20 вересня 2011 р. Справа № 2-а-3599/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Драло Лілії Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача : ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області
до: Немирівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області
про: зобов'язання вчинити певні дії
Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області заявлено позов до Немирівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної контрольно-ревізійним відділом у Немирівському районі ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Немирівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області за період з 01.01.2007 року по 31.10.2009 року складено акт №13-09/61 від 21.12.2009 року, яким встановлені порушення відповідачем вимог п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», в результаті чого протягом 2007-2008 року незаконно виплачено заробітну плату (разом з нарахуваннями) на загальну суму 8014,31 грн..
За наслідками проведеної перевірки 28.12.2009 року, відповідно до ст. 10 Закону України від 26 січня 1993 року №2939-XII «Про державну контрольно-ревівзійну службу в Україні» (далі - Закон №2939) на адресу відповідача направлено лист від 28.12.2009 року №13-13/762 з вимогою усунути порушення.
Оскільки, до контрольно-ревізійного відділу у Немирівському районі остаточна інформація про виконання пред'явлених обов'язкових вимог в повному обсязі не надходила, позивач, на підставі вище зазначеного закону, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача до державного бюджету 8014,31 грн. в зв'язку з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 13.07.11 р. відкрито провадження у справі.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити його, посилаючись на положення вимог ст.10 Закону №2939. При цьому обґрунтовували позовні вимоги обставинами, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні. Суду пояснила, що в Акті ревізії перевіряючими хибно зроблено висновок щодо відсутності наказів керівника про преміювання працівник. Дані документи були у відповідального працівника, який на момент проведення перевірки був відсутній. Дана особа притягнута до відповідальності згідно трудового законодавства.
Крім того, суду зазначила, що до компетенції та завдань контрольно ревізійної служби не входить ревізія дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам надбавок та премій. За вказаних обставин, просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до плану роботи контрольно-ревізійного відділу у Немирівському районі в листопаді-грудні 2009 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Немирівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області за період з 01.01.2007 року по 31.10.2009 року, за результатами якої складено акт ревізії від 21.12.2009 року №13-09/61.
Так, ревізією правильності нарахування і виплати премії найманим працівникам Немирівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області, яка проведена вибірковим порядком за червень-липень 2007 року та серпень- вересень 2008 року, шляхом звірки наказів начальника з особовими рахунками працівників, платіжно - розрахунковими відомостями виявлено, що в порушення п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у червні 2007 року при відсутності наказу та списка, затвердженого начальником на видачу цієї премії, нарахована та виплачена премія 8 найманим працівникам на загальну суму 4073,37 грн., та відповідно зайво нараховано та сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 1482,71 гривень.
Ревізією правильності нарахування і виплати надбавки за безперервну роботу найманим працівникам. Немирівського РВ ГУ MBС України у Вінницькій області, яка проведена суцільним порядком за 2008 рік та січень-травень 2009 року, шляхом звірки особових рахунків працівників з платіжно - розрахунковими відомостями виявлено, що технічним працівникам була нарахована надбавка за безперервну роботу за вищезазначений період, тоді як з 01.01.2008 року припинено виплату цієї надбавки працівникам підприємств, установ, організацій і навчальних закладів органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України, яка здійснювалася згідно з указом Президента України від 04.10.1996 року №926 «Про умови грошового забезпечення рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ».
Позивач зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 18.12.2007 року №1234, у зв'язку з упорядкуванням грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, вищезазначений Указ Президента України визнано таким що втратив чинність. Іншими нормативно-правовими актами надбавку за вислугу років зазначеній вище категорії працівників не передбачена. Проте, двом технічним працівникам нараховано та виплачено надбавку за безперервну роботу за 2008 рік на загальну суму 1260,33 грн., та відповідно зайво нараховано та сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 458,76 грн., за січень-травень 2009 року нараховано та виплачено надбавку за вислугу років на загальну суму 541,89 грн,, та відповідно зайво нараховано та сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 197,25 грн.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Повноваження державної контрольно-ревізійної служби визначені Законом України “Про державну контрольно -ревізійну службу в Україні”.
Статтею 2 Закону №2939 встановлено, що головним завданням державної контрольно - ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням державних фінансових ресурсів, який реалізується через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних актів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Правовою підставою для заявлення зазначених позовних вимог є положення п.8, п. 10 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу”.
Згідно статті 10 Закону №2939 чітко визначені права державної контрольно-ревізійної служби. Зокрема п 8. вказаної норми передбачено право КРУ у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, та п. 10 - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою незабезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Проведений аналіз дає змогу суду дійти висновку, щодо відсутності інших підстав для звернення даного суб'єкта владних повноважень до суду, окрім тих, що наведені у Законі. Держава наділила контрольно-ревізійну службу правом на звернення до суду із заявою в інтересах держави.
На підставі вищенаведеного, з урахуванням положень ст. 2 та ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” передбачені компетенція та завдання відповідача, з яких вбачається, що до завдань державної контрольно-ревізійної служби не входить ревізія дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам надбавок та премій, а захист трудових прав громадян, серед іншого і їхніх прав на оплату праці, покладено законодавцем на інші компетентні органи.
Аналогічна позиція викладена і в постанові Вищого адміністративного суду України від 30.03.2011 року у справі №К-59885/09 за позовом Тельманівської міської ради до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування вимоги.
Крім того, як уже зазначено, відповідно до п 8. та п. 10 статті 10 Закону №2939 встановлено право державної контрольно-ревізійної служби, яка має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою незабезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів або ж у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до листа від 28.12.2009 року №13-13/762, який після проведеної перевірки був направлений позивачем на адресу відповідача, останнього зобов"язано до 28.01.2010 року забезпечити повернення безпідставно виплачених коштів по заробітній платі в сумі 5,87 тис.грн. та безпідставно нараховані та перераховані кошти до державних цільових фондів в сумі 2,14 тис.грн.
Натомість, позовними вимогами позивача є стягнути з відповідача до державного бюджету 8014,31 грн. в зв'язку з порушенням вимог чинного законодавства.
Такі вимоги позивача виходять за межі наданих йому ст.10 Закону №2939 повноважень.
Не має ознак публічно правового спір за участю суб'єкта владних повноважень, з одного боку, та суб'єкта приватного права, юридичної особи з іншого, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень не визначені нормами законодавства.
Однак, суд досліджував питання щодо правомірності отримання відповідачем коштів в 2007-09р.р. для виплати найманим працівникам премії та надбавки та не знайшов доказів порушення чинного законодавства при їх отриманні.
Згідно пояснень представників позивача вбачається, що підтверджується Актом ревізії, питання щодо правомірного одержання підконтрольною установою коштів перевіряючими не досліджувалось. Крім того, представники позивача суду підтвердили, що ці кошти в сумі 8014,31 грн. виплачені саме працівникам як премії та та надбавки.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
В силу ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, враховуючи межі заявлених позовних вимог, здійснивши системний аналіз положень чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що правових підстав для задоволенння позовних вимог немає, а тому в позові Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до Немирівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області щодо зобов'язання вчинити певні дії - слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволені адміністративного позову контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до Немирівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна