61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
21 вересня 2009 р.
Справа № 2-а-2492/09/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді:
Суддів:
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Полтавський окружний адміністративний суд від 02.03.2009р. по справі № 2-а-2492/09/1670
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві
про нарахування допомоги дитини війни,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві нарахувати недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3302 грн.60 коп.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що на законодавчому рівні не вирішено питання щодо визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, що повинна застосовуватися для обчислення підвищення пенсій згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, виплата та нарахування доплати до пенсії відноситься до повноважень управління праці та соціального захисту населення і не відноситься до функцій Пенсійного фонду України. Таким чином, на думку відповідача, на законодавчому рівні залишилося невизначеним питання щодо органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватись такі виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус “дитина війни”. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р. повинен був діяти у відповідності з нормою ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”та здійснювати позивачеві нарахування пенсії з півищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Між тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо здійсненя перерахунку пенсії позивачу з півищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та проведення відповідних виплат за 2008 рік з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі також має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві повинен був з 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Отже, суд першої інстанції, помилково відмовив в задоволенні позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії позивачу з півищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та проведення відповідних виплат з 22.05.2008 року.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачу щодо стягнення на його користь недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за 2008 рік з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, колегія суддів, вважає хибними, з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнити позов, застосувавши до спірних правовідносин норми Конституції України та положення ст.8 КАС України.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачу щодо стягнення на його користь недплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за 2008 рік з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за 2008 рік та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині позовних вимог задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві нарахувати ОСОБА_1 за 2008 рік доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009 року по справі № 2-а-2492/09/1670 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Бенедик А.П.
Судді
Калиновський В.А. Кононенко З.О.