ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 січня 2010 року 15:49 № 2а-10113/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1 )
до відповідача 119 фінансового відділу Міністерства оборони України (далі - відповідач 1)
до відповідача 22 461 військового представництва Міністерства оборони України (далі -відповідач 2)
простягнення коштів
за участю:
від позивачаОСОБА_1 (паспорт)
від відповідача 1Снісаренко С.М. (за довіреністю)
від відповідача 2Семенов Ю.М. (за довіреністю), Тимофєєв В.А. (за довіреністю)
Обставини справи:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача 1 -19 фінансового відділу Міністерства оборони України про стягнення коштів.
Після неодноразових змін позовних вимог позивач додатково визначив відповідачем 2 2 461 військове представництво Міністерство оборони України та просив стягнути з нього:
1) кошти щодо недоплати по надбавці за безперервну службу та по премії в розмірі 14 510,55 грн.;
2) невиплачені кошти щодо винагороди за безперервну службу 25 років у розмірі 2 420,00 грн.;
3) кошти згідно розрахунку по речовому забезпеченню в розмірі 6 924,75 коп.;
4) кошти по продовольчому забезпеченню у грошовому еквіваленті в розмірі 45 000,00 грн.
5) кошти у сумі, що відповідає щомісячному грошовому забезпеченню під час військової служби за весь час затримки розрахунку при звільненні по грошовому, речовому та продовольчому забезпеченню з 16 липня 2009 року;
а також просив:
6) зобов'язати відповідача 2 провести необхідні перерахунки вислуги років у сторону збільшення з зарахуванням до вислуги років навчання у 1974-1978 роках у Київському технікумі залізничного транспорту;
7) визнати протиправним наказ начальника 2 461 ВП від 15 липня 2009 року № 58;
8) стягнути з відповідача 2 невиплачені кошти щодо винагороди за безперервну службу 30 років у розмірі 1 512 грн. 50
Позовні вимоги до 19 фінансового відділу Міністерства оборони України відсутні.
Позов обґрунтовується тим, що відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Всупереч викладеному при звільненні позивача з військової служби відповідачами не проведено з ним повний розрахунок, а тому за відсутності його згоди на виключення зі списків особового складу військової частини позивача безпідставно виключили зі списків особового складу військової частини. За таких обставин позивач вважає, що його має бути поновлено у списках особового складу військової частини, де він проходив військову службу та проведено з ним повний розрахунок.
Відповідачі щодо позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 12 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Як вбачається з військового квитка НОМЕР_1 , виданого Деснянським районним у м.Києві військовим комісаріатом 15 жовтня 2009 року, позивач з 11 листопада 1978 року по 16 липня 2009 року проходив військову службу.
Відповідно до пункту 12 параграфу 2 наказу Міністерства оборони України від 19 червня 2009 року № 80 майора ОСОБА_1 -начальника групи 2 461 Військового представництва Міністерства оборони України звільнено з військової служби у запас за пунктом «в» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(за віком).
Згідно з наказом начальника 2 461 військового представництва від 15 липня 2009 року № 58 позивача визнано таким, що справи та посаду здав і з 16 липня 2009 року виключений зі списків особового складу 2 461 військового представництва та усіх видів забезпечення. Отже, на час звернення до суду позивач не перебуває на публічній службі.
Згаданим наказом передбачено виплатити позивачу премію за особистий внесок у загальні результати служби з 01 по 15 липня 2009 року в розмірі 10% від посадового окладу; грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби з 11 листопада 1978 по 15 липня 2009 року за повних 30 календарних років у розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік; надбавку за виконання особливих завдань у розмірі 50% за період з 01 по 15 липня 2009 року, а також надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень з 01 по 15 липня 2009 року у розмірі 15 %.
15 липня 2009 року позивача ознайомлено з зазначеним наказом, про що свідчить його підпис. Будь-яких заперечень щодо виключення зі списків особового складу 2 461 військового представництва, а також щодо видів та розмірів визначеного цим наказом грошового розрахунку при ознайомленні з наказом позивач не зазначив.
Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідачів коштів, що складали грошове утримання позивача під час проходження ним публічної служби, заявлені одночасно із вимогою про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень про виключення його зі списків особового складу військової частини, однак підстави для задоволення цього позову відсутні, що обґрунтовується таким.
Щодо стягнення на користь позивача недоплаченої надбавки за безперервну службу та премії у сумі 14 510,55 грн.
Питання виплати надбавки військовослужбовцям за безперервну військову службу у період, зазначений відповідачем, врегульовувались Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»(далі -Указ № 389) та наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України».
Указ набрав чинності з моменту опублікування в газеті «Урядовий кур'єр'від 16 травня 2003 року № 88.
Пунктом 1 Указу № 389 Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років -до 10%; понад 10 років -до 30%, понад 15 років -до 50%; понад 20 років -до 70%; понад 25 років -до 90% грошового забезпечення.
