд виходить з того, що державна реєстрація земель, у т.ч. договорів оренди, здійснюється у відповідності до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, зазначеного вище (далі за текстом - Тимчасовий порядок).
Тимчасовий порядок визначає процедуру та порядок реєстрації договорів оренди земельних ділянок.
Процедура державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок полягає в тому, що отримавши оформлений бланк договору оренди землі уповноважений орган здійснює перевірку наявності на титульному аркуші технічної документації відмітки про приймання обмінного файла, змісту реєстраційної картки, відповідність відомостей, що містить реєстраційна картка та оформлений бланк договору оренди землі до технічної документації (реєстраційної справи).
Адміністратор державного реєстру (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію договорів оренди (суборенди) землі з внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому, реєстратор відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках договорів оренди (суборенди) землі.
Якщо наданий на реєстрацію договір оренди землі відповідає усім вимогам Закону України “Про оренду землі” державний реєстратор не має підстав для відмови у його реєстрації.
Положення аналогічного змісту містить ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, якою передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, встановлених ст. 15 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди.
Істотними умовами договору оренди землі, відповідно до цієї ж статті Закону України “Про оренду землі”, є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строк передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Невід'ємними частинами договору оренди землі є: план-схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки, у випадках, передбачених законом.
Розглядаючи справу по суті спору суд виходив з наступного.
В матеріалах справи № 17/511/08-АП міститься:
- копія Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ ЗП № 010988 згідно з яким ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,86 га в межах згідно із планом, яка розташована на території Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- копія договору оренди земельної ділянки від 01.04.05 між ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” (Орендар) згідно із пунктами 1, 2 якого: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з метою сільськогосподарського використання для вирощування зернових та ін. с/г культур, яка знаходиться: Запорізька область, Вільнянський район, Дніпровська сільська рада. В оренду надається земельна ділянка загальною площею 4,86 га ріллі, згідно з планом, що є невід'ємною частиною договору у стані, придатному для її цільового використання. Згідно із пунктами 6, 7, 8, 26 вказаного договору, земельна ділянка, що передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню; інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - не має; договір укладено на 5 років; на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Відповідно до п. 43 вказаного договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Зазначений договір оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Центру ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.09.08 за № 040826000303;
- копія договору оренди земельної ділянки від 20.12.07 № 791 між ОСОБА_4 (Орендодавець) та СФГ “ОСОБА_5М.” (Орендар) згідно із пунктами 1.1., 2.1. якого: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка є власністю Орендодавця, та яка знаходиться на території Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області; земельна ділянка передається в оренду загальною площею 4,86 га ріллі. Відповідно до п. 3.1. цього договору, договір укладено на 5 років, до 20.12.2012 року. Згідно із п. 8.1. зазначеного договору, на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інших прав третіх осіб. Як вбачається із змісту вказаного договору, він зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.08 за № 040826000321.
Як свідчить зміст наданої до матеріалів справи № 17/511/08-АП заяви ОСОБА_7, справжність підпису якої посвідчена приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8, в ній (заяві) ОСОБА_4 зазначила наступне: належну їй (ОСОБА_4Ю.) на праві приватної власності земельну ділянку площею 4,86 га згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП № 010988 ОСОБА_4 не передавала в оренду ТОВ “АФ “Жовтневий”, а також не підписувала договір оренди землі з цим товариством. На протязі 2005-2007 років ТОВ “АФ “Жовтневий” самовільно використовувало належну їй, ОСОБА_4, земельну ділянку чим порушувало вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України. Зважаючи на незаконні дії ТОВ “АФ “Жовтневий” нею (ОСОБА_4Ю.) 01.02.08 на адресу Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” було подано заяву. Орендарем належної їй, ОСОБА_4, земельної ділянки є Селянське (фермерське) господарство “ОСОБА_5М.” з яким вона (ОСОБА_4Ю.) уклала договір оренди земельної ділянки 20.12.07 за № 791, котрий зареєстрований у ЗРФ ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.08.
Представником 3 особи господарському суду надано рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.10.09 у справі № 22-4541/2009, яке є чинним станом на час розгляду та прийняття процесуального рішення у справі № 17/511/08-АП по суті спору.
