Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.
05.10.2009 р. № 2а - 3185/09/1470
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) в Центральному районі м. Миколаєва, вул. Артилерійська, 19, м. Миколаїв, 54030
до Державного підприємства "Південьдіпрорибфлот", вул. Фалеєвська, 25, м.Миколаїв, 54017
про стягнення з відповідача заборгованості.
Головуючий суддя Середа О. Ф.,
секретар судового засідання Колеснікова О. О.
від позивача: Задверняк К.Д.
від відповідача: не з»явився.
УПФУ в Центральному р-ні м. Миколаєва пред'явлено позов до Державного підприємства "Південьдіпрорибфлот" про стягнення заборгованості в сумі 61 грн. 79 коп.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, про причину неприбуття суд не повідомив. Правом, передбаченим статтею 49 КАС України не скористався, письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є суду не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
Відповідач є юридичною особою та відповідно до ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІV є страхувальником та платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно п. 6 ст. 17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Як вбачається з наданих позивачем матеріалів, на підприємстві відповідача працювали громадяни, які в даний час отримують наукові пенсії в УПФ України в Центральному районі м.Миколаєва відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13.12.1991 р. № 11977-XII.
Пунктом 1, 2 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначено, для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. До стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників, незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання та на посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, організаціях.
Перелік посад наукових працівників державних підприємств, перебування на яких дає право на призначення пенсії затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.6 ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників не бюджетних підприємств, за рахунок коштів цих підприємств, в порядку, визначеному Постановою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372 «Про порядок фінансування різниці пенсії, які призначені науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, різниця між сумою призначення пенсій за Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність»та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується: 50 відсотків за рахунок підприємств, а решта 50 відсотків за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно вказаного порядку, фінансування витрат різниці у розмірі пенсій особам, які мають стаж роботи на декількох наукових підприємствах, установах і організаціях, проводиться пропорційно зарахованому стажу роботи. Розмір витрат на виплату різниці у розмірі пенсії, що підлягають фінансуванню за рахунок державних не бюджетних підприємств і організацій визначаються органами Пенсійного фонду, про що надсилається повідомлення відповідному підприємству, організації, установі, яке повинно сплатити до 25 числа поточного місяця.
Так, УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва відповідачу були надіслані повідомлення від 25.04.2009 р., 28.05.2009 р.26.06.2009 р., 30.07.2008 р., 26.08.2009 р., 27.08.2009 р., 29.09.2009 р., 29.10.2008 р., 26.11.2008 р., 26.12.2008 р., 25.02.2009 р., які останнім отримані, про що свідчать поштові повідомлення-вручення (а.с. 6-30).
Відповідач в установлені строки суму витрат відшкодувань не оскаржив, заборгованість у розмірі 61 грн. 79 коп. не сплатив.
Згідно ст. 106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV, в разі несплати страхувальником суми недоїмки, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Південьдіпрорибфлот" (вул. Фалеєвська, 25, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 04752910) на користь держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (вул. Артилерійська, 19, м. Миколаїв, 54030, код 20876125) заборгованість в сумі 61 грн. 79 коп. (шістдесят одна гривня 79 копійок).
Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.
Суддя О. Ф. Середа