33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"29" жовтня 2013 р. Справа № 918/1605/13
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд"
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари"
про стягнення в сумі 8 500 грн.
Суддя Андрійчук О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. від 14.10.2013 року
від відповідача:ОСОБА_3, дов. від 06.09.2013 року
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» (далі - відповідач) про стягнення 8 500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
08.07.2013 року позивач згідно з платіжним дорученням № 8657 помилково здійснив платіж на рахунок відповідача в сумі 8 500,00 грн., у той час, як вказана сума грошових коштів призначалася для ТОВ «Володимирська фабрика гофротари» з метою оплати рахунка-фактури № СФ-0000066 від 02.07.2013 року, виставленого на підставі договору поставки № 29/03-13 від 03.06.2013 року.
Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 8 500,00 грн. як помилково перераховані грошові кошти.
В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на п. 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» тощо.
Ухвалою суду від 18.10.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 29.10.2013 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд їх задоволити, представник відповідача проти вимог позивача не заперечив, пояснив, що у зв'язку із списання спірної суми грошових коштів Нововолинським відділенням № 6 ПАТ "Кредобнак" з рахунку в погашення заборгованості по кредитному договору, здійснити повернення 8 500,00 грн. не має можливості.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.07.2013 року позивач згідно з платіжним дорученням № 8657 помилково здійснив платіж на рахунок відповідача в сумі 8 500,00 грн.
Разом з тим, вказана сума грошових коштів мала бути скерована на виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Володимирська фабрика гофротари».
На підтвердження факту існування господарських зобов'язань саме з ТОВ «Володимирська фабрика гофротари» позивачем надано договір поставки № 29/03-13 від 03.06.2013 року, специфікацію № 1 від 03.06.2013 року, рахунок-фактуру № СФ-0000066 від 02.07.2013 року.
Судом з пояснень представників сторін також встановлено відсутність заборгованості позивача перед відповідачем за будь-якими господарськими операціями.
З метою досудового врегулювання спору та повернення помилково перерахованих грошових коштів позивач листом № 260 від 12.07.2013 року звернувся до відповідача, який, у свою чергу, листом № 306 від 31.07.2013 року відповів, що 8 500,00 грн. були списані з рахунку, відкритому у ПАТ «Кредобанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює відповідачу повернути зазначену суму позивачу. Аналогічну відповідь позивач отримав від ПАТ «Кредобанк».
Крім того, позивач листом № 274 від 06.08.2013 року звернувся до Управління Національного банку України у Волинській області, яке надало йому відповідь № 05-019/257/2157 від 27.08.2013 року та, зокрема повідомило, що позивач не позбавлений права звернувся до суду для захисту своїх інтересів.
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно з п. 2.31. Постанови Національного банку від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей.
Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів (п. 2.35. Постанови Національного банку від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті").
За п. 6 Указа Президента України, від 16.03.1995 року № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" установити, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач довів, а відповідач належними та достатніми докази не спростував факт помилкового зарахування грошових коштів, а також їх повернення позивачу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33211353) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» (проспект Соборності,43, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 33170637) 8 500,00 грн., 1 720,50 грн. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 29.10.2013 року.
Суддя Андрійчук О.В.