В межах максимальних розмірів у відсотках до грошового забезпечення, визначених Указом Президента від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», та залежно від стажу служби, Міністром оборони України у період з травня 2003 по грудень 2005 року включно встановлювались конкретні розміри надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення. Саме у цих розмірах виплачувалась вказана надбавка позивачеві.
Зазначені рішення Міністра оборони України оформлювались у вигляді телеграм та надсилались до військових частин, зокрема:
- відповідно до рішень Міністра оборони України, доведеного до військ телеграмами від 26 травня 2003 року № 146/2095, від 16 січня 2004 року № 146/1/11/26 і від 05 січня 2005 року № 146/1/11/1 надбавки за безперервну військову службу виплачувались у відсотках до грошового забезпечення за травень-жовтень 2003 року, січень-серпень 2004 року і за січень-лютий 2005 року у таких розмірах: понад 5 років -3%, понад 10 років -5%, понад 15 років -10%, понад 20 років -15%, понад 25 років -20%;
- відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного до військ телеграмою від 30 березня 2005 року № 248/8/99, з березня по грудень 2005 року надбавки виплачувались у таких розмірах: за вислугу понад 5 років -10%, понад 10 років -30%, понад 15 років -50%, понад 20 років -65%, понад 25 років -85%;
- відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного до військ телеграмою від 13 листопада 2003 року № 146/1/11/463 за листопад-грудень 2003 року надбавки виплачувались в максимальних розмірах, визначених Указом Президента від 05 травня 2003 року № 389;
- відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного до військ телеграмою від 07 жовтня 2004 року № 220/2098, за вересень грудень 2004 року надбавки виплачувались у таких розмірах: за вислугу понад 5 років -10%, понад 10 років -30%, понад 15 років - 50%, понад 20 років -65%, понад 25 років -85 %.
Як вбачається з довідки 19 фінансового відділу від 16 червня 2006 року № 173 щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 травня 2003 року по 01 березня 2006 року, позивачу у повному розмірі за період служби з травня 2003 по січень 2005 року включно правомірно виплачено надбавку за безперервну військову службу у розмірі, встановленому Міністром оборони України в межах, визначених Указом Президента від 05 травня 2003 року № 389.
Отже, твердження позивача про невиплату йому у повному обсязі надбавки за безперервну військову службу є необґрунтованим, а вимога про стягнення на його користь недоплачених коштів задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, є також необґрунтованою та не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення на його користь недоплаченої премії, визначення розміру якої залежить від розміру надбавки за безперервну військову службу.
Щодо стягнення на користь позивача невиплаченої винагороди за безперервну службу 25 років у сумі 2 420,00 грн.
Право на отримання винагороди за 25 років безперервної військової служби позивач отримав 11 листопада 2003 року, оскільки розпочав військову службу з 11 листопада 1978 року.
На цей час правила виплати зазначеної винагороди встановлювалися Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі -Положення), затвердженим наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 259).
Згідно з пунктом 35.1 Положення, зокрема, особам офіцерського складу за тривалу безперервну військову службу строком 25 років одноразово виплачується винагорода в розмірі 2 окладів грошового утримання.
Відповідно до пункту 35.8 цього Положення винагорода за тривалу безперервну військову службу військовослужбовцям нараховується від окладу за основною посадою, яку займає військовослужбовець на день виникнення права на винагороду, та окладу за військовим званням. При цьому посадові оклади беруться до розрахунку без підвищень, передбачених чинним законодавством України.
Довідка 19 фінансового відділу Міністерства оборони України від 16 червня 2006 року № 173 видана позивачеві та надана ним суду не містить інформації про виплату позивачеві винагороди за вислугу 25 років.
Разом з тим, з картки особового рахунку ОСОБА_1 на виплату грошового забезпечення 19 фінансовим відділом Міністерства оборони України за період 2002-2003 рік вбачається, що у листопаді 2003 року позивачеві нараховано та сплачено винагороду за тривалу безперервну військову службу у розмірі 576,00 грн.
Вказаний розмір винагороди розраховано з урахуванням того, що відповідно до зазначеної картки особового рахунку оклад ОСОБА_1 за посадою складає 163,00 грн., а оклад за звання -125,00 грн., отже (163,00 грн. + 125,00 грн.) х 2 = 576,00 грн.
За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідачів несплаченої винагороди за безперервну службу 25 років у сумі 2 420,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення коштів на користь позивача у зв'язку з непроведенням з ним розрахунку по речовому та продовольчому забезпеченню.
Відповідно до 5.1.5 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 16 липня 1997 року № 300, військові частини (підрозділи), підпорядковані військовим округам, за розпорядженням однієї управлінь (служб, відділів) військових округів можуть прикріплятися на забезпечення до найближчих військових частин, які ведуть самостійно військове господарство.
Згідно з витягом зі штату № 31/009-51 (01) у 2 461 військовому представництві відсутні служби, на які покладено здійснення фінансового, продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців.
Особовий склад 2 461 військового представництва прикріплено на забезпечення :
- по грошовому забезпеченню до 19 фінансового відділу Міністерства оборони України;
- по речовому майну до військової частини НОМЕР_2 ;
- по продовольчому пайку до Військового інституту Телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»;
Сторони не заперечували того, що грошове забезпечення позивача здійснювалось 19 фінансовим відділом Міністерства оборони України.
