ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2015Справа №910/14214/15
За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 24 360, 00 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Молчанов П.В.;
від відповідача: не з'явились.
Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» (далі-позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення компенсації у розмірі 24 360, 00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
25.06.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення, зокрема похвилинну розшифровку відеозапису до акту фіксації №01/02/15 від 02.02.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2015 розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою у судове засідання повноважних представників відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2015 було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 27.08.2015.
Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
14.09.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд відзначає, що відповідач неодноразово повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.
Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02225, АДРЕСА_1.
Ухвали господарського суду міста Києва від 04.06.2015, від 25.06.2015, від 06.08.2015 та від 27.08.2015 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 04.06.2015 та від 25.06.2015 з відмітками: «за закінченням встановленого терміну зберігання», при цьому, поштові повідомлення про вручення або конверти з ухвалами суду від 06.08.2015 та від 27.08.2015 до суду не повернулися.
Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 14.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
05.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» (далі - видавник) та ОСОБА_3 (далі - правовласник) укладено договір про передачу авторських та суміжних прав № 07/05-04-12, умовами якого передбачено, що правовласник на строк (визначений в додатку до даного договору) передає видавнику право на твори, а також право на використання запису виконання та фонограми виконання творів, перерахованих в додатку до даного договору.
Відповідно до п. 4.3. договору, правовласник передає видавнику право захищати твори від недобросовісного використання третіми особами, звертатися з відповідними позовами до будь-яких судових органів України та іноземних держав, домагатися досудового чи позасудового врегулювання і отримувати з порушників прав будь-які дозволені законом суми, забороняти реалізацію контрафактних примірників носіїв і конфіскувати такі носії, якщо це дозволено законом в кожному конкретному випадку. Видавник повинен виплачувати правовласнику частина стягнутих з порушників сум у відповідності зі статтею 5.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом строку (10.1 договору).
Згідно додатку №5 до договору про передачу авторських та суміжних прав №07/05-04-12 від 05.04.2012, правовласник передав видавнику виключні авторські та суміжні права на використання музичного твору «Мам», автор слів та автор музики - А. Кузьменко, виконавець - Скрябін.
Так, пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
17.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» (далі - видавник) та Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) укладено договір №17052012/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до даного договору, а саме дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими п. 2.2 даного договору.
Відповідно до п. 3.2.7. договору, у разі виявлення порушень майнових прав, видавник надає організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництв інтересів правовласника в суді.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012, а в частині зобов'язань про надання звітів, розподілення та виплати зібраної винагороди - до їх повного виконання сторонами (п. 9.1. договору).
04.12.2012 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» укладено додаткову угоду № 6 до договору №17052012/01 про управління майновими авторськими правами від 17.05.2012.
Згідно п. 1. Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору №17052012/01 про управління майновими авторськими правами від 17.05.2012 до 31.12.2013.
12.12.2013 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» укладено додаткову угоду № 10 до договору №17052012/01 про управління майновими авторськими правами від 17.05.2012.
Згідно п. 1 додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору №17052012/01 про управління майновими авторськими правами від 17.05.2012 до 31.12.2014.
12.12.2014 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» укладено додаткову угоду № 14 до договору №17052012/01 про управління майновими авторськими правами від 17.05.2012.
Згідно п. 1 додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору №17052012/01 про управління майновими авторськими правами від 17.05.2012 до 31.12.2015.
Крім того, 28.04.2015 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» підписано акт приймання-передачі декларації музичних творів до договору №17052012/01 про управління майновими авторськими правами від 17.05.2012, яким передбачено, що на виконання п. 2.3. договору, відповідно до порядку та за формою, встановлених правилами організації, видавник передає, а організація приймає декларацію музичних творів яка передається у вигляді електронної таблиці Microsoft Excel, на оптичному носії формату СD-R, заводський номер LH3152R624188640n1.
Так, на виконання умов договору №17052012/01 від 17.05.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» надало декларацію від 28.04.2014, щодо передання в управління музичного твору «Мам», автор тексту та автор музики - А. Кузьменко, виконавець - Скрябін, частка правовласника за публічне використання 100 %.
Отже, на підставі зазначеного вище договору про управління майновими авторськими правами, акту та декларації, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичний твір «Мам».
Так, до майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Як зазначає позивач, актом фіксації № 01/02/2015 від 02.02.2015, складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні магазину «Економ Клас», розташованому у м. Києві, Русанівський бульвар, буд. 3, в якому здійснює господарську діяльністю Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твір під назвою «Мам» у виконанні «Скрябін».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (стаття 1 Закону).
Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.
Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем твору «Мам» у виконанні «Скрябін», у приміщенні магазину «Економ Клас», розташованому у м. Києві, Русанівський бульвар, буд. 3, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, позивачем надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації № 01/02/2015 від 02.02.2015, а також фіскальний чек відповідача від 02.02.2015, оформлений у приміщенні магазину «Економ Клас» відповідача.
У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого судом встановлено наступне.
З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні магазину «Економ Клас», розташованому у м. Києві, Русанівський бульвар, буд. 3 і звучання музичного твору під назвою «Мам» у виконанні «Скрябін».
З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщеннях розташованому у м. Києві, Русанівський бульвар, буд. 3, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.
Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого
порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у
встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24 360, 00 грн. компенсації.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218, 00 грн. на місяць.
Однак, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації необґрунтованим з огляду на наступне.
Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню частково у розмірі 12 180, 00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02225, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1), на поточний рахунок Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (код ЄДРПОУ 37396151; п/р 26001010052453 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" (03087, м. Київ, вул. Іскрівська/Міцкевича, буд. 9/9, ідентифікаційний код - 36883133) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. - судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 17.09.2015.
Суддя Бондарчук В.В.