Справа № 209/3866/15-к
Провадження № 1-кп/209/371/15
21 вересня 2015 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську кримінальне провадження за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта середня професійно-технічна, одруженого, маючого на утримання дочку, 3013 року народження, працюючого в ПАТ "ДМКД" помічником машиніста тепловоза, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_4 , як військовозобов'язаний, з 25.10.2010 року перебуває на військовому обліку в Дніпродзержинському ОМВК Дніпропетровськолї областію
28 червня 2015 року ОСОБА_4 прибув до приміщення ПАТ "ДМКД", на виконання Указу Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року “Про часткову мобілізацію”, затвердженого Законом України №113-VІІІ від 15.01.2015 року, для проведення призову за мобілізацією, проходження медичного огляду та відправлення у військову частину.
Однак, всупереч вказаних вимог законодавства, військовозобов'язаний ОСОБА_4 , близько 11.00 години 26.06.2015 року в приміщені ПАТ "ДМКД" (м. Дніпродзержинськ вул. Леніна №1), з метою ухилитися від призову за мобілізацією, будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відмовився отримати повістку про прибуття для подальшої мобілізації, а також відмовився від подальшого призову за мобілізаціє, про що заявив в усній формі.
Таким чином, військовозобов'язаний ОСОБА_4 близько 11.00 години 26.06.2015 року в приміщені ПАТ "ДМКД", всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, Указу Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року “Про часткову мобілізацію”, з метою ухилитися від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин від призову за мобілізацією відмовився, що виразилося в усній відмові від призову на військову службу під час мобілізації, а також відмові написати власноруч заяву про відмову від призову за мобілізацією.
В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у скоєнні інкриміновапного йому злочину передбаченого ст. 336 КК України та надав показання про те, що він раніше проходив війсковау служюу у Збройних силах України, є військовозобов'язаним, на даний час прпрацює помічником машиніста в УЖДТ ПАТ "ДМКД". 26.06.2015 року він знаходився на роботі в денну зміну та близько 11.00 години був запрошений до заводоуправління в кабінет №207. Там знаходився працівник військового комісаріату і працівники міліції. Йому запропонували отримаьти повістку для прибуття до воєнкомату для проходження медисної комісії та подальшого призову до Збройних сил України за мобілізацією. Він в усній формі відмовився від отримання повістки та подальшого призову за мобілізацією. Його попередили про кримінальну відповідальність за відмову отримувати повістку та за відмову від мобілізації. і сказали, що з цього приводу будуть викликати в міліцію. Після цього він пішов на своє робосе місце. Він не бажає бути мобілізованим до Збройних сил України, у зв'язку з цим відмовився отримувати повістку. Він не бажає брати участь у воєнних діях і тим більше стріляти в людей.
За клопотанням прокурора та зі згоди обвинуваченого, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд ухвалив недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин скоєння кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Інші докази у кримінальному провадженні судом не досліджувалися.
Суд вважає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_4 скоїв інкримінований йому злочини при зазначених вище, встановлених у судовому засіданні, обставинах.
Діяння ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову за мобілізацією.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує обставини і тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше на судимий, позитивно характеризується, має постійне місце роботи, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, одружений.
Як обставини, які пом'якшують покарання, суд враховує сприяння обвинуваченим встановленню істини у справі судом, наявність у нього на утримання та вихованні малолітньої дитини.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення нових злочинів йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ст. 336 КК України.
З урахуванням тяжкості та обставин скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування призначеного йому покарання, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, згідно ст. 75 КК України, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 в період іспитового строку обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1