79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.09.15 р. Справа № 914/2216/15
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Формула успіху», м. Львів
до відповідача:Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів.
про:стягнення 80712,01 грн.
Суддя Артимович В.М.
Секретар судового засідання Струк Н.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник;
від третьої особи: не з'явився.
Судом роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. Відводу складу суду не заявлено. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Суть справи: на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Формула успіху», м. Львів, надалі - позивач, до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 80712,01 грн.
Ухвалою суду від 09.07.2015 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 29.07.2015 р.
В судовому засіданні 29.07.2015 р. оголошувалась перерва до 05.08.2015 р.
04.08.2015 р. на розгляд суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 05.08.2015 р. оголошувалась перерва до 20.08.2015 р.
19.08.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник відповідача подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи.
20.08.2015 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи.
В засідання суду 09.09.2015 р. представник відповідача з'явився, надав пояснення по суті справи та просив відмовити в задоволенні позовної заяви повністю у зв'язку пропущенням позивачем строку позовної давності. Представники позивача та третьої особи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.
11.10.2010 р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Приватним підприємством «Екоенергобуд» було укладено ряд договорів, а саме: договір № 124 п/ж підряду на виконання робіт з реконструкції шатрової покрівлі житлового будинку № 31 по вул. Снопківській в м. Львові, договір № 126 п/ж підряду на виконання робіт з шатрової покрівлі житлового будинку № 43 по вул. Снопківській в м. Львові, договір № 127 п/ж підряду на виконання робіт з реконструкції шатрової покрівлі житлового будинку № 6 по вул. Мельника в м. Львові, договір № 129 п/ж підряду на виконання робіт з реконструкції шатрової покрівлі житлового будинку № 31 по вул. Котляревського в м. Львові.
18.11.2010 р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Приватним підприємством «Екоенергобуд» було укладено ряд договорів, а саме: договір № 130 п/ж підряду на виконання робіт з реконструкції шатрової покрівлі житлового будинку № 40 по вул. Котляревського в м. Львові, договір № 164 п/ж підряду на виконання робіт з реконструкції шатрової покрівлі житлового будинку № 35 по вул. Левицького в м. Львові, договір № 165 п/ж підряду на виконання робіт з реконструкції шатрової покрівлі житлового будинку 51 по вул. Джерельна в м. Львові.
Згідно згаданих вище договорів замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується виконати проектну документацію відповідно до технічного завдання, календарного плану виконаних робіт та кошторису вартості робіт.
Пункт 2.3.2 спірних договорів вказує, що замовник бере на себе зобов'язання передати підряднику у встановленому порядку замовлення на виготовлення проектно-кошторисної документації.
Згідно п. 3.1 договору № 124 п/ж загальна вартість робіт згідно з договірною ціною становить 9750,47 грн., договору № 126 п/ж загальна вартість робіт згідно з договірною ціною становить 9592,30 грн., договору № 127 п/ж загальна вартість робіт згідно з договірною ціною становить 8393,96 грн., договору № 129 п/ж загальна вартість робіт згідно з договірною ціною становить 9650,70 грн., договору № 130 п/ж загальна вартість робіт згідно з договірною ціною становить 9593,63 грн., договору № 130 п/ж загальна вартість робіт згідно з договірною ціною становить 9593,63 грн., договору № 164 п/ж загальна вартість робіт згідно з договірною ціною становить 8913,39 грн., договору № 165 п/ж загальна вартість робіт згідно з договірною ціною становить 8938,90 грн. Загальна сума заборгованості відповідача по договорах становить 64833,35 грн.
Розрахунки по договорах здійснюються в безготівковому порядку. Форма розрахунків - платіжне доручення (п.3.2 договорів).
