номер провадження справи 3/100/15
14.09.2015 Справа № 908/4137/15
За позовом: Першого заступника прокурора міста Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Я. Новицького, 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -
позивача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 04053915)
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 39488184)
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Петриченко А.Є.
Представники:
від прокуратури: Редька М.В., прокурор відділу прокуратури Запорізької області, посвідчення № 29080 від 19.09.2014р.
від позивача: Пилипенко І.В., головний спеціаліст відділу юридичного забезпечення та самоврядного контролю управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, довіреність № 01/02-17/01032 від 08.04.2015р.
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 26.08.2015р.
від третьої особи: Мехтієва К.А., головний державний інспектор юридичного сектора, довіреність № 7378/08-29-10/014 від 20.07.2015р.
Перший заступник прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про:
розірвання договору оренди землі, укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" запис від 25.07.2009р. № 040926101385;.
зобов'язання ПП ОСОБА_1 повернути на користь Запорізької міської ради земельну ділянку площею 0,1260 га, яка є вільною від забудов та входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,2000 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, окрім земельної ділянки загальною площею 0,0740 га, яка знаходиться під забудовою з координатами геодезичних точок: (15540,619:11969,226), (15549,924:11979,516), (15510,690:12014,900), (15501,549:12004,679), (15526,137:11982,374), (15524,962:11981,136), (15530,075:11976,435), (15531,218:11977,738).
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2015р. справу передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 175, 193, 283 ГК України, ст. 377, 525, 526, 610, 611, 629, 651, 785 ЦК України, ст. 14, 16, 269, 270, 286, 287 Податкового кодексу України, ст. 96, 120, 122, 206 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі".
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4137/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.08.2015р. о 15 год. 00 хв.
Ухвалою від 05.08.2015р. розгляд справи відкладений на 01.09.2015р. о 10 год. 40 хв.
Ухвалою від 01.09.2015р. розгляд справи відкладений на 14.09.2015р. о 14 год. 30 хв.
14.09.2015р. в судовому засіданні оголошено перерву до 16 год. 00 хв. цього ж дня.
В судовому засіданні 14.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 18.09.2015р.
Під час розгляду справи прокурор, представники сторін та третьої особи вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судовому засіданні 14.09.2015р. прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просять суд:
розірвати договір оренди землі, укладений між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" запис від 25.07.2009р. № 040926101385;.
зобов'язати ПП ОСОБА_1 повернути на користь Запорізької міської ради земельну ділянку площею 0,1260 га, яка є вільною від забудов та входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,2000 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, окрім земельної ділянки загальною площею 0,0740 га, яка знаходиться під забудовою з координатами геодезичних точок: (15540,619:11969,226), (15549,924:11979,516), (15510,690:12014,900), (15501,549:12004,679), (15526,137:11982,374), (15524,962:11981,136), (15530,075:11976,435), (15531,218:11977,738).
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що рішенням тридцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 39/159 від 25.02.2009р. ПП ОСОБА_1 передано в строкове платне користування земельну ділянку для розташування адміністративної будівлі, загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно інформації ГУ Держземагенства у Запорізькій області вартість спірної земельної ділянки становить 1849560,00 грн.
В подальшому, між Запорізькою міською радою та відповідачем укладений договір оренди землі від 21.05.2009р., про що у Держаному реєстрі земель вчинено запис від 25.07.2009р. за № 040926101385.
На підставі договору оренди ПП ОСОБА_1 передано в оренду зазначену ділянку, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди землі.
Відповідно до п. 9 договору (в редакції додаткової угоди від 25.01.2010р.) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 26442,23 грн.
Згідно п.10 Договору, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції.
Пунктом 11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.
Дія договору оренди землі припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. (п. 34 Договору).
У свою чергу, пунктом 35 Договору визначено, що умовами розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку є невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців.
Відповідно до інформації ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.05.2015р. № 5145/08/-29-1501-208 за ПП ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 21.05.2009р. у розмірі 17319,29 грн., яка виникла з січня 2015 року.
Таким чином відповідач більше 3-х місяців не виконує зобов'язання за договором оренди землі щодо своєчасного внесення орендної плати за землю.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2015р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні 14.09.2015р. також підтримала позовні вимоги прокурора та позивача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд
Між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди землі від 21.05.2009р. про наступне:
Орендодавець відповідно до рішення тридцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 39/159 від 25.02.2009р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п.1 Договору).
Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.07.2009р. № 040926101385.
Актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18.03.2009р. головним інженером ТОВ "Синергія" ОСОБА_6 у присутності ПП ОСОБА_1 та заступника начальника Управління Держкомзему у місті Запоріжжі Запорізької області Моісеєнка О.І. виконано встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2000 га.
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівлі і забудови орендаря, інші об'єкти інфраструктури відсутні (п.3 Договору).
