Справа № 823/3415/14
Номер провадження 6/699/38/15
про відмову у задоволенні подання
21.09.2015 м.Корсунь-Шевченківський
Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Свитки С.Л.,
за участю секретаря Таран О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця відділу ДВС Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон,
На виконанні у відділі державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції знаходиться виконавче провадження № за ЄДРВП: 45971105 щодо примусового виконання виконавчого листа № 823/3145/14 від 25.12.2014 р., виданого Черкаським окружним адміністративним судом, про стягнення з ПП ОСОБА_2 боргу по орендній платі за землю в розмірі 19525 грн.. в дохід держави через ГУ Міністерства доходів у Черкаській області.
26.12.2014 р. до ВДВС надійшла заява від прокуратури Корсунь - Шевченківського району про прийняття до виконання виконавчий лист № 823/3415/14 від 25.12.2014.
06.01.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
13.01.2015 р. надійшла відповідь ДПС № НОМЕР_1 від 12.01.2015 р. про номера рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/ або фізичними особами - підприємцями до ДПС від відповідних фінансових установ не надходило.
13.01.2015р.надійшла відповідь на запит ДПС № НОМЕР_2 від 12.01.2015р. стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого ( сплаченого) податковим агентом на користь платників податків, та утриманого з них податку в ДРФО відсутня.
14.01.2015 р. державним виконавцем направлено запити до Держтехнагляду № 40 про наявність зареєстрованої сільськогосподарської (будівельної) техніки, належної на праві власності боржника, до Держземагенства № 41, щодо зареєстрованих за боржником земельних ділянок та ДАІ УМВС № 39, щодо зареєстрованих за боржником автотранспортних засобів.
17.01.2015 р. надійшла відповідь з Держземагенства № 6-28-0.3-34/2-15, про те,що за боржником обліковується земельна ділянка передана йому в оренду.
19.01.2015 р. надійшла відповідь ДАІ № 102 про те, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані.
18.05.2015р. ОСОБА_2 було направлено попередження державного виконавця № 2235.
18.05.2015р. державним виконавцем направлено постанову № 2238, до РВ УМВС про примусовий привід боржника на 28.05.2015р.
29.05.2015 р. державним виконавцем зроблена інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
03.07.2015р. державним виконавцем направлено запит до Держтехнагляду № 2996 про наявність зареєстрованих за боржником сільськогосподарської техніки, запит до відділення ДАІ № 2995 про наявність зареєстрованих за боржником автотранспортних засобів.
03.07.2015 р. направлено виклик державного виконавця № 2993.
21.07.2015 р. надійшла відповідь ДАІ № 1027 від 15.07.2015р., про наявність зареєстрованих транспортних засобів за боржником,а саме: легковий автомобіль ВАЗ 2101, д.н.з. 5219МА. 1971 р.в., червоний, VIN 0105815;
Причіп ПР ПП - 2.8, д.н.з. НОМЕР_3,2007 р.в., синій, VIN Y6CPP280070009603.
22.07.2015 р. винесена постанова № 3387 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
27.07.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника № 3388, а саме: легковий автомобіль ВАЗ 2101, д.н.з. 5219МА. 1971 р.в., червоний, VIN 0105815;
Причіп ПР ПП - 2.8, д.н.з. НОМЕР_3,2007 р.в., синій, VIN Y6CPP280070009603.
Станом на 25.08.2015 р. заборгованість боржника становить 19525,38 грн.
За таких обставин, вважаючи, що боржник злісно ухиляється від виконання рішення суду, державний виконавець звернувся до суду із поданням про обмеження останнього у праві виїзду за кордон.
У судове засідання державний виконавець не з*явився, будучи повідомленим через відділ ДВС по телефону, причин своєї неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вказане подання не підлягає до задоволення, оскільки згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 3 п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Разом з тим, відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. N 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон N 3857-XII).
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:
- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);
- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).
Відповідно до ст. 8 Закону N 3857-XII вирішення спорів про відмову в оформленні паспорта чи продовження терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання. У разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 6 - ч. 1 ст. 6 цього Закону, він може оскаржити цю дію у судовому порядку за місцем свого проживання. Відмова у виїзді з України з підстав, передбачених пунктами 3 - 5 і 9 ч. 1 ст. 6 цього Закону, оскарженню не підлягає.
Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
Пунктом 8 ст. 19 Закону від 3 квітня 2003 р. N 661-VI "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон N 661-VI) встановлено, що на Державну прикордонну службу України (далі - ДПС) відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів.
Відповідно до ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі - ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV).
З набранням чинності з 9 березня 2011 р. Закону від 4 листопада 2010 р. N 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) доповнено ст. 377 1, якою врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Наведені у поданні дані вказують на відсутність можливості боржника виконати рішення суду та відсутність ознак свідомих діянь (дії або бездіяльність) боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), у зв*язку чим, приймаючи до уваги те,що державним виконавцем при зверненні до суду не підтверджено, що боржнику було повідомлено про відкриття виконавчого провадження та вручене попередження про можливість застосування обмеження у праві виїзду за кордон (відсутні дані щодо вручення останньому таких документів), суд приходить до висновку, що ініціатором внесення подання не доведено свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні внесеного подання через його безпідставність.
Керуючись ст..377-1 ЦПК України, суд
У задоволенні подання державного виконавця відділу ДВС Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Свитка С. Л.