Справа №22ц/796/9917/15 Головуючий у 1 інстанції - Малинников О.Ф.
Доповідач - Панченко М.М.
17 вересня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
Головуючого Панченка М.М.
Суддів Кирилюк Г.М., Вербової І.М.
При секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного Концерну «Укроборонпром» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10 червня 2015 року у справі за позовом Державного Концерну «Укроборонпром» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Телеканал «ІНТЕР», третя особа Міністерство оборони України про захист ділової репутації, -
У жовтні 2014 року Державний Концерн «Укроборонпром» (далі - ДК»Укроборонпром»), керуючись ст.ст.277,278 ЦК України, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Телеканал «ІНТЕР» (далі - ПрАТ»ІНТЕР») і просив винести рішення, яким захистити ділову репутацію позивача, з посиланням на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі «ІНТЕР» відповідач ОСОБА_1 оголосила неправдиву інформацію про те, що позивач продав на 400 млн. грн. автомати всередині України, тобто, батькам, які передавали цю зброю своїм дітям, що захищають Україну в АТО.
На думку позивача указане висловлювання ОСОБА_1, є недостовірним, а тому порушує його право на недоторканність його ділової репутації, відповідальним за що також є ПрАТ»ІНТЕР», як орган масової інформації, через який поширено указане неправдиве висловлювання.
Позивач вважав, що поширена інформація дискредитує позивача не лише на внутрішньому ринку, але і перед іноземними партнерами.
З урахуванням уточнень до позову, позивач просив суд зобов»язати приватне акціонерне товариство «Телеканал «ІНТЕР» спростувати недостовірну (таку, що не відповідає дійсності) інформацію озвучену ОСОБА_1 у випуску НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 телевізійної програми «Чорне Дзеркало», що транслювалась телеканалом «ІНТЕР», а саме «На 400 миллионов Минобороны, «Укроборонпром» продало, продало … Оборонпром на 400 миллионов продал автоматов внутри Украины. Это значит, продало родителям, которые давали своим детям в АТО», шляхом надання можливості представнику ДК»Укроборонпром» зачитати та передати в ефірі каналу «ІНТЕР» власний текст спростування наступного змісту: «Інформація, озвучена ОСОБА_1 у випуску НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 телевізійної програми «Чорне Дзеркало», що транслювалась телеканалом «ІНТЕР», щодо продажу ДК»Укроборонпром» автоматів на суму 400 млн.грн. не відповідає дійсності. Так само, не відповідає дійсності озвучена ОСОБА_1 в указаній програмі інформація щодо продажу ДК»Укроборонпром» зброї батькам осіб, що воюють в АТО. Недостовірність указаної інформації встановлено рішенням суду» у часовому проміжку не раніше 20:45 год., та не пізніше 23:30 год. чергової п»ятниці не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.».
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 10 червня 2015 року у позові відмовлено/т.3 а.с.205-214/.
В поданій апеляційній скарзі ДК«Укроборонпром», вважаючи, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі /т.3 а.с.226-233/.
Послався на те, що судом не враховані доводи, викладені в позовній заяві та у виступі представника позивача у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі «ІНТЕР» у випуску НОМЕР_1 телевізійної програми «Чорне Дзеркало», яка транслюється щоп»ятниці з 20:45 год. до 23:00 год. ОСОБА_1 на 40 хвилині запису телевізійної програми озвучила наступну інформацію: «На 400 миллионов Минобороны, «Укроборонпром» продало, продало … Оборонпром на 400 миллионов продал автоматов внутри Украины. Это значит, продало родителям, которые давали своим детям в АТО».
Зазначені обставини не заперечуються сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Вважаючи указану інформацію неправдивою та такою, що негативно характеризує позивача та його структурні підприємства, як всередині країни, так і перед іноземними партнерами, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (ст.ст.15-23 ЦК).
Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» відповідно до статей 94,277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації».
Із роз»яснень викладених у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» слідує, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутній повний склад правопорушення, на яке посилається позивач. Тобто, відсутній факт поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, позивача, або завдає шкоди його особистим немайновим благам, або перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Як встановлено судом першої інстанції, в контексті телевізійних дебатів у форматі обговорення проблемних питань проведення АТО на Сході країни відповідач ОСОБА_1 висловила наступну тезу: «Мы просто никому не позволим на войну списать бесхазяйственность, коррупцию и воровство. Война. Мы сегодня своей командой подали заявление в Службу Безопасности, знаете на что? - на то, что на 400 миллионов Миноборони, Укроборонпром продало… продало… продало автоматы (перебивает ведущий, - прим. атора) Рассказываю: Оборонпром на 400 миллионов продал автоматов внутри Украины. Это значит продавали родителям, которые давали своим детям в АТО. Это преступление и никакой войной это покрыть нельзя, так? Однозначно. Никакой войной нельзя закрыть это…».
Визначаючи спірний текст оціночним судженням, із вимогою спростування якого звернувся позивач, суд першої інстанції правомірно зазначив, що цей текст виокремлений позивачем із загального контексту всього емоційного висловлювання відповідачки, що спотворює в цілому його зміст з викладенням власної думки, бачення, переконань, критичної оцінки та недоліків стосовно найважливіших питань у суспільстві.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Позивач зазначив, що він не згодний з висловлюваннями відповідачки, як в частині продажу автоматів, так і в частині продажу цих автоматів безпосередньо батькам учасників АТО.
Між тим, продаж зброї є функцією діяльності Укроборонпрому, а тому посилання на порушення ділової репутації за цю діяльність, продаж зброї, ніяким чином не може негативно впливати на репутацію позивача.
А в частині продажу цих автоматів батькам учасників АТО відповідачка ОСОБА_1, як слідує із контексту її виступу, висловила лише припущення, що ця зброя могла бути продана цим особам. При цьому, будь-які фактичні конкретні твердження, які можна було б перевірити, відповідачка з цього приводу не висловлювала.
Тобто, суд першої інстції дійшов правомірного висновку, що спірні висловлювання ОСОБА_1 є лише оціночним судженням.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» також роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні положень статті 10 Конвенції.
Тобто, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився про відсутність правових підстав визнавати такими, що несуть негативну інформацію про позивача, та порочать його ділову репутацію вище зазначений вислів ОСОБА_1, що свідчить про відсутність порушення відповідачкою особистих немайнових прав позивача, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Рішення суду першої інстанції постановлене на повно з«ясованих обставинах, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного Концерну «Укроборонпром» відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: