16.09.2015 року Справа № 904/4297/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження голови суду ОСОБА_1 від 16.09.15р.)
Секретар судового засідання Назаренко С.Г.
За участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_2 фізична особа, НОМЕР_1 від 12.09.96;
від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №15/10/1-08 від 10.08.15;
представник третьої особив судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015р. у справі № 904/4297/15
за позовом ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ", м.Дніпропетровськ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: розпорядник майна ОСОБА_5
про стягнення суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 43 145,43 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015р. у справі №904/4297/15 (суддя Владимиренко І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1721 грн. 67 коп., компенсацію за 17 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 1486грн. 86коп., вихідну допомогу у розмірі 4087грн. 20коп., компенсацію за період з червня 2012 р. по серпень 2014р. у сумі 1184грн. 38коп., середній заробіток за кожний день затримки виплати сум при звільненні з 31 березня 2015 року (день звільнення) до моменту звернення до суду з позовом у розмірі 3474грн. 12 коп., судові витрати у розмірі 1075грн. 00 коп. В частині стягнення заробітної плати у розмірі 11 191,20 грн. припинено провадження у справі. В частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. відмовлено. В частині стягнення судових витрат у розмірі 95,00грн. відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду, його оскаржує ОСОБА_2 Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та просить рішення змінити частково, задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток у розмірі 68,12 грн. за кожний день затримки виплати сум при звільненні з 31 березня 2015 року (день звільнення) на момент винесення рішення суду в розмірі 5 790,20 грн., 20 000,00 грн. моральної шкоди, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014р. по березень 2015р. в місяць, в якому здійсниться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період.
У відзивах на апеляційну скаргу розпорядник майна ОСОБА_5 та ТОВ "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ" просять суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.14р. у справі № 904/794/14 (суддя Примак С.А.) порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ", м.Дніпропетровськ. Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ; в загальній сумі 63 161 975 грн. 02 коп. грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 13.03.15р. Розпорядником майна призначено ОСОБА_5. Призначено попереднє засідання суду на 20.01.15р.
19.11.14р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду, м. Київ розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ", введення процедури розпорядження майном.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/794/14 від 12.03.15р. (суддя Примак С.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ".
19.05.15р. до суду від позивача ОСОБА_2 надійшла позовна заява про стягнення суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 44 315, 43 грн. до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Відповідно до ст. 10 Господарського процесуального кодексу України даний спір підвідомчий господарському суду Дніпропетровської області, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відносно ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ".
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. (п.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).
Відповідно до ч.4 ст.10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 16.09.2009р. позивач був прийнятий на роботу на посаду електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообладнання ділянки (наказ № 83-к). Наказом № 60-к від 31.03.2015р. позивач, відповідно до п. 3 ст.38 КЗпП України був звільнений за власним бажанням.
При звільненні позивача, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Так, відповідно до розрахункових листків відповідачем зараховано позивачу заробітну плату за вересень 2014р.- 2489,85 грн., жовтень 2014р.- 2 644,61 грн., листопад - 2 751,05 грн., грудень - 2 405,28 грн., січень - 900,41 грн., лютий - 652,08 грн., березень - 1 069,59 грн. всього на загальну суму 12 912,87грн., яку сплачено не було. Вказане підтверджено поясненнями розпорядника майна (а.с.90,91) та листом відповідача №16/6-1 від 16.06.15р. (а.с.92).
Оскільки до реєстру затвердженого господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 12.03.15. по справі № 904/794/14 увійшла також заборгованість ТОВ "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ" по заробітній платі в сумі 3 370 735,47 грн., до зазначеної суми було включено зокрема і заборгованість позивача із виплати заробітної плати за період з вересня 2014р. по січень 2015р. включно на загальну суму 11 191,20 грн., а тому місцевим судом правомірно та обґрунтовано задоволено заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 1 721,67 грн., а вимога про стягнення заробітної плати у сумі 11 191,20 грн. - припинено на підставі ч. 2 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст.117 КЗпП в якій передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч.1 ст.83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину- інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у тому числі заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація проводиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців.
Як передбачено ч.1 ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог, оскільки останні є правомірними та обґрунтованими, щодо стягнення з відповідача наступних сум: компенсації за 17 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 1486,86грн., вихідної допомоги у розмірі 4 087,20грн., компенсацію за період з червня 2012 р. по серпень 2014р. у сумі 1184,38грн., середній заробіток за кожний день затримки виплати сум при звільненні з 31 березня 2015 року (день звільнення) до моменту звернення до суду з позовом у розмірі 3474, 12грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення судові витрати на загальну суму 1170,00 грн., з яких: виписка з банку - 75,00 грн. (квитанція про сплату № 5111 від 16.04.2015р.); послуги адвоката - 1 000,00 грн.; придбання паперу - 95 грн.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивачем не доведено, що витрати на придбання паперу є витратами пов'язаними з розглядом даної справи та те, що саме позивач здійснив ці витрати, колегія суддів погоджується з відмовою в задоволенні вимог на придбання паперу у сумі 95,00 грн.
Судові витрати на суму 75,00 грн. (виписка з банку) та 1 000,00 грн. (послуги адвоката) підтверджено позивачем належними та допустимими доказами, а саме: квитанцією про сплату № 5111 від 16.04.2015р. (а.с.61), договором про надання правової допомоги (а.с.63,64).
Стовно заявленої позивачем до стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн., необхідно зауважити.
Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного або психічного стану, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95р. № 4 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем у справі не доведено спричинення йому саме відповідачем моральної шкоди на суму 20 000 грн.
Отже, реальність та глибина моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, вина у цьому сама відповідача та причинно-наслідковий зв'язок цих страждань із затримкою виплат по заробітній платі не підтверджені належними та допустимими доказами.
Стосовно доводів скаржника, що судом першої інстанції не було досліджено та не вирішено позовну вимогу про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014р. по березень 2015р. в місяці, в якому здійсниться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
В порушення вимог вказаної норми, позивачем не надано розрахунку вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014р. по березень 2015р. в місяці, в якому здійсниться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період.
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», якщо порушення норм процесуального права не підпадає під ознаки, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, господарський суд оцінює порушення норм процесуального права, виходячи з конкретних обставин справи та приписів частини другої зазначеної статті ГПК.
Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.
На підставі зазначеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи, викладені в ній не доведено та не підтверджено належним чином, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015р. у справі №904/4297/15 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 18.09.2015 року
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна