36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.09.2015 р. Справа № 917/1366/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (вул. Радянська, буд. 210, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500)
до Служби автомобільних доріг в Полтавській області (вул. Куйбишева, буд. 22а, м. Полтава, Полтавська область, 36039)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150)
про стягнення 24 912 997,54 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
від третьої особи: не з"явився
Розглядається позовна заява про стягнення 24 912 997,54 грн., з них: 12 279 207,21 грн. основного боргу згідно договору про закупівлю послуг за бюджетні кошти № 09-02-12 від 23.05.2012р., 2259374,13 грн. - пені, 859544,50 грн. - штрафу, 9037496,50 грн. - інфляційних, 477375,20 грн. - 3 % річних.
Відповідач у відзиві зазначає, що дійсно між сторонами укладено даний договір, роботи виконані, прийняті відповідачем, заборгованість виникла в зв"язку з тим, що на розрахунковий рахунок замовника не надійшли кошти від головного розпорядника, розрахунки з позивачем здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України згідно п. 6.1.3 договору; відповідач є отримувачем бюджетних коштів (асигнувань), а не їх розпорядником; позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції.
Третя особа - Державне агенство автомобільних доріг України (Укравтодор) - відзив на позов не надала.
Про час та місце розгляду справи сторони та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 21.08.2015р. про вручення ухвали суду, розпискою від 20.08.2015р. (а.с.74,75).
В судовому засіданні 14.09.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Службою автомобільних доріг у Полтавській області (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (позивачем) був укладений договір № 09-02-12 від 23.05.2012р. (далі - Договір; а.с.19-20).
За умовами п.1.1 цього Договору позивач як підрядник зобов'язався у 2012 році надати відповідачеві (замовнику) послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення /М-03/ Київ-Харків-Довжанський в межах Полтавської області (Лот №14 км 217+300 - км 224+900), а замовник прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 3.2 Договору ціна робіт є динамічною та може бути зменшена за згодою сторін.
За пунктом 10.1. Договору строк дії з 23.05.2012р. до 31.12.2012 року.
Згідно пункту 4.1.Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення підрядником рахунка на оплату послуг (далі - рахунок) або після підписання сторонами акту (типова форма № КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт”); або поетапної оплати замовником наданих послуг (проміжними платежами на підставі форми КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт” після прийняття їх замовником.
За пунктом 6.1.1 та пунктом 6.1.2 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за наданні послуги; приймати наданні послуги згідно з актом (типова форма № КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт”).
В розділі ХІ Договору встановлено, що фінансування робіт (послуг) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та державних кредитних ресурсів.
Додатковою угодою № 01 від 28.12.2012р. до Договору сторони продовжили дію договору до 31.12.2013р. (а.с.21).
Додатковою угодою № 02 від 24.05.2013р. відповідач взяв на себе зобов'язання на суму 13608764,44 грн. за поточний середній ремонт автомобільної дороги державного значення /М-03/ Київ-Харків-Довжанський в межах Полтавської області (Лот №14 км 217+300 - км 224+900); (а.с.22-23).
В додатку № 1 до цієї Додаткової угоди сторони визначили графік проведення фінансування, згідно якого в 2013 році фінансування робіт за Договором повинно становити 13608764,44 грн., в 2014р. - 372739,16 грн. (а.с.24).
В додатку № 1 до цієї Додаткової угоди № 03 від 27.12.2013р. сторони визначили, було профінансова 0,00 грн. залишок по договору становить 1329557,23 грн. (а.с.27).
Додатковою угодою № 04 від 30.12.2013р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014р. (а.с.28).
В додатку № 1 до цієї Додаткової угоди сторони визначили, що було профінансовано 1329557,23 грн., залишок по договру становить 12651946,37 грн. (а.с.29).
На виконання договірних зобов'язань позивач виконав передбачені договором роботи, на загальну ссуму 13981503,60 грн. Зазначене підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. від 04.10.2013р. на суму 456049,25 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013р. від 22.11.2013р. на суму 873507,98 грн., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за березень 2014р. від 04.03.2014р. на суму 12279207,21 грн., Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за березень 2014р. від 04.03.2014р. на суму 11381872,85 грн., Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за березень 2014р. від 04.03.2014р. на суму 521215,96 грн., Актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за березень 2014р. від 04.03.2014р. на суму 156190,80 грн., Актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за березень 2014р. від 04.03.2014р. на суму 95587,25 грн.; Актом № 5 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за березень 2014р. від 04.03.2014р. на суму 124340,35 грн. (а.с. 31-48, 56-59, 62-64).
Вказані акти та довідку відповідачем підписано без заперечень. Зауважень щодо якості робіт відповідач позивачу не направляв.
Відповідач за виконані роботи на суму з позивачем розрахувався частково, сплативши 1329557,23 грн..
Заборгованість у сумі 12279207,21 грн. відповідачем не сплачена.
Частиною першою ст. 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 2 ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Частина 1 ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
В п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що коли у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Така ж правова позиція викладена у п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”.
Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за виконані роботи випливає безпосередньо зі змісту статті 854 ЦК України (якщо інше не встановлено договором), а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28.11.2011р. № 3-127гс11 у справі № 43/308-10, обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, враховується судом при розгляді даної справи.
Таким чином, відповідач допустив прострочення оплати за виконані роботи.
Судом відхиляються посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування робіт, оскільки з урахуванням частини 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, частини 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не звільняє відповідача від сплати за виконані роботи.
Відсутність бюджетного фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.
Така ж правова позиція наведена в п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 “Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)” та в постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 р. у справі № 3-138гс11.
Крім того, відповідачем не надано жодного доказу не проведення фінансування спірних робіт.
Отже, заперечення відповідача щодо позову є необґрунтованими.
Зважаючи на викладене, а також, що відповідачем не заявлялись будь-які заперечення щодо наявності недоліків виконаних робіт, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 12279207,21 грн. вартості виконаних робіт.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі даної норми позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 477375,20 грн.- 3 % річних, 9037496,50 грн. інфляційних, нарахованих по з 05.03.2014р. по 13.05.2015р. Правильність розрахунку перевірено судом. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення 2259374,13 грн. - пені та 859544,50 грн. - штрафу, нарахованих позивачем на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, судом відхиляються з наступних мотивів.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачається, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
В даному випадку у відповідач за договором має грошове зобов'язання - сплатити кошти за виконані роботи.
Отже, положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України на дані правовідносини не розповсюджуються. Підстави для нарахування пені та штрафу за даною нормою відсутні.
За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частиною першою ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.
Ні в Договорі, ні в Додаткових угодах сторони не встановили такого виду відповідальності за порушення зобов'язань як штраф та пеня по зобов'язанням до відповідача. Отже, підстави для заявлення таких вимог відсутні.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 2259374,13 грн. пені та 859544,50грн. штрафу. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути зі Служби автомобільних доріг в Полтавській області (вул. Куйбишева, буд. 22-а, м. Полтава, Полтавська область, 36039; ідентифікаційний код 25898481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (вул. Радянська, буд. 210, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 03450436) 12 279 207грн. 21 коп. основного боргу, 477375грн. 20 коп. річних, 9037496грн. 50коп. інфляційних, 73080грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині - у позові відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 18.09.2015р.
Суддя Безрук Т.М.