Відповідно до п. 4.1. та п. 5.3 договорів розрахунки з підрядником за виконані роботи здійснюються замовником на підставі оформленого акту приймання-здавання виконаних робіт протягом 10 робочих днів після підписання акту приймання-здавання виконаних робіт. Датою завершення робіт є дата передачі замовнику проектно-кошторисної документації згідно календарного плану виконання робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали акти приймання-передачі акт від 10.12.2010 р. за № 124 на виконання договору №124 п/ж, від 10.12.2010 р. за № 126 на виконання договору № 126 п/ж, від 17.12.2010 р. за № 127 на виконання договору № 127 п/ж, від 10.12.2010 р. за № 124 на виконання договору № 129 п/ж, від 10.12.2010 р. за №130 на виконання договору № 130 п/ж, від 18.11.2010 р. за № 164 на виконання договору № 164 п/ж, від 10.12.2010 р. за № 165 на виконання договору № 165 п/ж.
27.09.2013 р. між ПП «Енергобуд» та ТзОВ «Компанія «Формула успіху» укладено договори уступки права вимоги (цесії) за № 09/27-01, 09/27-02, 09/27-03, 09/27-04, 09/27-05, 09/27-06, 09/27-07. Відповідно до зазначених договорів ТзОВ «Компанія «Формула краси» набуло права до відповідача по виконанню зобов'язань, що виникли з зазначених вище договорів, про що листом від 02.10.2013 р. за № 78 повідомлено відповідача.
Як вбачається з вищенаведеного, позивачем виконано свої зобов'язання по вказаних договорах перед відповідачем.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 64833,35 грн. заборгованості за виконані роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації, 10048,99 грн. пені, 5829,67 грн. три проценти річних.
У свою чергу відповідач подав відзив на позовну заяву та вказав, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки він звернувся до суду з вимогою про захист порушеного права по закінченню строку визначеного законодавством. Також у відзиві відповідач просить суд відмовити у позові в порядку п. 4 ст. 267 ЦК України. Відповідачем долучено до відзиву додаткові договори від 30.12.2010 р. за № 1, де викладено п. 4.1 спірних договорів в наступній редакції « 4.1 Зобов'язання в частині оплати за виконані роботи замовник зобов'язується виконати відразу після наявності у нього відповідного бюджетного призначення в межах обсягів фактичних надходжень, які необхідні для здійснення розрахунків за даним договором». Після зазначеного, як стверджує відповідач, позивач не подавав до відповідача рахунки на оплату за виконані роботи. Позивачем вказана інформація не спростована належними доказами.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
За договором підряду відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі на загальну суму 64833,35 грн., та не заперечується відповідачем.
Крім того, позивач просить суд також стягнути 10048,99 грн. пені, 5829,67 грн. три проценти річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку позивача пеню нараховано за період з 20.12.2010 р. по 19.12.2011 р.
Як вбачається зі спірних договорів сторонами не визначено відповідальності у вигляді пені за порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи.
Згідно абз. 3 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. за № 14 якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Крім того, як зазначено вище, відповідачем долучено до матеріалів справи додаткові договори від 30.12.2010 р. за № 1, де викладено п. 4.1 спірних договорів в наступній редакції « 4.1 Зобов'язання в частині оплати за виконані роботи замовник зобов'язується виконати відразу після наявності у нього відповідного бюджетного призначення в межах обсягів фактичних надходжень, які необхідні для здійснення розрахунків за даним договором». Після зазначеного, як стверджує відповідач, позивач не подавав до відповідача рахунки на оплату за виконані роботи. Позивачем вказана інформація не спростована належними доказами.
Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом ч. 2 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446. Також у п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі №15/5027/715/2011).
Окрім того, відсутність бюджетних асигнувань не доведена належними та допустимими доказами.
Суд, враховуючи вищенаведені норми законодавства та умови договору, у зв'язку з відсутністю доказів оплати заборгованості відповідачем, прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтована матеріалами справи, та відповідачем не спростована.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Абзац 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України вказує, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної даності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна заява безпосередньо подана до господарського суду Львівської області та зареєстрована в канцелярії господарського суду Львівської області 07.07.2015 р. за вх. № 2285.
За таких обставин суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності та не наведено обгрунтованих причин поважності його пропуску, наявності обставин зупинення чи переривання позовної давності, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації в розмірі 64833,35 грн., пені в розмірі 10048,99 грн., трьох процентів річних в розмірі 5829,67 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір залишається за позивачем.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 15.09.2015 року.
Суддя Артимович В.М.