Як свідчить зміст вказаного процесуального рішення суду апеляційної інстанції, апеляційним судом Запорізької області було встановлено, (сторінки 2, 3 рішення суду апеляційної інстанції) що:
- дослівно (…) “01.04.05 між ОСОБА_4 та ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” було укладено договір оренди земельної ділянки (…) терміном на 5 років, яка використовувалась ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” без державної реєстрації цього договору протягом більш ніж 3 роки. У п. 43 цього договору сторони домовились, що в усьому, що не передбачено умовами договору, сторони керуються чинним законодавством України та Законом України “Про оренду землі”. Державну реєстрацію цього договору оренди землі ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” здійснила 18.09.08 після укладення власником цієї земельної ділянки договору оренди землі з іншим орендарем - СФГ “ОСОБА_5М.” 20.12.07. (…) Отже, договір оренди землі набуває дійсності при його укладенні в письмовій формі з додержанням вимог земельного і цивільного законодавства та його державної реєстрації. При не зазначенні цього строку у договорі оренди, державна його реєстрація здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме у відповідності до вимог ч. 2 ст. 644 ЦК України - на протязі строку нормально необхідного для такої реєстрації. З матеріалів справи слідує, що при укладенні 01.04.05 договору оренди землі за відсутності його державної реєстрації він не був чинним, виконання його умов було заборонено у законодавчому порядку. На час його державної реєстрації, яка була здійснена за межами нормально необхідного строку для цього, а саме більш ніж 3 роки, 18.09.08, цей договір вже не відтворював волю власника землі на його укладання і не був спрямованим на реальне його виконання так як останнім 20.12.07 було укладено новий договір оренди землі з іншим орендарем - СФГ “ОСОБА_5М.”. При цьому, СФГ “ОСОБА_5М.” з 2008 року почало використовувати земельну ділянку і в межах одного року, тобто у нормально необхідний строк, 24.09.08, здійснило державну реєстрацію нового договору оренди землі”.
За таких обставин, апеляційний суд Запорізької області прийшов до висновку про те, що договір оренди землі від 01.04.05 між ОСОБА_4 та ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” було укладено і зареєстровано з порушенням вимог земельного і цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним. З наведених вище підстав колегія суддів суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції у справі № 2-656/2009 від 02.09.09 про відмову у задоволенні позову апеляційну скаргу заявниці задовольнила, скасувала рішення суду першої інстанції у справі № 2-656/2009 від 02.09.09 та ухвалила нове рішення наступного змісту: позов ОСОБА_4 задовольнити. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.04.05 укладений між ОСОБА_4 та ТОВ “Агрофірма “Жовтневий”, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Центру ДЗК 18.09.08. Зобов'язати ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” повернути земельну ділянку площею 4,86 га, яка розташована на території Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області її власнику - ОСОБА_4 у стані придатному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Судом в ході розгляду справи № 17/511/08-АП враховано, і вказаний факт не оспорювався присутніми представниками сторін та 3 особи, що на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області у справі № 2-656/2009 від 02.09.09 набрало законної сили після розгляду апеляційної скарги на вказане рішення апеляційним судом Запорізької області (тобто проголошення рішення суду апеляційної інстанції від 28.10.09 у справі № 22-4541/2009).
А тому, господарським судом залишено поза увагою наявність в матеріалах справи № 17/511/08-АП ухвали Верховного Суду України від 17.12.09 про відкриття касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ “Агрофірма “Жовтневий”, треті особи - державне підприємство “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Запорізької регіональної філії ” та селянське фермерське господарство “ОСОБА_5М.” про визнання недійсним договору оренди землі за касаційною скаргою ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” на рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.10.09 так як наявність цієї ухвали не надає суду підстави стверджувати про не чинність зазначеного вище рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.10.09 у справі № 22-4541/2009.
Згідно з вимогами ст. 8 Закону № 1952, державний реєстратор у межах своїх повноважень: здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; присвоює в установленому законом порядку кадастровий номер об'єкту нерухомого майна; скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об'єднання чи знищення об'єкта нерухомого майна; встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та ін. нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні дані; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна, речові права на які зареєстровані у Державному реєстрі прав; надає відомості та витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках; видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер; видає документ установленого зразка про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав. Державний реєстратор прав не має права приймати рішення про реєстрацію речових прав на своє ім'я і від свого імені, на ім'я свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі реєстрація проводиться іншим державним реєстратором прав місцевого органу державної реєстрації прав. Державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.