Земельна ділянка передається в оренду разом із будівлями і забудовами орендаря (п.4 Договору).
Згідно п.5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1849560,00 грн. в цінах 2009 року.
Договір укладається на строк дев'ятнадцять років (п.8 Договору).
Земельну ділянку за договором, кадастровий № НОМЕР_3, загальною площею 0,2000 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 передано Орендодавцем Орендарю за актом прийому-передачі 24.04.2009р. (а.с.22).
Відповідно до п.9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 55486,80 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року.
Додатковою угодою від 25.01.2010р. до договору оренди землі від 25.07.2009р. № 040926101385 пункт 9 Договору викладений в наступній редакції:
9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 26442 грн. 23 коп. (двадцять шість тисяч чотириста сорок дві грн. 23 коп.), що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2010р. із врахуванням часткового звільнення орендаря від орендної плати на 2010р., згідно рішення Запорізької міської ради № 6 від 19.11.2008р., Запорізької обласної ради від 27.11.2008р. № 7.
Згідно п.10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Орджонікідзевського району 33212815700007 в управлінні Держказначейства у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в запорізькій області, МФО 813015, ЕДРПОУ 33215812700007, код 13050500.
Як зазначено у п.27 Договору, Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до п.30 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором., та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору (п.34 Договору).
Згідно п. 35 Договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.
Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є:
- невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців;
- використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.04.2015р. № 36928268, адміністративна будівля інв. № 080513 за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 581,0 кв.м, площа земельної ділянки 4360 кв.м зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_1 (дата внесення запису 22.12.2005р.; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 04.12.2012р.).
Згідно листа начальника ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.05.2015р. № 5145/08/-29-1501-208 на адресу першого заступника прокурора м. Запоріжжя, заборгованість ПП ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 21.05.2009р. складає 17319,29 грн.
Іншим листом від 11.09.2015р. № 9209/08-29-15-01 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області повідомила, що 13.05.2015р. ПП ОСОБА_1 надана податкова декларація з плати за землю на 2015р. № 1500017370 за користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Річна сума нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою згідно вищезазначеної декларації складає 73450,80 грн., щомісячне нарахування складають 6120,90 грн.
За період січень-липень 2015р. ПП ОСОБА_1 за податковою декларацією № 1500017370 від 13.05.2015р. нараховано орендну плату за договором оренди землі від 21.05.2009р. в сумі 41972,89 грн.
Доказів оплати зазначеної суми відповідачем до матеріалів справи учасниками судового процесу не надано.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII "Про прокуратору", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:
1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);
2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;
3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;
4) брати участь у розгляді справ.
Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд, зокрема, порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".
Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно визначено Запорізьку міську раду.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
договори та інші правочини;
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди землі від 21.05.2009р.
За приписами ст.1 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі", розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Положенням статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плату за землю визначено як обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно статті 269 Податкового кодексу України:
269.1. Платниками податку є:
269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
269.1.2. землекористувачі.
В статті 270 Податкового кодексу України зазначені об'єкти оподаткування земельним податком:
270.1. Об'єктами оподаткування є:
270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно підпункту 271.1 ст. 271 ПКУ, базою оподаткування є:
271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу України. Зокрема зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (286.1).
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (286.2).
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (286.3).
Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Крім того, відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, законодавець визначив, що орендна плата за землю - це обов'язковий платіж, який має справлятися землекористувачем щомісячно.
Параграфом 1 Глави 58 Цивільного кодексу України визначено загальні положення про найм (оренду).
Так, відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частинами 1, 3 ст. 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Таким чином, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Отже, загальний порядок розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 ГК України, частиною 1 якої встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2-4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Матеріали справи та пояснення прокурора безумовно свідчать про те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання спірного договору.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (див. постанову Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд).
Відповідно до норм цивільного законодавства, учасники цивільних правовідносин за власним розсудом, вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки. У разі зміни цих обставин, що були наявними при укладенні договору, названі особи не мають бути заручниками, вибраних же ними, засобів реалізації інтересів. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, законодавець надає перевагу можливості сторін самостійно вирішити питання про зміну змісту договору у зв'язку із істотною зміною обставин (приведення його змісту у відповідність до нових обставин, які сторони не передбачали) або про його розірвання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті обставин.
Це узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За приписами ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, у загальних положеннях Цивільного кодексу України про договір передбачений судовий порядок вирішення спорів з приводу вимог про розірвання договору у зв'язку із істотним порушенням договору (ч. 2 ст. 651), у зв'язку із істотною зміною обставин (ч. 2 ст. 652) та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651).
Позов про зміну чи розірвання договору може бути поданий і за відсутності відповідних на те підстав за законом та за відсутності у сторони такого повноваження за умовами договору. Адже норми матеріального та процесуального права (ст. 16 ЦК України та ст. 1, 2 ГПК України) передбачають захист порушених, оспорюваних або не визнаних прав, а також захист охоронюваних законом інтересів.