Доказом того, що позивач перебував на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , є довідка начальника ВТЗВ військової частини НОМЕР_2 від 28 серпня 2009 року, видана ОСОБА_1 , згідно з якою на час її видачі позивачу належить речове майно на суму 6 924,75 грн.
Суд не бере до уваги довідку начальника відділу територіального забезпечення військ в/ч НОМЕР_2 капітана Груші О.А. про те, що майор ОСОБА_1 - начальник групи 2 461 військового представництва на речовому забезпеченні знаходиться у військовій частині НОМЕР_2 , оскільки остання не містить необхідних реквізитів документа, таких як номер та дата його видачі.
Оскільки, речове забезпечення позивача здійснювалось названою військовою частиною, то позовні вимоги, спрямовані до відповідачів, про стягнення коштів за невидане речове забезпечення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Як вбачається з листа начальника військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інституту'генерал-майора Міночкіна А.І. від 25 вересня 2009 року № 6/182/9-936, позивач для продовольчого забезпечення був прикріплений до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інституту».
З урахуванням викладеного суд також вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги до відповідачів про стягнення з них коштів у зв'язку з непроведеним продовольчим забезпеченням позивача.
Щодо стягнення на користь позивача невиплаченої винагороди за безперервну службу 30 років у розмірі 1 512 грн. 50 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів.
Згідно із зазначеним додатком винагорода за тривалість безперервної військової служби 30 років становить 2,5 від посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця.
Згідно з наказом начальника 2 461 військового представництва від 11 листопада 2008 року № 86 майору ОСОБА_1 оголошено вислугу років військовослужбовців станом на 11 листопада 2008 року 30 років та на підставі наказу Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 прийнято рішення виплатити винагороду у розмірі 3 025,00 грн.
Оскільки позивач перебував на грошовому забезпеченні у 19 фінансовому відділі Міністерства оборони України вказаний наказ передано останньому для реалізації, яким позивачу виплачено 50% від визначеного розміру винагороди.
Суд погоджується з доводами 19 фінансового відділу Міністерства оборони України щодо правомірності його дій стосовно виплати 50% від визначеного розміру винагороди за безперервну службу 30 років, що обґрунтовується пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Пунктом 7 вказаної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги.
Щодо зобов'язання провести перерахунок вислуги років у сторону збільшення з зарахуванням до вислуги років навчання у 1974-1978 роках у Київському технікумі залізничного транспорту.
Відповідно до копії диплому НОМЕР_3 від 28 червня 1978 року ОСОБА_1 у період з 1974 по 1978 року навчався у Київському технікумі залізничного транспорту за спеціальністю «Ізотермічний рухомий склад і холодильне господарство'та отримав кваліфікацію технік-електромеханік.
Після закінчення технікуму позивача призвано на військову службу, проходження якої згідно з копією військового квитка він розпочав 11 листопада 1978 року на посаді рядового та сержантського складу.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей'до вислуги років, зокрема, особам офіцерського складу Збройних Сил, при призначенні пенсій згідно з пунктом «а'статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ'додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Оскільки Київський технікум залізничного господарства не належить до вищих навчальних закладів, а доказів присвоєння офіцерського звання після закінчення цього навчального закладу позивачем не надано, позовна вимога про зарахування позивачеві до вислуги років військовослужбовця часу навчання у названому технікумі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо визнання протиправним наказу начальника 2 461 військового представництва міністерства оборони України від 15 липня 2009 року № 58.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу'та пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється, зокрема, у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Стверджуючи про протиправність наказу від 15 липня 2009 року № 58 позивач зазначив єдину підставу -відсутність його згоди на виключення зі списку особового складу військової частини.
Однак, дане твердження спростовується тим, що позивач 15 липня 2007 року ознайомлений з наказом начальника 2 461 військового представництва від 15 липня 2009 року № 58, про що свідчить його підпис та не висловив при цьому жодних заперечень щодо виключення його зі списку особового складу військової частини.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що відсутність будь-яких заперечень при ознайомленні з наказом свідчить про згоду позивача на його виключення зі списків особового складу військової частини, а тому вимога про визнання цього наказу протиправним є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення на користь позивача коштів у сумі, що відповідає щомісячному грошовому забезпеченню під час військової служби, за весь час затримки розрахунку при його звільненні по грошовому, речовому та продовольчому забезпеченню з 16 липня 2009 року.
Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача невиплачених йому у повному обсязі коштів та про визнання протиправним наказу начальника 2 461 військового представництва від 15 липня 2009 року № 58 про виключення позивача зі списків особового складу 2 461 військового представництва не підлягають задоволенню, у задоволенні зазначеної позовної вимоги також слід відмовити.
Беручи до уваги вищевикладене та керуючись статтями 158-163 КАС України Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя О.О.Власенкова
Дата складення та підписання постанови у повному обсязі 21 січня 2010 року.