А відповідно до положень ст. 24 Закону № 1952, у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Нормами ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розглядів інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Аналіз вимог чинного законодавства, та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, а також надані сторонами докази, у т.ч. наявність в матеріалах справи № 17/511/08-АП рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.10.09 у справі № 22\4541/2009 (яким було ухвалено нове рішення згідно з яким: позов ОСОБА_4 було задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.04.05 укладений між ОСОБА_4 та ТОВ “Агрофірма “Жовтневий”, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Центру ДЗК 18.09.08) надають суду підстави для висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем своїх позовних вимог та, у зв'язку з цим, відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ “Агрофірма “Жовтневий” щодо зобов'язання відповідача скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) укладеного між ОСОБА_9 та ФГ “ОСОБА_5М.”.
А тому, у задоволенні позову відмовляється.
При цьому, наведене вище спростовує твердження ОСОБА_9 викладені нею в заяві, яку вона просила приєднати до матеріалів справи № 17/511/08-АП справжність підпису в якій засвідчено приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області (зареєстровано в реєстрі за № 300) в частині того, що вона не передавала в оренду ТОВ “Агрофірма Жовтневий” належну їй (ОСОБА_4Ю.) на праві приватної власності земельну ділянку площею 4,86 га та не підписувала договір оренди землі з ТОВ “Агрофірма Жовтневий”.
У зв'язку з чим, судом критично розцінюються та до уваги не приймаються неправдиві твердження ОСОБА_4 викладені в її заяві, зазначеній вище, з приводу того, що вона не передавала в оренду ТОВ “Агрофірма Жовтневий” належну їй (ОСОБА_4Ю.) на праві приватної власності земельну ділянку площею 4,86 га та не підписувала договір оренди землі з ТОВ “Агрофірма Жовтневий”.
З підстав зазначених вище, а саме законодавчих та інших нормативно правових актів наведених у тексті цієї постанови, судом визнаються надуманими, необґрунтованими та, у зв'язку з чим, залишаються поза увагою твердження представника 3 особи викладені в запереченнях за вих. від 12.03.09 № 74 щодо необхідності закриття провадження у справі № 17/511/08-АП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з тим, що на думку третьої особи (...), даний спір виник з приводу користування земельною ділянкою та відносини, пов'язані з реалізацією права власності, регулюються цивільним законодавством.
Тобто, суд вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи вказану справу по суті спору суд виходив з того, що:
- позовна вимога позивача у справі № 17/511/08-АП викладена до відповідача, як реєструючого органу, у вигляді: зобов'язати відповідача у цій справі скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) укладеного між ОСОБА_4 та ФГ “ОСОБА_5М.”;
- відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, на яку посилається 3 особа, суд закриває провадження у справі (...) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
- але ж спір про право, на що вказує 3 особа, виник не між позивачем та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень;
- наявність такого спору про право ... між позивачем, ОСОБА_4 та іншими суб'єктами господарювання не звільняє відповідача у цій справі від його обов'язку як органу, який входить до системи органів державної реєстрації прав (...) які забезпечують реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав (ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5, 7 Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень”), в межах своїх повноважень, відповідно до вимог цього Закону, приймати до розгляду відповідні документи та за наслідками розгляду таких документів або проводити реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, право чинів щодо нерухомості, або відмовляти в їх реєстрації.
А оскільки предметом спору у справі № 17/511/08-АП є вимоги позивача до відповідача про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, який в силу законодавчих та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, здійснює обов'язкову державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно у випадках, коли заявлене право підлягає державній реєстрації відповідно до Закону № 1952, тобто офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно (до яких відносяться і земельні ділянки) та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, або відмовляє у такій державній реєстрації з підстав викладених у т.ч. у ст. 24 Закону № 1952, судом визнаються необґрунтованими та безпідставними твердження третьої особи у цій справі про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ч. 1 ст. 11, ст. ст. 49, 51, ч. ч. 1, 2. ст. 71, ст. ст. 72, 94, 158, 160 - 163, 167, а також ч. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
У задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя В.Л. Корсун
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України
оформлена і підписана 16.02.2010