Так, відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Порядок укладення угоди про зміну або розірвання господарського договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення умов припинення прав і обов'язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту угоди, шляхом їх вільного волевиявлення.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
В пункті 35 договору оренди землі від 21.05.2009р. сторони погодили можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у випадку невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців.
В пунктах 2.20, 2.23 постанови від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам такі Роз'яснення:
2.20. У вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.
2.23. Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
Матеріалами справи доведено і не спростовано відповідачем, що протягом січня-липня 2015 року відповідач не сплачував щомісячні платежі за поданою ним самостійно податковою декларацією за землю на 2015 рік у загальному розмірі 41972,89 грн., тобто протягом 7 місяців поспіль.
Це підтверджено листом ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.09.2015р. № 9209/08-29-15-01, податковою декларацією ПП ОСОБА_1 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, обліковою карткою платника податків ПП ОСОБА_1 з земельного податку станом на 31.08.2015р.
Таким чином, систематичне порушення орендарем такої умови договору оренди землі, як внесення орендної плати (сплата земельного податку), є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.
Відповідач доказів сплати орендної плати за землю за період з січня по серпень 2015 року за договором оренди землі від 21.05.2009р. суду не надав, у зв'язку з чим у позивача виникло право дострокового розірвання цього договору оренди.
На підставі вищевикладеного, суд вважає вимогу прокурора та позивача про розірвання договору оренди землі, укладений між Запорізькою міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" запис від 25.07.2009р. № 040926101385, такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі встановлені в ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 20 договору оренди землі від 21.05.2009р. передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Повернення орендованого майна Орендодавцеві здійснюється шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі.
Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.04.2015р. № 36928268, адміністративна будівля інв. № 080513 за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 581,0 кв.м, площа земельної ділянки 4360 кв.м зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_1 (дата внесення запису 22.12.2005р.; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 04.12.2012р.).
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
З метою визначення частини земельної ділянки на місцевості, на якій розташовано об'єкт нерухомості, що належить на праві приватної власності ПП ОСОБА_1 та частини земельної ділянки, що підлягає поверненню, спеціалістами КП "Градпроект" проведено топографо-геодезичну зйомку вищевказаної земельної ділянки та надано топографічний план з визначенням земельних ділянок, які знаходяться під забудовою із зазначенням координат геодезичних точок. Згідно топографічного плану земельної ділянки загальна площа земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 складає 0,2000 га, що складається із земельних ділянок, що знаходяться під забудовами на вказаній території, загальна площа яких складає 740 кв. м., та земельної ділянки, вільної від забудови, площа якої складає 1260 кв. м.
З огляду на вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_1 повернути на користь Запорізької міської ради земельну ділянку площею 0,1260 га, яка є вільною від забудов та входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,2000 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, окрім земельної ділянки загальною площею 0,0740 га, яка знаходиться під забудовою з координатами геодезичних точок: (15540,619:11969,226), (15549,924:11979,516), (15510,690:12014,900), (15501,549:12004,679), (15526,137:11982,374), (15524,962:11981,136), (15530,075:11976,435), (15531,218:11977,738), також підлягає задоволенню.
Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 16.05.2015 вартість спірної земельної ділянки загальною площею 0,2000 га (кадастровий номер НОМЕР_3), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, становить 2524100,00 грн.
Грошова оцінка одного квадратного метру земельної ділянки складає 1262,05 грн.
Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Згідно підпункту 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Отже, судовий збір за майновою вимогою про повернення земельної ділянки має бути розрахований виходячи з вказаної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Вартість земельної ділянки площею 0,1260 га, яка є вільною від забудов та підлягає поверненню, становить 1590183,00 грн.
Згідно роз'яснень, наданих в пунктах 2.10, 2.11 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди землі, укладений між Запорізькою міською радою (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 04053915) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1), який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" запис від 25.07.2009р. № 040926101385.
3. Зобов'язати Приватного підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили повернути на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 04053915) земельну ділянку площею 0,1260 га, вартістю 1590183 (один мільйон п'ятсот дев'яносто тисяч сто вісімдесят три) грн., яка є вільною від забудов та входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,2000 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, окрім земельної ділянки загальною площею 0,0740 га, яка знаходиться під забудовою з координатами геодезичних точок: (15540,619:11969,226), (15549,924:11979,516), (15510,690:12014,900), (15501,549:12004,679), (15526,137:11982,374), (15524,962:11981,136), (15530,075:11976,435), (15531,218:11977,738).
4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 33021 (тридцять три тисячі двадцять одну) грн. 66 коп. судового збору.
5. Повне рішення складено 18.09.2015р.
Суддя В.М. Соловйов